Вирок № 79851455, 14.02.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/32/19

Провадження 1-кп/480/204/19

ВИРОК

Іменем України

14 лютого 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ВойнарівськогоМ.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кописєвої О.Л.,

прокурора Капраль М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області кримінальне провадження № 12018150260000769, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.12.2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України -

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

23.12.2018 року у 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 навмисно, з метою таємного викрадення чужого майна, підійшов до металевого паркану домоволодіння №10 по вул.Жовтневій в с.Зелений Яр Миколаївського району Миколаївської області, яке належить ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачивши суспільно небезпечні наслідки такого діяння та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, демонтував та викрав дві металеві секції паркану та металеву хвіртку, загальною вагою 68кг, вартістю 6 грн 35 коп за 1кг, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 431 грн 80 коп. Після чого, з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, та розпорядився ним на власний розсуд.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

09.01.2019 року у кримінальному провадженні №12018150260000769 між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Відповідно до угоди про примирення, потерпілий та підозрюваний дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.289 КК України.

ОСОБА_1 повністю та беззастережно визнав свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення.

Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 має понести за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.185 КК України у виді двох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком один рік та із покладенням виконання обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань апробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, передбачені ст.ст.473, 476 КПК України, які зрозумілі обвинуваченому та потерпілому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 просили затвердити угоду про примирення між ними та призначити узгоджене сторонами покарання. При цьому прокурор підтримав затвердження угоди.

Розглядаючи в порядку ч.5 ст.474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про примирення, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями п.1 ч.3 ст.314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у звязку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Так, вчинений ОСОБА_1 злочин, у вчиненні якого він визнав свою вину, відповідно до ст.12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, передбачені п.п.2,3,4 ч.5 ст.474 КПК України та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Умови угоди про примирення не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, кримінального закону та інтересам суспільства. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим та потерпілим, визначена сторонами угоди про примирення є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів, а також визначена з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, а також обставин що пом'якшують та обтяжують покарання. Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що сторони примирились і укладення угоди є добровільним. Взяті обвинуваченим на себе за угодою про примирення зобов'язання очевидно можливі для виконання.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 повністю усвідомлюють зміст угоди про примирення, наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України, при цьому обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє свої права, визначені ч.5 ст.474 КПК України.

Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що умови угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 відповідають вимогам КПК України та КК України, дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно, покарання узгоджене сторонами угоди про примирення є достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення ОСОБА_1, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

За вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України обвинувачений ОСОБА_1 підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про примирення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речовими доказами у кримінальному провадженні є: дві металеві секції паркану та металева хвіртка, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись п.1 ч.3 ст.314, ст.369, ч.2 ст.373, ст.374,469,471,474,475 КПК України, суд,-

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення, укладену 09.01.2019 року між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадження №12018150260000769, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.12.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку терміном на 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань апробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні дві металеві секції паркану та металева хвіртка — вважати повернутими за належністю власнику потерпілому ОСОБА_2

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч. 2 ст.394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя М.М.Войнарівський

14.02.2019