Рішення № 79848950, 24.01.2019, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2746/18

Номер провадження №2/351/259/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

з участю секретаря Равлюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Позовні вимоги мотивувала тим, що проживає в належній їй на праві спільної часткової власності житловому будинку АДРЕСА_1. У зв'язку із тим, що даний будинок побудований ще у 70-х роках, то у 2018р. нею було добудовано за власні кошти додатково балкон з погребом, загальною площею 10,5 кв.м. на земельній ділянці виділеній для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету Снятинської міської ради від 31.01.2003р.їй надано дозвіл на будівництво балкону та влаштування підвалу.

У зв'язку з тим, що добудований балкон та підвал не були оформлені документально, без погодження про початок і проведення будівельних робіт на будівництво, то вона не може оформити право власності на добудову.

Просить визнати за нею право власності на самочинно добудований балкон та підвал АДРЕСА_1.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд, дослідивши і перевіривши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із виписки з інвентаризаційних матеріалів Коломийського МБТІ від 19.07.2018р. вбачається, що за позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.09.2000р. зареєстровано право приватної спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку № 9614956 від 05.02.2010р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, членом якого являється позивачка, на підставі рішення Снятинської міської ради від 27.11.2008р. № 563 є власником земельної ділянки площею 0,1035 га, що по вул. Шевченка, 129 в м. Снятин.

Згідно рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради від 31.01.2003р. № 21 вирішено надати дозвіл ОСОБА_1, жительці АДРЕСА_3, на будівництво балкону та влаштування під ним погребу.

Із списку жильців будинку № 129 по вул. Шевченка в м. Снятин, вбачається, що вони підписалися про те, що згідні на будівництво балкону до квартири 14, будинку № 129 позивачкою ОСОБА_1.

15.03.2018р. Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області позивачці відмовлено у введенні в експлуатацію самочинно реконструйованої спірної квартири, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Згідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, існуюча прибудова оскленого балкону з погрібом до квартири № 14 замовника ОСОБА_1 не вплинула на несучу конструктивну здатність будівлі, будівля по вул. Шевченка, 129 в м. Снятин відповідає державним будівельним нормам, санітарно-екологічним, протипожежним та іншим нормам і правилам.

У 2006р. позивачці ОСОБА_1 видано проект прибудованого ошкленого балкону з погрібом до будинку № 129 кв. 14 по вул. Шевченка в м. Снятині.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Частиною 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пункт 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК) та землекористувачі (стаття 95 ЗК). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

У пункті 12 зазначеної вище Постанови також передбачено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Враховуючи, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації, а виконання будівельних робіт, відповідно до ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р., можливе лише за наявності документу, який дає право на їх виконання, зважаючи на те, що рішенням виконавчого комітету міської ради позивачці надано дозвіл на будівництво балкону та влаштування під ним погребу, самочинно збудовані балкон та підвал не суперечать вимогам ДБН та не порушують права інших осіб, а тому суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволенн.

На підставі викладеного, ст.ст. 331, 376 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно добудований балкон та підвал, що знаходиться АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.