Ухвала суду № 79855120, 14.02.2019, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3754/17

Провадження № 2-п/545/5/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2019 року. Полтавський райсуд Полтавської області у складі :

головуючого – судді – Гальченко О.О.,

з участю секретаря - Лабовкіної Г.Г.,

з участю адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, -

В С Т А Н О В И В :

Представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 14.12.2018 року звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 23.02.2018 року ( а. с. 74 – 77 ), посилаючись на те, що 23 лютого 2018 року Полтавським районним судом Полтавської області по справі № 545/3754/18. за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості прийнято заочне рішення, яким позов задоволено. Вважає, що дане рішення ухвалене без належного повідомлення про розгляд відповідача та з порушенням процесуальних вимог для ухвалення такого рішення і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. ОСОБА_2 не отримала повістку про виклик до суду, що є поважною причиною її неявки. Зокрема, довідки ПАТ «Укрпошта» із зазначенням : «закінчення терміну зберігання» не є підставою вважати про належне її повідомлення. Відповідно до п. 31 Постанови Верховного суду у справі № 127/2871/16-ц., повернення суду повістки про виклик відповідача до суду з вказівкою причини повернення - за закінченням терміну зберігання, що не свідчить про відмову відповідача від одержання повістки чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Крім того, відповідач з 20.12.2017 року зареєстрована за адресою: м Полтава, вул. О. Мешко, 15. В матеріалах справи наявна довідка Щербанівської сільської ради про те. що ОСОБА_2 знята з реєстрації місця проживання, а інша інформація їм не відома. Після отримання повідомлення, суд не вжив заходів для отримання інформації про дійсне місце проживання відповідача. Попри те, на час відкриття провадження у справі, ОСОБА_2 мала зареєстроване місце проживання. Невжиття судом достатніх заходів, щодо встановлення місця реєстрації відповідача спричинило очевидне порушення права на справедливий судовий розгляд, що полягав у обмеженні відповідача подавати докази, заявляти заяви, клопотання. Враховуючи наведені обставини, вважає, що у ОСОБА_2 було достатньо поважних причин для неявки в судове засідання та не повідомлення про причину неявки. Крім того, судом порушений порядок заочного розгляду справи. Виходячи з положення ч. 1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. В матеріалах справи відсутня ухвала про заочний розгляд справи. Суд вирішує питання щодо заочного розгляду справи до початку розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Оскільки процесуальним законом не встановлено вимоги щодо форми її прийняття, така ухвала може бути оформлена як окремий процесуальний документ відповідно до вимог ч. 1 ст. 260 ЦПК України. Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутня ухвала про заочний розгляд справи, таке рішення, суд виніс протокольно, а отже це має бути відображено в протоколі судового засідання. Проте, матеріали справи не містять і протоколу судового засідання, як стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи. Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 квітня 2007 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2006 року, якою повернуто апеляційну скаргу відповідача у справі на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 9 лютого 2006 року у справі за позовом К. до Міністерства промислової політики України про поновлення на посаді директора державного підприємства «Електроважмаш», визнання недійсними наказів цього міністерства. Колегія зробила висновок про те, що відсутність в матеріалах справи ухвали про заочний розгляд справи свідчить про порушення судом розгляду справи в заочному порядку.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дана норма стосується виключно звукозаписувального пристрою, проте ніяк не іншого, обов’язкового засобу фіксування процесу - журналу судового засідання, відсутність якого, ставить під сумнів факт проведення судових засідань. Більше того, в супереч принципу гласності та відкритості судового процесу, неможливо встановити хід засідань та ухвалені рішення. Разом з тим, журнал судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи ( ч. 3 ст. 198 ЦПК України ). Верховний Суд України в ч. 2,3 п. 1 Постанови Пленуму від 29.12.1976 року № 11 ( з наступними змінами та доповненнями ) «Про судове рішення» роз'яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності із нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Вищевказані процесуальні недоліки розцінюються нею як порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та мають бути негайно усунені, шляхом скасування заочного рішення та призначення розгляду справи у загальному порядку за його присутності.

Згідно з умовами надання кредиту відповідачу наданий строковий кредит в сумі 2 352,90 грн. на строк 12 місяців до 15.06.2007 року включно. Виходячи з положень ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, в даному випадку, у позивача виникло право на позов, тобто можливість реалізувати право в примусовому порядку через суд - 16.06.2007 року. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності : загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки ( ст.257 ЦК України ). Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені ). Таким чином, строк позовної давності минув з 17.06.2010 року. Такої позиції притримується і Верховний Суд України у Постанові від 19.03.2014 року № 6-20цс14. Більше того, варто зазначити, що заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30.09.2013 року, у справі № 545/2830/13-ц. було скасоване судом. Рішенням від 28.10.2014 року у цій же справі вже було відмовлено у задоволенні позову, щодо цього ж предмету і між тими сторонами, у зв’язку із пропуском строку позовної давності. Позивач, знаючи про скасування рішення, подав до суду його копію в якості письмового доказу, що очевидно вказує на фальсифікацію фактичних даних. Про рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ КБ «Приватбанк» відповідачу стало відомо 22.11.2018 року, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Прохав переглянути заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23.02.2018 року у справі № 545/3754/17., скасувати його і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_1 ( а. с. 78-79 ) заяву про перегляд заочного рішення суду підтримав із викладених в ній підстав, про що надав заяву з відповідними доказами ( а. с. 126 ). Представник АТ КБ «Приватбанк» в засідання повторно не з»явився, надавши суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення ( а. с. 111-119, 121-125 ), будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду даної справи, про що є докази в матеріалах справи. ( а. с. 101, 120 ). Де, послався на те, що відповідно до укладеного договору від 17.06.2006 року ОСОБА_2 ( відповідач ) 17.06.2006 року отримала кредит у розмірі 2 352,90 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання кредиту фізичним особам» «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку : щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти ( щомісячний платіж ) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно «Умов…». Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов‘язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов‘язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 284 ЦПК, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Аналізуючи зміст заяви, варто звернути увагу, що в ній обов’язково повинні бути зазначені процесуальні обставини для скасування заочного рішення ( поважність причин неявки відповідача в судове засідання та неповідомлення їх суду ) та матеріальні обставини для скасування ( посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення ). Таким чином, для скасування заочного рішення повинні існувати як обставини процесуального характеру, так і матеріального одночасно. Виходячи з матеріалів справи та протоколу судових засідань — відповідач належним чином повідомлений та від нього не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи. Також, що відповідачу надано ряд прав та обов'язків. Зокрема ( ст. 43, 44 ЦПК України ) : після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення. Сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених ч. 1 цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. З огляду на вищевикладене, суд за наявності правових підстав та вимог ЦПК України, з урахуванням Листа Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» та умов проведення заочного розгляду справ, а саме врахував : неявку відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи а тому суд правомірно провів заочний розгляд справи та виніс судове рішення яке є законним, справедливим та обґрунтованим. Взагалі редакція ч. 1 ст. 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення потрібно не тільки поважність причин неявки відповідача, але й додатково і поважність причин неповідомлення суду про неможливість з’явитись в судове засідання. Відповідач не подавав а ні клопотань, а ні заперечень та не просив відкласти розгляд справи за поважністю причини не прибуття на призначені дати судового розгляду. По-друге, щодо матеріальних підстав для скасування заочного рішення, то відповідач повинен вказати на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти вимог позивача. При цьому, заочне рішення підлягає скасуванню, тільки якщо докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Враховуючи те, що згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою., можна зробити висновок, що суд, ухвалюючи заочне рішення, повинен дати оцінку всім доказам, які є у справі. Таким чином, не може бути підставою для скасування заочного рішення посилання відповідача на докази, які були у справі, оскільки вони вже були оцінені судом при ухваленні заочного рішення. Для скасування заочного рішення потрібно, щоб докази були новими ( не досліджувались судом при ухваленні заочного рішення ) та мали істотне значення для правильного вирішення справи. В той же час в ЦПК України чітко врегульовано порядок подачі доказів. Так, згідно зі ст. 43 сторони зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням даної вимоги, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Враховуючи сказане, можна зробити висновок, що відповідач, посилаючись на докази, якими обґрунтовуються заперечення, повинен вказати не тільки на нові докази, але й навести поважні причини, чому такі докази не були подані до початку розгляду справи по суті. І тільки за одночасної наявності названих процесуальних і матеріальних обставин суд може скасувати заочне рішення. При спеціальному порядку суд першої інстанції може переглянути заочне рішення, тільки якщо відповідач посилається на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи у випадку відсутності відповідача з поважних причин; порушення норм процесуального права при ухваленні заочного рішення може бути підставою тільки для апеляційного оскарження. Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що заочне рішення може бути переглянуте в загальному та спеціальному порядках. Якщо в загальному ( апеляційному ) порядку досліджується законність та обґрунтованість заочного рішення, то при спеціальному порядку досліджуються тільки вказані відповідачем нові докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи у випадку відсутності відповідача з поважних причин. Щодо строків позовної давності зазначено. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін ( ч.1 ст. 259 ЦК України ). Відповідно до умов договору, а саме : п. 1.7.31. строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки ( пені та штрафів ) був збільшений до 50 років, що не суперечить нормам закону, адже згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно умов договору строк виконання зобов’язань спливає 15.06.2007 року. А отже, згідно збільшеного строку позовної давності, який погоджений умовами договору, а також реєстру про відправку позову строки позовної давності банком не пропущено. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Одночасно, ст. 526 ЦК України наголошує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконав.

Враховуючи викладене, прохав суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.( а. с. 121-125 ).

Тому, суд вважає за можливе розгляд даної заяви у відсутності нез»явившихся належно повідомлених сторін по наявним матеріалам справи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Полтавським районним судом Полтавської області по справі № 545/3754/17. за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості прийнято заочне рішення, яким позов задоволено ( а. с. 56 – 57 ). Вказане рішення ухвалено судом на підставі відомостей у справі в порядку ст. 129, 130, 280 – 283 ЦПК України. З відповіді Щербанівської сільської ради Полтавського району від 21.12.2017 року на запит суду вбачається, що ОСОБА_2 16.05.2017 року знята з реєстрації місця проживання за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1, іншими відомостями сільська рада не володіє.( а. с. 30 ). Інших даних щодо реєстрації відповідача суд не мав. Щодо виклику відповідача судом публікувалось оголошення про її виклик ( а. с. 36,44 ). На момент розгляду справи суду не було відомо ні іншої адреси реєстрації відповідача, ні її фактичного проживання, через що суд не міг повідомити відповідача у інший спосіб, ніж передбачено чинним ЦПК України, що вважається по закону належним повідомленням сторони. До заяви про перегляд заочного рішення заявником надано ксерокопію паспорта відповідачки ОСОБА_2, де мається позначка про її реєстрацію з 20.12.2017 року за адресою: м. Полтава, вул. Оксани Мешко, 15, що тепер відомо суду вже при розгляді даної заяви ( а. с. 80 – 84 ).

Суд, дослідивши матеріали справи, докази, якими обґрунтовується заява, вважає, що заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення суду необхідно задовольнити, хоча судом були виконані належним чином вимоги діючого законодавства щодо винесення заочного рішення суду. Але, враховуючи обставини, на які послався представник відповідача та дані щодо адреси фактичного проживання та реєстрації відповідачки, що було підтверджено відповідними доказами, то суд вважає за необхідне надати відповідачу можливість реалізації свого права на справедливий судовий розгляд і законний захист своїх прав на підставі Конституції України та «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» з огляду на наявність судового рішення, яке набрало чинності у цій же справі між тими ж сторонами та щодо того ж предмету позову, що доведено заявником та це є істотною обставиною для правильного розгляду справи, про що суду було не відомо на момент винесення заочного рішення суду, так як ці докази в повному обсязі не були подані позивачем.

Керуючись ст. 27, 31, 280-287, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду - задовольнити.

Скасувати заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23.02. 2018 року по справі № 545/3754/17. та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала надрукована суддею в нарадчій кімнаті.

Суддя: ОСОБА_3