Ухвала суду № 79853153, 14.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 1512/2-1858/11

Провадження № 6/520/15/19

ОКРЕМА УХВАЛА

14.02.2019 року

Київський районний суд м.Одеса у складі головуючої судді Луняченка В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання рішення суду по цивільної справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Одеської міської ради про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення Одеського виконкому, визнання недійсним свідоцтва про право власності на домобудівлю та зобов’язання відповідачів внести зміни до державного земельного кадастру, знесення незаконно збудованого гаража з надбудовою і сауни, стягнення моральної шкоди та судових витрат, а також зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради про усунення перешкод у користування власністю, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради, визнання частково недійсними державних актів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2013 року було відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог щодо : визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 13-а, від 20 квітня 1999 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №2218; визнання недійсним рішення Одеського міськвиконкому №734 від 17.07.1998 року « Про надання у приватну власність земельної ділянки, площею 517 кв.м. ОСОБА_3, про прийомку до експлуатації двоповерхового житлового будинку по вул. Костанді,13/а»; визнання недійсним свідоцтва №2-1308 від 01 вересня 1998 року про право власності на домоволодіння, розташоване в м. Одесі, вул. Костанді, 13/а; зобов’язання ОСОБА_1 демонтувати чистину даху його будинку, за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 13/а та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат; задоволені частково вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н 52208218, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2) та зобов’язати ОСОБА_2 за власний рахунок та власними силами привести до первісного стану гараж під літ. «В» розташований за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 13-б, демонтувавши самочинно надбудовану над вказаною спорудою літню кухню, та зблоковану з гаражем сауну; зобов’язати ОСОБА_2 ( 09.05.1952 р/н, і/н. 26302945, проживаючу у ІНФОРМАЦІЯ_3) власними силами та за власний рахунок демонтувати належну їй конструкцію відкотних воріт домобудівні за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 13-б, які прилягають до несучої стіни домобудівні літ « А» за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 13-а, належної ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду на ремонтно-відновлювальні роботи, спричинену у результаті експлуатації металевих відкотних воріт, у розмірі 2236 ( дві тисячі двісті тридцять шість) гривень, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов’язані із оплатою державного мита 8,50 грн., ЫТЗ судового процесу 7,50 грн., та оплату експертного дослідження 1032 грн., на загальну суму 1048 ( одна тисяча сорок вісім) грн..; відмовлено ОСОБА_1 у позовних вимогах - визнання недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів від 25 грудня 1996 року №591, у частині надання ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Костанді,13, площею 0,0561 га., в межах згідно плану; визнання недійсним рішення Одеської міської Ради народних депутатів від 26 січня 2001 року, №2125-ХХІІІ у частині надання ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Костанді,13-б, в межах згідно з планом; визнання недійсним державного акту на права приватної власності на землю виданого 16 січня 1997 року, ні ім’я ОСОБА_2, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів від 25 грудня 1996 року №591, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №68; визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю виданого 02 квітня 2001 року, на ім’я ОСОБА_2 на підставі рішення Одеської міської Ради народних депутатів від 26 січня 2001 року №2125-ХХІІІ, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №385/6167; відновити межу земельної ділянки ОСОБА_1 ОСОБА_4 за адресою: м. Одеса, вул. Костанді.13-а. у відповідності з державним актом на право приватної власності на землю від 20.04.1998 року,, шляхом переносу лівої бокової межі суміжної з земельною ділянкою ОСОБА_2 за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 13-б, біля фасадної межі на 0,55 м і біля задньої межі на 0,32 м в сторону земельної ділянки ОСОБА_2 з приведенням її до прямої лінії довжиною 26,12 м.

Рішення набрало законної сили 04.12.2013 року і 12.08.2014 року судом був виданий виконавчий лист , щодо зобов’язання ОСОБА_2 власними силами та за власний рахунок демонтувати належну їй конструкцію відкотних воріт домобудівні за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 13-б, які прилягають до несучої стіни домобудівні літ « А» за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 13-а, належної ОСОБА_1.

Виконавче провадження перебувало, у зв’язку із реорганізацією виконавчої служби в різних територіальних підрозділах виконавчої служби Київського району м. Одеси, неодноразово закривалось з різних підстав та в останнє виконавче провадження було відкрито державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси 29.12.2017 року.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід’ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини (справи "ОСОБА_5 проти України", "Горнсбі проти Греції") говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Конституція України проголошує, що судове рішення обов’язкове до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд ( ст.. 129-1 Конституції України).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні – системна проблема (справи "Бурмич та інші проти України", "ОСОБА_5 проти України").

Системність невиконання рішення суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, посилює переконання про те, що вирішити проблеми, використовуючи правові інструменти, майже неможливо.

В даному випадку після звернення рішення суду до виконання майже чотири з половиною роки потому і досі не виконане. Причому винні у невиконанні рішення суду особи не притягнути до відповідальності.

У відповідності до вимог ч.1,3 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Також суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

З врахуванням цього, суд вважає необхідним звернути увагу начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області на вище вказані факти та вирішити питання про прискорення виконання рішення суду від 02.07.2013 року та встановлення осіб винних у тривалості невиконання цього рішення.

На підставі викладеного та, керуючись ст.262,353,354ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Направити дану окрему ухвалу начальнику Головного територіального управління юстиції в Одеській області для вжиття відповідних заходів.

Про прийняття міри повідомити Київський районний суд м. Одеси в місячний термін після отримання копії.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом 15 днів з дня виготовлення повного тексту особами, яких вона стосується.

Особа стосовно якої винесена окрема ухвала, якої повний текст не було вручений у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяті днів з дня вручення йому повного тексту ухвали.

Суддя Луняченко В. О.