Постанова № 79848531, 06.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

06.02.19

Справа № 336/5929/18

Провадження № 2-а/336/11/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Запорізька митниця ДФС про визнання незаконними дій та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії Чернігівської митниці ДФС щодо винесення 20.08.2018 року відносно нього постанови у справі про порушення митних правил № 1208/10200/18 та скасувати зазначену постанову.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12.09.2018 року він отримав рекомендоване поштове відправлення від Чернігівської митниці ДФС в якому містилась постанова Чернігівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 1208/10200/18 винесена 20.08.2018 року та якою його притягнуто до відповідальності за порушення митних правил за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено штраф в розмірі п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (8 500, 00 грн.).

Позивач з вищевказаною постановою не згоден, вважає її незаконною, а дії відповідача протиправними з огляду на наступне.

Як зазначає позивач, 22.04.2016 року Запорізькою митницею ДФС відносно нього винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0034/11200/16 та притягнуто до відповідальності за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено штраф в розмірі п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (8 500, 00 грн.). Підставою для винесення зазначеної постанови та притягнення позивача до відповідальності стало те, що 23.01.2016 року в зоні діяльності митного поста «Ягодин» він ввіз на митну територію України в митному режимі «Транзит» транспортний засіб «ОСОБА_2 Е220», VIN – WDB2102061B338319, днз - HDO359, країна реєстрації Литовська Республіка.

За твердженням позивача станом на дату звернення з даним позовом до суду постанову у справі про порушення митних правил № 0034/11200/16 не скасовано.

04.08.2018 року під час перетину зони митного контролю митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС позивач прямував в якості пасажира на виїзд з митної території України. Після чого 20.08.2018 року співробітниками Чернігівської митниці ДФС вдруге винесено відносно нього постанову у справі про порушення митних правил №1208/10200/18 та повторно притягнуто до відповідальності за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України за вчинення одного і того самого правопорушення, що суперечить чинному законодавству, зокрема статям 19, 61 Конституції України та статтям 486, 486 Митного кодексу України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2018 року визнано причини пропуску строку ОСОБА_1 для звернення до суду з адміністративним позовом поважними, поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з вищевказаним адміністративним позовом, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Запорізьку митницю ДФС та витребувано з Чернігівської митниці ДФС матеріали, що потягли за собою притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України.

22.10.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого відповідач позов не визнав та просив залишити позов без задоволення, посилаючись на те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, постанову у справі про порушення митних правил прийнята правомірно та є обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування або зміни.

Разом з відзивом на позовну заяву 22.10.2018 року були надіслані матеріали витребувані судом відповідно до ухвали суду від 05.10.2018 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання призначене на 06.02.2019 року не з'явився, про день, час та місце його проведення повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву за змістом якої просила розглядати справу без її участі, проти вимог позивача заперечує, вважає постанову винесену Чернігівською митницею ДФС законною, у зв’язку з чим просила залишити позов без задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статі 494 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Судом встановлено, що 04.08.2018 року головним державним інспектором ВІАРМ та ОР УПМП та МВ Чернігівської митниці ДФС ОСОБА_3 складено протокол про порушення митних правил № 1208/10200/18 відповідно до якого встановлено, що 04.08.2018 року о 16 год. 35 хв. у зону митного контролю митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС у напрямку «виїзд з митної території України» заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 311CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_4 з пасажирами у кількості 8 чоловік. Під час виконання митних формальностей встановлено, що згідно інформації, наявної в АСМО «Інспектор» пасажир автомобіля громадянин України ОСОБА_1 ввіз 23.01.016 року на митру територію України у зоні діяльності Волинської митниці ДФС у митному режимі «транзит» транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ Е220», реєстраційний номер НDO359, кузов WDB2102061B338319. Вищезазначений транспортний засіб громадянин ОСОБА_1 повинен був вивезти за межі митної території України у строк до 02.02.2016 року. Станом на 04.08.2018 року транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ Е220», реєстраційний номер НDO359, кузов WDB2102061B338319 за межі митної території України не вивезено, у зв’язку з чим перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту. У своїх поясненнях ОСОБА_1 пояснив, що не вивіз вказаний автомобіль за межі митної території України в установлений строк у зв’язку з поломкою автомобіля. Документів підтверджуючих дію обставин непереборної сили останній не надав. Перевищення громадянином ОСОБА_1 встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку доставки транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ Е220», реєстраційний номер НDO359, кузов WDB2102061B338319, що перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення, склало більше ніж на 10 діб.

На підставі вказаного протоколу 20.08.2018 року заступником начальника Чернігівської митниці ДФС – начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_5 винесено постанову в справі про порушення митних правил № 1208/10200/18, якою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8 500, 00 грн.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 486 Митного кодексу України передбачено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв’язку з оскарженням.

Статтею 489 Митного кодексу України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 статті 470 Митного кодексу України передбачена відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів .

Судом встановлено, що постановою у справі про порушення митних правил № 0034/11200/16 винесеною 22.04.2016 року виконуючим обов’язки начальника Запорізької митниці ДФС ОСОБА_6 визнано ОСОБА_1 винним у вчинені порушення митних правил передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п’ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500, 00 грн.

За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 23.01.2016 року в зоні діяльності митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС ввіз на митну територію України транспортний засіб «ОСОБА_2 Е220», державний номер № HDO359, кузов № НОМЕР_2 (країна реєстрації Литва) по смузі уху «зелений коридор» в режимі «транзит», з метою «особисте користування», який повинен був вивезти за межі митної території України в строк до 03.02.2016 року. Проте, станом на 26.02.2016 року згідно існуючих баз даних вказаний транспортний засіб за межі митної території України не вивезено, чим перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення зазначеного автомобіля більше ніж на десять діб.

Приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду ОСОБА_1 був двічі притягнутий до адміністративної відповідальності, тобто відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

У відповідності до вимог статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом пункту 8 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що постанова в справі про порушення митних правил № 1208/10200/18 від 20.08.2018 року винесена заступником начальника Чернігівської митниці ДФС – начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_5, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8 500, 00 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо винесення 20.08.2018 року відносно позивача постанови у справі про порушення митних правил № 1208/10200/18 виходить за межі повноважень суду, передбачених статтею 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-9, 73-77, 90, 139, 244-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 251, 252, 268, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

У Х В А Л И В:

Позовну заявуОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Запорізька митниця ДФС про визнання незаконними дій та скасування постанови в справі про порушення митних правил – задовольнити частково.

Скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 1208/10200/18 від 20.08.2018 року винесену заступником начальника Чернігівської митниці ДФС – начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_5, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8 500, 00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне судове рішення складено 13.02.2019 року.

Суддя Я.Р.Марко