Ухвала суду № 79847849, 11.02.2019, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/543/18

Провадження № 6/338/15/19

11 лютого 2019 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої-судді Рибки Л.Я.

з участю секретаря Полек Х.В.

державного виконавця Здерко М.М.

представника стягувача

адвоката Дудорова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Здерко Марини Мирославівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,

в с т а н о в и в:

5 лютого 2019 року до суду надійшло подання головного державного виконавця Богородчанського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Здерко М.М. про звернення стягнення на нерухоме майно - недобудований двоповерховий будинок, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, право власності на який не зареєстроване за останнім в установленому законом порядку.

Вимоги подання мотивовані тим, що на виконанні у Богородчанському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області перебуває виконавче провадження АСВП № 57622412 з примусового виконання виконавчого листа № 338/543/18 від 2 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 248 753 грн. 86 коп. боргу. 7 листопада 2018 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстрований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, яка також належить боржнику ОСОБА_4 і знаходиться в АДРЕСА_1.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду від 16 травня 2018 року у справі №338/543/18 з метою забезпечення позову накладено арешт на вищевказане майно боржника. 22 листопада 2018 року державним виконавцем винесено постанову про опис і арешт майна, належного ОСОБА_4 При виїзді за місцем знаходження майна в АДРЕСА_1 з'ясовано, що на належній боржнику земельній ділянці, крім зареєстрованого будинку знаходиться також недобудований двоповерховий будинок, право власності на який за ним в установленому законом порядку не зареєстровано.

На підставі ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець просить суд прийняти рішення про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_4 - недобудований двоповерховий будинок, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, право власності на який не зареєстроване за останнім в установленому законом порядку.

В судовому засіданні державний виконавець Здерко М.М. подання підтримала в повному обсязі. Пояснила, що згідно відповідей з Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, Національної автоматизованої інформаційної системи Державної автомобільної інспекції МВС України, рухоме майно та грошові кошти, на які можна було б звернути стягнення, у ОСОБА_4 відсутні, доходів він не отримує, офіційно не працевлаштований, проживає разом з дружиною ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2, зі слів матері боржник на даний час перебуває в Сполучених Штатах Америки.

Під час виїзду за місцем знаходження належного боржнику майна на власній земельній ділянці виявлено новобудову, яка за ОСОБА_4 не зареєстрована. Вважає, що для реалізації будинку по АДРЕСА_1, що належить боржнику на праві власності, який у встановленому законом порядку оцінений на суму 513 025 грн., слід звернути стягнення і на недобудовану будівлю, що знаходиться на тій самій земельній ділянці. Незареєстроване майно не арештовувалось, його опис не проводився через його невизначений статус як нерухомого майна.

Представник стягувача ОСОБА_5 адвокат Дудоров О.О. в судовому засіданні вимоги подання підтримав в повному обсязі. Пояснив, що рішення суду від 2 липня 2018 року на даний час не виконано, борг за договором позики його довірителю не повернуто. Зазначив, що на майно, належне боржнику ОСОБА_4 на праві приватної власності - домоволодіння та земельну ділянку в с. Манява Богородчанського району, накладено арешт, вказане майно оцінено. Однак з огляду на те, що державним виконавцем в ході примусового виконання рішення суду на належній боржнику земельній ділянці виявлена новобудова, враховуючи те, що згідно Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року зі змінами та доповненнями стягнення на житловий будинок, в якому фактично проживає боржник звертається в останню чергу, вважає, що доцільно звернути стягнення на вищезгаданий недобудований будинок.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з ч. 11 ст. 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Заслухавши державного виконавця, представника стягувача, дослідивши подання, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 2 липня 2018 року у справі №338/543/18 задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про повернення боргу за договором позики, ухвалено стягнути з відповідачів на користь позивача 207 987 грн. 20 коп. боргу за договором позики та 37 957 грн. 66 коп. процентів за прострочення виконання зобов`язання, а також 2 809 грн. сплаченого судового збору (а.с.80-81).

Вказане рішення суду набрало законної сили 1 серпня 2018 року та 2 серпня 2018 року на виконання рішення видано виконавчий лист (а.с.102).

7 листопада 2018 року головним державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Здерко М.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадженння (ВП №57622412) (а.с.99).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 5 лютого 2019 року, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, боржнику ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок площею 80, 5 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1, а також земельна ділянка площею 0,0923 га за кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.107).

Згідно довідки, виданої Манявською сільською радою Богородчанського району, боржник ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 104). Місцем проживання боржника зазначено АДРЕСА_2 (а.с. 99, 102).

22 листопада 2018 року головним державним виконавцем Богородчанськогорайонного відділу ДВС Здерко М.М. винесено постанову про арешт та опис належного на праві власності майна боржника, а саме житлового будинку площею 80, 5 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0923 га за кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.105-106).

В ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що на належній боржнику земельній ділянці знаходиться також недобудована та не зареєстрована за ОСОБА_4 двоповерхова будівля. Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.02.2019 право власності на зазначене майно в установленому законом порядку за ОСОБА_4 не зареєстровано.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року зі змінами та доповненнями, звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Частинами 3 та 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок дій державного виконавця у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна. Зокрема, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Далі, після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна, виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає доведеним, що у боржника, станом на час звернення державним виконавцем з поданням до суду, відсутні грошові кошти чи рухоме майно, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги стягувача. Вказана обставина підтверджується інформаційними довідками з Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, Національної автоматизованої інформаційної системи Державної автомобільної інспекції МВС України (а.с. 154-158).

Водночас належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 є власником новобудови, розташованої на земельній ділянці в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 суду не надано.

Копія технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, збудований в 1964 році, в АДРЕСА_1, площею 80,5 кв.м, який зареєстрований в установленому законом порядку за боржником ОСОБА_4 30 березня 2018 року, копія будівельного паспорта, виданого відділом містобудування та архітектури Богородчанської РДА, для реконструкції індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з додатками та пояснювальна записка до нього, схема генплану реконструкції будинку, копії фотографій, які додані до матеріалів подання, не свідчать про належність вказаного нерухомого майна боржнику на праві власності (а.с.111-118,127-152).

Державним виконавцем арешт на новобудову по АДРЕСА_1 області не накладався, опис майна не проводився.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч. 2 ст. 331 ЦК України, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК України слід розуміти у системному зв'язку з положенням ст.182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі об'єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.

Зважаючи на вищенаведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, може бути задоволено судом, а вподальшому виконавцем може бути звернуто стягнення на таке майно за наявності наступних умов у їх сукупності:

- на момент звернення державного виконавця до суду із вказаним поданням майно повинне мати статус нерухомого майна (нерухомості), яке прийняте в експлуатацію в установленому законом порядку;

- на момент звернення державного виконавця до суду із вказаним поданням таке нерухоме майно повинне належати на праві власності боржнику за виконавчим провадженням, тобто у боржника на цей момент має виникнути право власності на таке нерухоме майно;

- належність боржнику на праві власності такого об'єкта нерухомого майна має бути документально підтверджена;

- право власності боржника на таке майно не зареєстровано в установленому законом порядку.

Відповідно до статтей 12, 13, 76, 81 ЦПК України обов'язок доказування наявності вищенаведених обставин, які є підставою для задоволення подання державного виконавця, покладається на державного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.

Разом з тим державним виконавцем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наведених вище умов.

Суд вважає, що сам по собі факт розміщення будівлі на земельній ділянці, яка належить на праві власності боржнику, не є беззаперечним підтвердженням факту виникнення та наявності права власності боржника на таку будівлю.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, державним виконавцем не доведено обґрунтованості подання та наявності передбачених законом підстав для звернення стягнення на вказану в поданні будівлю в АДРЕСА_1, як на власне нерухоме майно боржника ОСОБА_4, право власності на яке не зареєстроване за ним в установленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 260, 440 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні подання головного державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Здерко Марини Мирославівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з часу її проголошення через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 15 лютого 2019 року.

Суддя Л.Я. Рибка