Рішення № 79860048, 05.02.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4666/17

№ провадження 2/646/192/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді -Шелест І.М.,

за участі секретаря судових засідань- Ушакової Г.В.

представника позивача- Костяного А.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрований: пров. Маріупольський, б. 5, м. Харків, 61000) до ОСОБА_2 ( зареєстрована: пров. Цигарівський, б. 30, м. Харків, 61000) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути на його користь борг у сумі 295200,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 47339,62 грн., річні у розмірі 7861,22 грн., проценти за користування коштами у розмірі 41691,95 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 3920,93 грн., а всього 396013,72 грн.. В обгрунтування позову зазначив, що 15 червня 2016 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір зобов’язання б/н, який за своєю правовою природою є договором позики. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримала від нього суму грошових коштів у розмірі вісім тисяч доларів США, що еквівалентно ста дев’яносто шести тисячам восьмистам гривням. Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується її підписом на договорі позики. В свою чергу відповідач зобов'язався повернути суму у розмірі дванадцяти тисяч доларів США, що еквівалентно двомстам дев’яносто п’яти тисячам двомстам гривням у строк не пізніше 15 вересня 2016 року. Проте відповідач у зазначений у договорі строк свої зобовязання не виконала та позику не повернула.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова суду від 06.09.2017 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 21.11.2017 справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова.

Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 справа передана за підсудністю до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Згідно із ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.07.2018 справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила. Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та агенством нерухомості «Контракт+» в особі ОСОБА_2 15.06.2016 укладено договір зобов’язання, відповідно до якого ОСОБА_1 передає для підготовки документів в агентство нерухомості «Контракт+», в особі ОСОБА_2 (далі- виконавець) грошову суму у розмірі вісім тисяч доларів США, що еквівалентно ста дев’яносто шести тисячам восьмистам гривням, виконавець зобов’язаний повернути суму у розмірі дванадцяти тисяч доларів США, що еквівалентно двомстам дев’яносто п’яти тисячам двомстам гривням не пізніше 15 вересня 2016. Виконавець за договором- агентство нерухомості «Контракт +» в особі фізичної особи ОСОБА_2.

Згідно із ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять наданий позивачем оригінал договору- зобов’язання б/н від 15.06.2016, укладений між ОСОБА_1 та агентством нерухомості «Контракт +» в особі ОСОБА_2 про те, що між ОСОБА_1 та агенством нерухомості «Контракт+» в особі ОСОБА_2 15.06.2016 укладено договір зобов’язання, відповідно до якого ОСОБА_1 передає для підготовки документів в агентство нерухомості «Контракт+», в особі ОСОБА_2 (далі- виконавець) грошову суму у розмірі вісім тисяч доларів США, що еквівалентно ста дев’яносто шести тисячам восьмистам гривням, а виконавець зобов’язаний повернути суму у розмірі дванадцяти тисяч доларів США, що еквівалентно двомстам дев’яносто п’яти тисячам двомстам гривням не пізніше 15 вересня 2016. Виконавцем у договорі зазначено агенство нерухомості "Контракт +" в особі фізичної особи ОСОБА_2 і скріплений печаткою ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець. Таким чином, сторонами договору зобовязання є, з одного боку, ОСОБА_1, з іншого боку, як виконавець- агенство нерухомості "Контракт +" в особі ФОП ОСОБА_2

Згідно із ст. 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа- незалежно від суми.

Досліджуючи зазначений договір зобов’язання б/н, судом встановлено, що його правова природа є відмінною від договору позики, як про це зазначено позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Всупереч зазначеному, виходячи зі змісту договору зобов’язання б/н від 15.06.2016 укладеного між ОСОБА_1 та агентством нерухомості «Контракт +» в особі ОСОБА_2, сторонами у договорі зазначений ОСОБА_1, що передає грошові кошти для підготовки документів в агентство нерухомості «Контракт +» в особі ОСОБА_2 в сумі 8000 доларів США, що еквівалентно 196800,00 гривням, а відповідно є замовником послуг за договором, а не позикодавцем, водночас виконавцем за договором зазначене агентство нерухомості «Контракт+» в особі фізичної особи ОСОБА_2, яке зобов’язано повернути грошову суму у розмірі 12000 доларів США, що еквівалентно 295200,00 гривням не пізніше 15 вересня 2016.

Відповідно до законодавчого визначення договору позики, яке міститься у ст. 1046 ЦПК України, грошові кошти передаються позикодавцем у власність другій стороні, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів, яку отримав за договором.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із договору зобов’язання б/н від 15.06.2016 укладеного між ОСОБА_1 та агентством нерухомості «Контракт +» в особі ОСОБА_2, сума грошових коштів, переданих за цим договором становить 8000 доларів США, в той час як виконавець зобов’язується повернути 12000 доларів США, що суперечить вимогам ст. 1049 ЦК України в частині повернення позикодавцеві позики грошових коштів у такій самій сумі, оскільки зазначена для повернення сума є більшою на 4000 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В той же час, зазначена різниця в сумі наданих коштів, та коштів, що підлягають поверненню, закріплена в договорі зобов’язанні, не підтверджує визначену оплатність договору та не може бути розцінена як визначені проценти від суми позики, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Зазначена вимога сторонами дотримана не була.

Тому розяснення позивача, що це була позика, а різниця- це його винагорода за коричтування його грошима, не може бути підставою для задоволення позову.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 77,78 ЦПК України, наданий позивачем договору- зобов’язання б/н від 15.06.2016, укладений між ОСОБА_1 та агентством нерухомості «Контракт +» в особі ОСОБА_2 про те, що між ОСОБА_1 та агентством нерухомості «Контракт+» в особі ОСОБА_2 15.06.2016 укладено договір зобов’язання, відповідно до якого ОСОБА_1 передає для підготовки документів в агентство нерухомості «Контракт+», в особі ОСОБА_2В.(далі- виконавець) грошову суму у розмірі вісім тисяч доларів США, що еквівалентно ста дев’яносто шести тисячам восьмистам гривням, а виконавець зобов’язаний повернути суму у розмірі дванадцяти тисяч доларів США, що еквівалентно двомстам дев’яносто п’яти тисячам двомстам гривням не пізніше 15 вересня 2016, не може бути достатнім доказом існування між сторонами правовідносин, що виникли з договору позики, а отже не є належним та достатнім доказом у справі, з чого суд робить висновок, що позивач не довів свої позовні вимоги, що є його обов’язком відповідно до засад змагальності.

В той же час суд зазначає, що відповідно до змісту договору зобов’язання б/н від 15 червня 2016 року, він укладений з метою надання послуг з виготовлення документів між ОСОБА_1 та агентством нерухомості «Контракт +» в особі ОСОБА_2 (НОМЕР_1 від 4 квітня 2012 року, м. Харків), в той час як позов пред’явлений до ОСОБА_2 як фізичної особи, яка відповідно не є належним відповідачем у справі.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення боргу за договором зобовязання б/н від 15 червня 2016 року у сумі визначеній позивачем, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.11.2017 оголошено заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 142, кв. 74, яка належить на праві власності Сергієнко Наталії Василівни (реєстраційний номер майна 12540182) відповідно до договору дарування від 01.04.2010, р/н 1301, посвідченого приватним нотаріусом Гуменною Л.П., який підлягає скасуванню у зв’язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 509, 524, 533, 629, 631, 1046-1050, ЦК України, ст. 12, 13, 76-82, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстрований: пров. Маріупольський, б. 5, м. Харків, 61000) до ОСОБА_2 ( зареєстрована: пров. Цигарівський, б. 30, м. Харків, 61000) про стягнення заборгованості -відмовити.

Скасувати накладений відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.11.2017 арешт шляхом оголошення заборони відчуження нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер майна 12540182).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Шелест