Рішення № 79854044, 06.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11336/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року Приморський районний суд м. Одеси

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участі секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5 комунальної власності ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_5 комунальної власності ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 26.06.2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 міської ради, місцезнаходження: м.Одеса, Думська площа, 1, про визнання за нею права власності на нежилі приміщення горища, площею 49,1 кв.м, 48,7 кв.м., 48,8 кв.м., що знаходяться в будинку №45 по вул. Троїцькій в м.Одесі.

Позов подано з підстав визнання права власності.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 за власні кошти, на початку 2004 року отримавши письмову згоду всіх мешканців будинку, виконала роботи по укріпленню даху, перекриттів, які були в незадовільному стані та потребували капітального ремонту, почала використовувати горищні приміщення №504 площею 49,1 кв.м., №505 площею 48,7 кв.м. та №506 площею 48.8 кв.м., які розташовані над її квартирою №12 по вул. Троїцькій в м. Одесі з метою поліпшення житлових умов.

Одночасно з метою оформлення своїх прав на вказане майно ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 міської ради та на підставі її заяв вказані об'єкти нерухомості були включені до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу. Так, на підставі розпоряджень Приморської районної адміністрації виконкому ОСОБА_3 міської ради №2824 від 30.08.2004 року, №3181 від 24.09.2004 року та №4797 від 28.12.2004 року та відповідно до рішення ОСОБА_3 міської ради було надано дозвіл на викуп ОСОБА_1 вказаних приміщень, у зв'язку з чим нею було здійснено сплату визначеної оціночної вартості вказаних горищ (квитанції від 25 серпня 2004 року, від 14 вересня 2004 року та від 09 грудня 2004 року). Таким чином, ОСОБА_1 не завершено остаточне переоформлення права власності шляхом укладення договору купівлі-продажу, незважаючи на те, що вона добросовісно заволоділа вказаним майном на підставі чинних розпоряджень Приморської районної адміністрації виконкому ОСОБА_3 міської ради стосовно передачі приміщень ОСОБА_1, сплату повної вартості цих приміщень та фактичне відкрите безперервне володіння вказаним майном до цього часу. У вказаних нежилих приміщеннях не розташовано технічного обладнання будинку і вказані приміщення горища протягом тривалого часу використовуються позивачем в якості квартири.

Оскільки позивач відкрито та безперервно використовує вказані приміщення горища площами 49,1 кв.м., 48,7 кв.м., 48,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька №45, протягом п'ятнадцяти років, вона звернулася до суду з позовними вимогами до територіальної громади м. Одеси, яка відповідно до чинних свідоцтв про право власності є власником спірних нежитлових приміщень, та ОСОБА_5 комунальної власності ОСОБА_3 міської ради як управителя нерухомого майна територіальної громади м. Одеси.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. по справі №522/11336/18 від 20 серпня 2018 року відкрито провадження по справі за зазначеним позовом ОСОБА_1 та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

У підготовчому судовому засіданні 20.09.2018 року до участі у справі у якості відповідача залучено ОСОБА_5 комунальної власності ОСОБА_3 міської ради.

До початку розгляду справи по суті представником позивача до суду подано заяву в порядку ст.ст. 43, 49 ЦПК України, в якій не змінюючи предмет та підстави позову, уточнено позовні вимоги, а саме позивач просить суд: визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право приватної власності на нежиле приміщення горища №504 загальною площею 49,1 кв.м., нежиле приміщення горища №505 загальною площею 48,7 кв.м., нежиле приміщення горища №506 загальною площею 48,8 кв.м., що знаходяться в будинку №45 по вул. Троїцькій в м. Одесі.

У судовому засіданні 06.02.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позову на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що в матеріалах справи не має жодного доказу та обґрунтування які свідчили б про порушення з боку ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_5 комунальної власності ОСОБА_3 міської ради прав та інтересів ОСОБА_1 на нерухоме майно, яке є предметом спору. В свою чергу, представники відповідачів у судовому засіданні визнали, що позивач здійснила оплату вартості спірного нерухомого майна та відкрито більше 10 років володіла ним.

Також представником ОСОБА_3 міської ради до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що дійсно ОСОБА_3 міською радою приймались рішення від 15.06.2004 року №2667 – ХХIV, від 26.08.2004 року № 2946 – IV, від 11.10.2004 року № 3174 – IV, відповідно до яких були затверджені переліки об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягали відчуженню у тому числі нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 45. На час прийняття зазначених рішень діяло Положення про механізм відчуження об’єктів комунальної власності районними адміністраціями виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, яке було затверджене рішенням ОСОБА_3 міської ради від 17.04.2001 року № ХХІІІ. Згідно із п. 1.3. Положення, районні адміністрації від імені та за довіреністю міського голови: - після прийняття рішення міською радою приймають розпорядження щодо відчуження об’єктів комунальної власності; - ведуть підготовчу роботу з продажу об’єктів (виготовлення технічної документації, оцінка вартості об’єктів та інш.); укладають договори купівлі-продажу; - видають акти прийому-передачі та свідоцтва про право власності. Приморською районною адміністрацією ОСОБА_3 міської ради у відповідності до вищезазначених рішень ОСОБА_3 міської ради та даного Положення було прийнятті розпорядження від 30.08.2004 року № 2824, від 24.09.2004 року №3181, від 28.12.2004 року № 4797 щодо відчуження нежилих приміщень горища по вул. Троїцькій, 45 на користь ОСОБА_1 Відповідно до п. 3.4 Положення договір купівлі - продажу укладається між міською радою і покупцем та підписується головою районної державної адміністрації або його заступником за довіреністю міського голови. Після сплати повної ціни продажу продавець і покупець підписують акт прийому – передачі об’єкта. Право власності на об’єкт купівлі-продажу переходить до покупця з моменту передачі об’єкта продажу. Покупцю видається свідоцтво про право власності (пункти 3.7, 3.8 Положення). Але з невідомих причин та обставин відповідні документи не були укладені між ОСОБА_1 та Приморською районною адміністрацією, хоча кошти за придбання зазначеного нерухомого майна були сплачені позивачем на відповідні рахунки місцевого бюджету, про що свідчать квитанції з оплати, які наявні в матеріалах судової справи.

У судовому засіданні 06.02.2019 року був допитаний свідок ОСОБА_7, що зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 кв. 15 по вул. Троїцькій у м. Одесі з 2002 року, яка підтвердила, що позивач безперервно з 2004 року відкрито користується спірними приміщеннями горища.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК У країни суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 04.11.2004 року серія САА №430578 територіальна громада міста ОСОБА_6 є власником нежитлових приміщень горища №504, загальною площею 49,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 45. Зазначене свідоцтво зареєстровано в встановленому законом порядку, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2005 року №6154523.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 12.11.2004 року серія САА №430745 територіальна громада міста ОСОБА_6 є власником нежитлових приміщень горища №505. загальною площею 48,7 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 45. Зазначене свідоцтво зареєстровано в встановленому законом порядку, що підтверджується реєстраційною відміткою на обороті свідоцтва від 04.01.2005 року.

Відповідно Свідоцтва про право власності від 25.02.2005 року серія САА №447743 територіальна громада міста ОСОБА_6 є власником нежитлових приміщень горища №506, загальною площею 48,8 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 45. Зазначене свідоцтво зареєстровано в встановленому законом порядку, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.03.2005 року №6652454.

Вищевказані свідоцтва є чинними.

Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 09.01.1997 року (а.с. 101) 305/1000 частин квартири АДРЕСА_2 належить у рівних частках на праві власності ОСОБА_1 та членам її родини - ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Відповідно до договору дарування від 22.03.2003 року (а.с. 102) ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар 305/3000 частин квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до договору дарування від 15.05.1999 року (а.с. 103) ОСОБА_10 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар 1390/2000 частин квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до довідки про склад сім'ї від 14.09.2004 року (а.с. 58) ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_3. Зазначене підтверджується також відповідною довідкою від 31.01.2019 року вих.№175.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до голови Приморської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради з відповідними заявами про продаж спірних горищних приміщень.

Сторонами у судовому засіданні визнано, що відповідно до рішень ОСОБА_3 міської ради №2667-ХХІУ від 15.06.2004 року, №2946-ІУ від 26.08.2004 року, №3174-ІУ від 11.10.2004 року затверджено переліки об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, розташованих у Приморському районі м. Одеси, що підлягають відчуженню у 2004 році. При цьому до зазначених переліків увійшли спірні горищні приміщення.

У справі наявні також довідки-характеристики горищних приміщень, які підлягали викупу позивачем (а.с. 60, 108, 183), відповідно до яких внутрібудинкові комунікації у зазначених горищних приміщеннях відсутні.

Всі мешканці будинку №45 по вул. Троїцькій у м. Одесі надали свою згоду на викуп спірних горищних приміщень позивачем, що підтверджується відповідними заявами (а.с. 62- 68, 109-116, 224-231).

Також у справі наявні довідки КП ДЕЗ «Жовтневий» щодо вказаних горищних приміщень, відповідно до яких всі вони не перебувають в оренді у інших осіб (а.с. 69, 123, 185). Зазначене підтверджується також листом ОСОБА_5 комунальної власності ОСОБА_3 міської ради від 06.02.2019 року вих.№01-06/21.22.

НПЦ «Екострой» надано звіти про оцінку вартості спірних нежитлових приміщень, відповідно до яких: вартість горища площею 48,7 кв.м. становить 6477,00 грн. (а.с. 132), вартість горища площею 49,1 кв.м. становить 6530,00 грн. (а.с. 194), вартість горища площею 48,8 кв.м. становить 6490,00 грн. (а.с. 78).

Згідно з протоколом оцінки приміщень, що відчужуються та приєднуються до жилих та нежилих приватизованих приміщень за адресою: Троїцька, 45 (а.с. 56), вартість приміщення горища загальною площею 48,8 кв.м. становить 6490,00 грн.

Згідно з протоколом оцінки приміщень, що відчужуються та приєднуються до жилих та нежилих приватизованих приміщень за адресою: Троїцька, 45 (а.с. 97), вартість приміщення горища загальною площею 48,7 кв.м. становить 6477,00 грн.

Згідно з протоколом оцінки приміщень, що відчужуються та приєднуються до жилих та нежилих приватизованих приміщень за адресою: Троїцька, 45 (а.с. 179), вартість приміщення горища загальною площею 49,1 кв.м. становить 6530,00 грн.

На час прийняття рішень ОСОБА_3 міської ради №2667-ХХІУ від 15.06.2004 року, №2946-ІУ від 26.08.2004 року, №3174-ІУ від 11.10.2004 року діяло Положення про механізм відчуження об’єктів комунальної власності районними адміністраціями виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, яке було затверджене рішенням ОСОБА_3 міської ради від 17.04.2001 року № ХХІІІ, (далі - Положення).

Згідно із п. 1.3. Положення, районні адміністрації від імені та за довіреністю міського голови: - після прийняття рішення міською радою приймають розпорядження щодо відчуження об’єктів комунальної власності; - ведуть підготовчу роботу з продажу об’єктів (виготовлення технічної документації, оцінка вартості об’єктів та інш.); укладають договори купівлі-продажу; - видають акти прийому-передачі та свідоцтва про право власності.

Відповідно до п. 3.4 Положення договір купівлі - продажу укладається між міською радою і покупцем та підписується головою районної державної адміністрації або його заступником за довіреністю міського голови.

Після сплати повної ціни продажу продавець і покупець підписують акт прийому – передачі об’єкта. Право власності на об’єкт купівлі-продажу переходить до покупця з моменту передачі об’єкта продажу. Покупцю видається свідоцтво про право власності (пункти 3.7, 3.8 Положення).

На підставі розпоряджень Приморської районної адміністрації виконкому ОСОБА_3 міської ради №2824 від 30.08.2004 року, №3181 від 24.09.2004 року та №4797 від 28.12.2004 року (а.с. 18-20) затверджено вищевказані протоколи оцінки приміщень, вирішено здійснити відчуження індивідуального визначеного майна комунальної власності у вигляді нежитлових приміщень горища загальною площею 49,1 кв.м., 48,7 кв.м., 48,8 кв.м. на користь ОСОБА_1

При цьому, ОСОБА_1 було здійснено сплату визначеної оціночної вартості вказаних горищ на суму (квитанції від 25 серпня 2004 року, від 14 вересня 2004 року та від 09 грудня 2004 року, а.с. 21-23).

Також судом встановлено, що договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень з позивачем укладено так і не було.

За твердженнями позивача, вона користується спірними нежитловими приміщеннями до теперішнього часу. Факт користування ОСОБА_1 спірними нежитловими приміщеннями представниками відповідачів належними доказами не спростовано.

Таким чином, причиною виникнення спору є необхідність оформлення в установленому законом порядку права власності на нежиле приміщення горища №504 загальною площею 49,1 кв.м., нежиле приміщення горища №505 загальною площею 48,7 кв.м., нежиле приміщення горища №506 загальною площею 48,8 кв.м., що знаходяться в будинку №45 по вул. Троїцькій в м. Одесі, якими позивач відкрито, безперервно володіє більше десяти років. Позивач вважає, що єдиним законним способом та підставою для визнання права власності за ним та реєстрації права власності на вищевказане приміщення є чинні норми Цивільного кодексу України, якими передбачено підставу для набуття у власність як "Набувальна давність".

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач дійсно тривалий час володіє нежилим приміщенням горища №504 загальною площею 49,1 кв.м., нежилим приміщенням горища №505 загальною площею 48,7 кв.м., нежилим приміщенням горища №506 загальною площею 48,8 кв.м., що знаходяться в будинку №45 по вул. Троїцькій в м. Одесі. Таке володіння розпочалося з 2004 року, тобто значно більше 10-ти років, що підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_7

Позивач вказаними нежитловими приміщеннями володіє добросовісно, оскільки факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство тощо).

Поняття "добросовісний набувач права власності на майно” і "особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном" у цивільному праві не є тотожними. Під добросовісністю в контексті частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України слід розуміти, що особа не чинила перешкод власнику майна у реалізації ним свого права власності на майно протягом строку, визначеного у цій нормі. На забезпечення можливості власника бути обізнаним про те, що інша особа володіє її майном, і реалізувати своє право власності покликана умова про відкритість володіння.

На користь такого висновку свідчить також те, що відповідно до частини 3 статті 344 Цивільного кодексу України, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадиять, а на рухоме майно - через п 'ять років з часу спливу позовної давності. Очевидно, що у такій ситуації особа, яка заволоділа майном на підставі договору, не може не знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, як і про те, що це майно належить іншій особі.

Те, що за частиною 3 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка заволоділа майном на підставі договору з його власником, набуває право власності за набувальною давністю після спливу певного строку, якщо після закінчення строку договору власник не пред'явив вимоги про його повернення, також вказує на те, що від власника очікується вчинення дії, спрямованої на реалізацію права власності, що є можливим за умови відкритого володіння, а особа, яка добросовісно володіє майном, не повинна перешкоджати реалізувати це право, тобто має виконати законну вимогу у цьому випадку.

Позивач заволодів майном без порушення норм права, виконавши всі вимоги власника майна щодо оформлення права власності на нього у подальшому, та навіть сплативши вартість цього майна, проте власником цього майна, так і не став.

Позивач, як володілець, володіє спірними нежитловими приміщеннями у будинку №45 по вул. Троїцькій у м. Одесі відкрито, без таємниць. Протягом означеного в Цивільному кодексі України строку позивач не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути нежитлове приміщення власнику, напроти, позивач звертався до власника з проханням оформити з ним договір купівлі-продажу.

Таким чином, титульний власник майна достеменно знав, що позивач користується спірним майном, проте жодного разу на протязі вже 15 років не пред`являв вимог щодо про повернення майна.

Набувальна давність за правилами статті 344 Цивільного кодексу України поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном.

Фактично у позивача немає жодних підстав для виникнення певного юридичного титулу володіння спірним нерухомим майном, оскільки договір купівлі-продажу з ним так і не було укладено, не існує жодних цивільно-правових угод (правочинів) чи інших актів на підставі яких би спірний об'єкт нерухомості передавався у володіння або користування позивача. Таким чином, є всі підстави стверджувати про безтитульне володіння позивачем спірним нежитловим приміщенням.

Як зазначено у статті 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності. Тому, виходячи зі змісту статті 344 Цивільного кодексу України, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.

Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в частині 1 статті 344 Цивільним Кодексом України (особа заволоділа чужим майном).

Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (стаття 3 Цивільного кодексу України ).

Для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб він не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі.

Ще однією важливою обставиною, яка підлягає доведенню за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, є відкритість володіння, тобто очевидне для третіх осіб, які повинні мати можливість це бачити, не перешкоджати доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач володіє нежилим приміщенням горища №504 загальною площею 49,1 кв.м., нежилим приміщенням горища №505 загальною площею 48,7 кв.м., нежилим приміщенням горища №506 загальною площею 48,8 кв.м., що знаходяться в будинку №45 по вул. Троїцькій в м. Одесі добросовісно, відкрито безперервно протягом більше ніж 10 років.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 4-7, 10-13, 19, 81, 89, 258, 264, 265, 268, 354 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_5 комунальної власності ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право приватної власності на нежиле приміщення горища №504 загальною площею 49,1 кв.м., нежиле приміщення горища №505 загальною площею 48,7 кв.м., нежиле приміщення горища №506 загальною площею 48,8 кв.м., що знаходяться в будинку №45 по вул. Троїцькій в м. Одесі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 15.02.2019 року.

Суддя Л.С. Єршова