Ухвала суду № 79861350, 04.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/99/19 Справа № 707/780/17 Категорія: ч.2 ст.121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Чорної Я.В., Наконечній М.М. ОСОБА_2 ОСОБА_3Соломки І. А., ОСОБА_4Дмитренка М. І. з участю прокурораОСОБА_5, ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляцією прокурора у кримінальному провадженні, адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 15.05.2018 року, яким

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, несудимого, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4

визнано виним та засуджено за ч.2 ст. 121 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком сім років шість місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 змінений з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, взявши його під варту з зали суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахується з моменту затримання 15.05.2018 року.

Цивільний позов ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 24 989 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят девять грн. 00 коп.), та моральну шкоду в розмірі 350 000 (триста пятдесят тисяч грн.).

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 350 000 (триста пятдесят тисяч грн.).

Стягнуто з ОСОБА_7 кошти в сумі 5769,80 коп. (пять тисяч сімсот шістдесят девять гривень 80 копійок), які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_12 на користь Черкаської міської ради, яка є розпорядником коштів КЗ «Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги», на р/р 31555301239960, код ЄДРПОУ 05503705, МФО 854018, банк ГУ ДКСУ в Черкаській області, призначення платежу: відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_10

Стягнуто з ОСОБА_7 кошти в сумі 235,68 коп. (двісті тридцять пять гривень 68 копійок), які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_3 на користь Черкаської міської ради, яка є розпорядником коштів Черкаської Центральної районної лікарні, на р/р 31555301239960, код ЄДРПОУ 05503705, МФО 854018, банк ГУ ДКСУ в Черкаській області, призначення платежу: відшкодування витрат на лікування потерпілого,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_7 засуджений за те, що 18 листопада 2016 року близько 19 години 00 хвилин знаходячись на території автозаправної станції «WOG», яка розташована на 6 км + 200 метрів автодороги Черкаси-Сміла та відноситься до території Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області, під час конфлікту, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 під час сварки з останнім, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, наніс декілька ударів потерпілому невстановленим у ході досудового розслідування предметом, тримаючи його в кулаці правої руки в ліву частину лобної ділянки голови, чим спричинив останньому згідно висновку експерта № 03-01/115 від 02.02.2017 відкриту черепно-мозкову травму у вигляді дірчастого перелому лобної кістки, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_10

Не погоджуючись з вироком суду в своїх апеляційних скаргах:

- прокурор не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок незаконним, який підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості. Просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі. Також просить повторно дослідити докази сторони обвинувачення, а саме: характеризуючи дані на обвинуваченого ОСОБА_7

- адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 важає що вирок суду стосовно ОСОБА_7 незаконним, який підлягає скасуванню через відсутність в діях миронюка Є.М. складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та закрити провадження у справі. В порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, дослідити всі докази та допитати свідків. Висновки суду щодо вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду. В ході судового розгляду судом першої інстанції проігноровано наявність двох ран на голові ОСОБА_10Г та не встановлено, яку саме з двох ран було нанесено ОСОБА_7 і чи взагалі останній наносив ці рани. В ході досудового та судового слідства було встановлено лише факт конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 Висновки суду щодо ведення ОСОБА_10 з 18.11.2016 року по 09.01.2017 року нормального способу життя та неотримання останнім інших травм є необгрунтовані та непідтверджені жодними доказами. Натомість свідок ОСОБА_13 бачив в перших числах грудня 2016 року конфлікт між померлим ОСОБА_10 та його батьком, в ході якого ОСОБА_10 батько наносив удари руками.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, провівши часткове повторне дослідження доказів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та його захисника не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.

Дії ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України судом кваліфіковано вірно.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об’єктивно.

Як свідчать матеріали кримінальної провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника про те, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, неповно з’ясовані всі обставини справи - не грунтуються на кримінальному провадженні та спростовуються доказами, які судом першої інстанції досліджені повно, всебічно та об’єктивно.

Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи захисника про те, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.121 КК України є безпідставними, які не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК України, тому твердження захисника про те, що, в ході досудового розслідування та судового слідства не встановлено та не доказано об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст.121 КК України не заслуговують на увагу.

Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами, а саме даними протоколу слідчого експерименту від 13.01.2017 року відповідно до якого ОСОБА_14 показала, що працює на заправці «WOG», по вул. Смілянській в м. Черкаси. 18.11.2016 року ввечері в приміщенні АЗС побачила конфлікт між двома особами, тому їх попросила вийти на вулицю, де конфлікт продовжився, в ході якого ОСОБА_7 наносив удари ОСОБА_10. Пізніше вона вийшла на вулицю і побачила потерпілого в якого сильно текла кров з голови, вона йому обробила рану.

Дані протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 узгоджуються з даними протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.02.2017 року за участю свідка ОСОБА_14 в ході якого остання впізнала особу ОСОБА_7, який 18.11.2016 року наніс тілесні ушкодження ОСОБА_12

Згідно показів свідка ОСОБА_15, який показав, що 18.11.2016 року, він разом з ОСОБА_10 поїхав на заправку «WOG», що по вул. Смілянській в м. Черкаси. ОСОБА_16 зайшли в приміщення заправки і побачили там ОСОБА_7, ОСОБА_16 та ще одного невідомого йому хлопця. Між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виник конфлікт і всі вийшли з приміщення заправки. Він перегнав автомобіль на інше місце і коли повернувся у ОСОБА_10 була розбита голова та текла кров. Через декілька днів він возив ОСОБА_10 в лікарню. ОСОБА_10 травм на роботі не отримував, після вказаних подій часто жалівся на головний біль.

Покази свідка ОСОБА_15 узгоджуються з показами свідка ОСОБА_17, який показав, що померлий ОСОБА_10 допомагав йому по будівництву, а саме робив ремонт в його будинку в с. Степанки, там він ніяких травм не отримував. Він пам’ятає як ОСОБА_10 з ОСОБА_15 поїхали на заправку і коли повернулися у ОСОБА_10 була перемотана голова.

Згідно показів свідка ОСОБА_18, який показав, що являється другом померлого ОСОБА_10, останній неодноразово до нього телефонував та повідомив що на заправці «WOG» його побив ОСОБА_7, який був з ОСОБА_16, також жалівся на головний біль.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_19, який є братом померлого ОСОБА_10 Померлий ОСОБА_10 розповідав йому що його побили на Смілянському шосе на заправці «WOG», він називав пару прізвищ в тому числі ОСОБА_13 і ОСОБА_17. Даний конфлікт виник з приводу крадіжки комп’ютера. Коли його брат приїздив до нього додому то показував травму на голові та казав що цю травму йому завдав ОСОБА_7

Покази свідка ОСОБА_19 узгоджуються з показами свідка ОСОБА_20, яка являється невісткою померлого ОСОБА_10 В кінці листопада 2016 р. на початку грудня 2017 р. до неї прийшов ОСОБА_10 та розповів їй що близько тижня тому на заправці «WOG» ОСОБА_7, невідомо чим сильно вдарив його по голові.

Згідно показів свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що 06-09 січня 2017 року, її син ОСОБА_10 розповів їй про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 на території автозаправки «WOG», після нанесення йому тілесних ушкоджень працівники заправки зупинили йому кров та надали першу медичну допомогу.

Відповідно до показів потерпілого ОСОБА_10, який є батьком потерпілого ОСОБА_10 пояснив, що в кінці листопада він дізнався від ОСОБА_18 що між його сином ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виникла бійка, тоді ж він запитав у сина що трапилася, в нього була травма голови, він йому її промив та син поїхав в с. Степанки на роботу. Перед Новим роком його сину ставало все гірше. 09.01.2017 року стало ще гірше, та його відвезли до лікарні де він втратив свідомість і з того часу до свідомості не приходив, та помер.

Також, згідно показів свідка ОСОБА_21, який показав що він є колишнім працівником заправки «WOG», що по вул. Смілянській в м. Черкаси. 18.11.2016 року бачив конфлікт між двома особами, а саме на підвищених тонах з жестами. Потім бачив лише наслідки, а саме кров на підлозі та бачив як ОСОБА_10 перемотували голову.

Показаннями свідка ОСОБА_16, який показав що 18.11.2016 року він їхав з с. Хутори, заїхав до ОСОБА_7 і вони поїхали на заправку «WOG», що по вул. Смілянській в м. Черкаси за цигарками і горілкою. Потім приїхав ОСОБА_10 з хлопцем ОСОБА_21. ОСОБА_7 щось запитав у ОСОБА_10 за гроші і вони побилися, били один одного кулаками в область обличчя, після бійки ОСОБА_10 працівники заправки надавали допомогу, а саме зупиняли кров та перемотували голову.

Крім того вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України підтверджується іншими доказами дослідженими в суді першої інстанції:

- даними висновку судово-медичної експертизи № 02-01/138 від 23.01.17 року згідно якого у ОСОБА_10, згідно даних медичної картки, мали місце ушкодження: травма голови з переломом лобної кістки зліва, раною лобу зліва. Відмічена травма голови ускладнилась гнійним запаленням рани, речовини головного мозку та оболонок головного мозку. Вказані ушкодження виникли від дії тупого предмета, по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 02-01/222 від 01.02.17 року згідно якого ОСОБА_10 з тілесними ушкодженнями, які відмічені у висновку експерта № 02-01/138 від 25.01.2017 року, міг жити з 18.11.2016 року по 10.01.2017 року;

- показаннями експерта ОСОБА_22, який підтвердив та роз’яснив матеріали судово-медичних експертиз та висновків які були проведені ним в межах розслідування кримінального провадження;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 03-01/115/4 від 14.03.17 року за підсумками якої між отриманою, виявленою при експертизі трупа ОСОБА_10, відкритою черепно-мозковою травмою та настанням смерті мається прямий причинний зв’язок. Після отримання черепно-мозкової травми потерпілий міг виконувати цілеспрямовані дії протягом часу вказаному в постанові про призначення експертизи, тобто з 18.11.2016 року по 10.01.2017 року. Відкрита черепно-мозкова травма, від якої настала смерть ОСОБА_10 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, та виникла від дії предмету, що володіє ознаками твердого тупого, найбільш ймовірно, з обмеженою контактуючою поверхнею. Черепно-мозкова травма у вигляді садна та рани в лобній ділянці, а також дірчастого перелому лобної кістки могли виникнути в один час. Характер та локалізація ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_10 вказують на те що, найбільш ймовірно, виникнути вони могли від удару одним предметом. Визначити кількість ударів та їх послідовність встановити обтяжливо за браком судово-медичних даних. Виникнення ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_10, від самовільного падіння з положення стоячи з послідуючим ударом об тверду площину або предмет з обмеженою поверхнею виключаються;

- даними протоколу огляду місця події від 13.01.2017 року, об’єктом огляду якого являлась територія АЗС «WOG» з доданою схемою (т.1 а.к.п.89-93);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 13.01.2017 року за участю свідка ОСОБА_14, яка вказала на місце де розпочався конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, місце де ОСОБА_7 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_10Г, а також місця де знаходились автомобілі на яких приїхали ОСОБА_10 та ОСОБА_7 т.1 а.к.п.145-147);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2017 року за участю свідка ОСОБА_16, який показав механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 (т.1 а.к.п.148-150);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 03.02.2017 року за участю свідка ОСОБА_15, який показав механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 (т.1 а.к.п.152-156);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.03.2017 року в ході якого свідок ОСОБА_20, показала як померлий ОСОБА_10 показав їй механізм нанесення ОСОБА_7 йому удару по лобній частині голови предметом, який тримав зажатим в кулак (т.1 а.к.п.109-112);

- даними протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.02.2017 року, за участю свідка ОСОБА_14, в ході якого ОСОБА_14 впізнала особу ОСОБА_7 який 18.11.2016 року наніс тілесні ушкодження ОСОБА_10;

- даними протоколу огляду місця події від 02.02.2017 року, об’єктом огляду якого являлось приміщення моргу КЗ Третя Черкаська міська лікарня ЧМР» де був оглянутий труп ОСОБА_10;

- даними висновку судово-психіатричної експертизи № 125 від 24.03.2017 року згідно висновків якої ОСОБА_23 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення.

Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності та прийшов до обгрунтованого висновку, що докази в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_23 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілому ОСОБА_10

Провівши за клопотанням захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 повторне часткове дослідження доказів, а саме: протоколу огляду місця події від 13 січня 2017 року, висновок експерта №02-01/138 від 25.01.2017 року, висновок експерта №02-01/222 від 08.02.2017 року, протокол впізнання від 08.02.2017 року, протокол огляду місця події від 02.02.2017 року, висновок судово-медичної експертизи трупа №03-01/115 від 03.02.2017 року, висновок судово-медичної експертизи №03-01/115/4 від 22.03.2017 року, протокол проведення слідчого експерименту від 13.01.2017 року за участю свідка ОСОБА_14, колегія суддів приходить до наступного.

Всі вищенаведені слідчі дії, проведені у відповідності до норм кримінального процесуального закону, які спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, а тому у колегії суддів немає сумнівів в їх законності.

Висновок експерта № 02-01/138 від 25.01.2017 року був складений лікарем судово-медичним експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку експерта, на підставі даних медичної картки ОСОБА_10 Згідно даного висновку у ОСОБА_10 мали місце ушкодження: травма голови з переломом лобної кістки зліва, раною лобу зліва. Відмічена травма голови ускладнилась гнійним запаленням рани, речовини головного мозку та оболонок головного мозку. Вказані ушкодження виникли від дії тупого предмета, по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.

Суд, який здійснює розгляд справи, керуючись законом, оцінює висновок експерта за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Висновок експерта не є особливим доказом і оцінюється за загальними правилами оцінки доказів.

Колегія суддів вважає, що при проведенні вищевказаних експертиз, які були досліджені в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді додержані всі вимоги закону, дотримані права учасників процесу при призначенні і проведенні експертизи і висновки експертів достатньо мотивовані. Тому колегія суддів не може ставити під сумнів достовірність та обєктивність висновків даних експертиз.

Доводи захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого про те, що судом першої інстанції проігноровано наявність двох ран на голові ОСОБА_10 та не встановлено, яку саме з двох ран було нанесено ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки відповідно до вищевказаного висновку експертизи, вказані ушкодження виникли від дії тупого предмета та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя. Крім того, свідок ОСОБА_14, яка безпосередньо бачила конфлікт між двома особами, після чого у потерпілого сильно текла кров з голови і вона йому обробляла рану. Також, свідок ОСОБА_14 впізнала на фото№4 особу, яка 18.11.2016 року нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_10 Разом з тим, нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 підтверджується показами свідків: ОСОБА_16, ОСОБА_15, які були безпосередніми свідками події, свідків: ОСОБА_19, ОСОБА_20, показаннями потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які підтвердили факт нанесення саме ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10

Оцінюючи зібрані в справі докази, в їх сукупності, колегія суддів вважає, що обвинувачення пред’явлене ОСОБА_7 доведене.

Немає підстав вважати, що докази, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення ОСОБА_7 в інкримінованому злочині є недопустимими, які отриманні внаслідок істотного порушення його прав та свобод. Кожний доказ по даному кримінальному провадженню отриманий у порядку встановленому Законом та беззаперечно встановлює факти та обставини, що мали значення для кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що достатньо доказів, які здобуті в законний спосіб органам досудового розслідування підтверджують, що смерть потерпілого ОСОБА_10 перебуває в прямому причинному зв’язку саме з травмою голови, яка була нанесена йому ОСОБА_7.

Крім того, як убачається із вироку суду першої інстанції, були допитані свідки: ОСОБА_24, ОСОБА_13 та ОСОБА_25 Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не взяття до уваги показів даних свідків, оскільки вони як не підтверджують так і не спростовують вину ОСОБА_7

Доводи захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 про те, що під час досудового розслідування та судового слідства не встановлено та не доведено об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст.121 КК України, оскільки було встановлений лише факт конфлікту між ОСОБА_26 та ОСОБА_10 спростовуються матеріалами кримінального провадження та дослідженими доказами, які покладені в основу обвинувачення визнаного судом доведеним.

Відповідно до вимог ст.121 КК України, об’єктивну сторону злочину утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку об’єктивну сторону злочину утворює причинний зв'язок між нанесенням ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та настання смерті потерпілого ОСОБА_10

Отримання ОСОБА_10 тілесних ушкоджень під час проходження військової служби у 2015 році, про що показав свідок ОСОБА_25 в суді першої інстанції – не знайшло свого підтвердження при розгляді кримінального провадження та спростовується показаннями експерта ОСОБА_22 та проведеними в ході розслідування експертизами.

Щоб відкинути всі сумніви в обґрунтованості пред’явалення обвинувачення органом досудового розслідування було проведено досудове розслідування з метою виключення лікарської помилки при наданні медичної допомоги ОСОБА_10 за ч.1 ст.140 КПК України. За результатами даної перевірки, було прийнято рішення про про закриття кримінального провадження стосовно фельдшерів ШМД у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Невизнання вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, колегія суддів розцінює, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Крім того, колегія суддів враховує, що тілесні ушкодження були нанесені в життєво важливий орган, а саме в голову та відповідно до висновку судово-медичної експертизи №03-01/115/4 від 14.03.2017 року, потерпілому ОСОБА_10 спричинено відкриту черепно-мозкову травму, яка відноситься до категорії тяжких та від якої настала смерть останнього.

Таким чином, у колегії суддів немає сумнівів про доведеність вини ОСОБА_7 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть ОСОБА_10.

Апеляційна скарга прокурора щодо м’якості покарання призначеного ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.65, 66,67 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, який характеризується посередньо, в силу ст..89 КК не судимий, вчинив один епізод злочинної діяльності, вину не визнав.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, даних про особу обвинуваченого, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута при призначені ОСОБА_7 покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі, яке призначено в межах санкції ч.2 ст.121 КК України не є мінімальним і буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, тому апеляція прокурора, яка зводиться про призначення покарання лише на 6 місяців більше, задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що 15 травня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_27 був змінений запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, тому з цього часу почали застосовуватися заходи попереднього ув’язнення, в зв’язку з чим колегія суддів вважає необхідним у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з 15 травня 2018 року до дати постановления рішення апеляційною інстанцією.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

У зв’язку з вищенаведеним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 15 травня 2018 року, тому апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та захисника ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 15 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора, адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення в період з 15 травня 2018 року по 04 лютого 2019 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим в той самий строк, з моменту вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :