Рішення № 79847928, 14.02.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.02.2019

Справа № 320/10113/18

Провадження № 2/320/980/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Горбачової Ю.В.,

з секретарем с/з – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3, про визнання права власності спільного майна подружжя, в якому просить визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку № 52 по вул. Г.М. Зубенка (Чапаєва) в с. Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області, визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2323080800:07:001:0077, розташованої за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Г.М. Зубенка (Чапаєва), 52 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2018 року позовна заява ОСОБА_2 прийнята до розгляду та відкрито в справі спрощене позовне провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивачка не з’явилася, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З 01 жовтня 1983 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 01 жовтня 1983 року, актовий запис № 1427 (а.с.20).

У період шлюбу сторонами було придбано майно а саме: житловий будинок № 52 по вул. Г.М. Зубенка (Чапаєва) в с. Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 10.05.1990 року, яке видано на підставі рішення виконкому Мелітопольської міської ради № 102 від 22.03.1990 року замість договору купівлі-продажу від 11.03.1988 року, р.№ 41 (а.с.19), земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 2323080800:07:001:0077, розташованої за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Чапаєва, 52, для обслуговування житлового будинку, та актом на право користування землею (а.с.13,15). Крім того, сторонами не заперечувався факт придбання вказаного майна в період шлюбу.

При вирішенні спору щодо поділу спільного майна поділу підлягає все майно подружжя, до складу якого включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться в інших осіб; враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Сторони не вказали про наявність іншого майна подружжя, крім того, що зазначене у позові.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, зазначено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає доведеним в судовому засіданні той факт, що спірне майно перебуває у спільній власності подружжя, оскільки відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, відповідно до поданої до суду заяви, відповідач позов визнає в повному обсязі, а згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивачки щодо поділу спільного майна подружжя є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, відповідно до ст. 142 ч.1 ЦПК України позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було визнано позов.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст.ст. 57, 60, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 82, 142, 206, 259, 265, 273, 280, 352, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Чапаєва), 52, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на Ѕ частину житлового будинку № 52 по вул. М.Г. Зубенка (Чапаєва) в с. Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Чапаєва), 52, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2323080800:07:001:0077, розташованої за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. М.Г. Зубенка (Чапаєва), 52.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області, яке знаходиться за адресою: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, 11, код ЄДРПОУ 37968956, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Чапаєва), 52, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, 50 відсотків від сплаченої суми судового збору, що становить грошову суму у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок, сплачений на розрахунковий рахунок № 31211206008013, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37968956, код класифікації і доходів бюджету: 22030101, згідно квитанції № 0.0.1202059694.1 від 03.12.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Чапаєва), 52, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Чапаєва), 52, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Горбачова