Рішення № 79847091, 14.02.2019, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/4672/18

Провадження №: 2/332/490/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі – Фурдак В.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, пов’язаного з виробництвом.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 04.09.1995 року по 03.02.2011 рік працював у ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на посаді (професії) електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання в мартенівському цеху в умовах впливу шкідливих факторів , про що зазначено в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 27.01.2011 форма П-4. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 11.01.2011 року №20 йому було встановлено професійний характер захворювання. За результатами оглядів МСЕК 13.02.2017 та 28.01.2019 року встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Внаслідок отримання професійних захворювань через нехтування адміністрацією ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» своїх обов’язків по створенню безпечних умов праці він постійно вимушений знаходитись під наглядом лікарів, проходити систематичні курси стаціонарного та амбулаторного лікування та зазнає значних моральних страждань, порушився його нормальний образ життя, не може влаштуватися на повноцінну роботу з причин інвалідності та протипоказань, порушені його нормальні життєві зв’язки, позбавлена можливості реалізувати свої звички та бажання, продовжувати звичний для себе спосіб життя. У зв’язку з цим, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена її душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, емоційних спалахів, поганому сні, на фоні сильних переживань внаслідок відсутності можливості на повноцінне, здорове життя. Просить суд стягнути із ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на його користь моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, пов’язаного з виробництвом, в сумі 60000 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити. Пояснення суду в обґрунтування позовних вимог надала аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вважав за можливе їх задовольнити в сумі 15000 гривень, в обґрунтування своєї позиції надав пояснення аналогічні тим, що викладені у письмовій заяві (а.с.73-74). Наголосив, що встановлений позивачу процент втрати працездатності не позбавив його можливості працювати, а лише протипоказані важка фізична праця, стато-динамічні навантаження, втім, непрацездатним його не визнано. Крім того, трудові відносини позивача з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» були припинені за її власним бажанням , а не за станом здоров’я, а також зазначив, що при влаштуванні на роботу позивача було повідомлено відповідачем про шкідливі умови праці.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач з 04.09.1995 року по 03.02.2011 рік працював у ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на посаді (професії) електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання в мартенівському цеху, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.11-13).

У відповідності до п.64 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. №1232 (в редакції від 04.03.2016р.) Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві віднесення захворювання до професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 14 та переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1662.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 11.01.2011 року № 20 позивачу встановлені наступні захворювання професійного характеру: Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пило токсичний бронхіт першої - другої ст., емфізема легень першої-другої ст.).ЛН другого ступеня. Деформівний артроз, в поєднанні з пері артрозами ,колінних і підколінних суглобів9Г1Ф першогост.,), двосторонній плечолопагковій періартроз (ПФС І-ІІ ст.).(а.с.16)

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 27.01.2011 року встановлено, що захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» та відсутності відповідного лікарського висновку, який мав обмежити використання праці робітника, внаслідок недосконалого проведення попереднього медичного огляду, зокрема, по причині мого перебування у вимушеному положенні - 30° -139,0 разів робочого часу протягом зміни; перебування в нахиленому положенні більше 30° - 35,6 % робочого часу протягом зміни, при нормі -25%; Вимушені нахили тулубу 30° -139,0 разів за зміну, при нормі 50-100; концентрація пилу - 39,2 мг/ м ПДК - 6,0 мг м , загазованість повітря робочої зоні шкідливими речовинами марганець оксид-1,24 мг/ м , ПДК - 0,3мг/ м ., азоту дюксид- 1.05мг/ м3,ПДК - 2,0мг/ м3., рівень шуму - 91,9дБ «А», ПДУ - 80 «А». (а.с.17-18).

За результатами оглядів МСЕК 13.02.2017 та 28.01.2019 року встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково (а.с.10,125).

Даний факт відповідачем визнається та не оспорюється.

Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда №56 від 28.01.2019 року ОСОБА_1 потребує 1-2 рази на рік амбулаторного і стаціонарного лікування, диспансерного медичного спостереження і лікування (а.с.126-130).

Таким чином, судом встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача, де під час виконання ним трудових обов’язків отримав інвалідність внаслідок професійного захворювання, у зв’язку з чим за висновком МСЕК від 28.01.2019 року встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності , що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому та членам їх сімей моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст.ст.1167, 1168 ЦК України.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту. Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров'я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.

Суд наголошує, що моральна і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров'я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров'я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.

У п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно з п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237- 1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004р. зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.

У даному контексті доречно також зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (2004): «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення».

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача, внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу, зазнала професійного захворювання із встановленням третьої групи інвалідності із втратою професійної працездатності ступенем 60% безстроково, що на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв'язку з порушенням життєвих зв'язків, постійним фізичним болем, наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, що стали наслідком професійного захворювання, яке викликає моральні страждання, внаслідок неможливості виконувати певний фізичний труд вона позбавлена в повній мірі реалізувати право на труд, і все це вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України.

Відповідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано тяжкість завданих ушкоджень здоров'ю позивача, ступінь втрати її професійної працездатності, який складає 60%, встановлення у зв’язку з професійним захворюванням 3 групи інвалідності.

Виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров’я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров’я, ступінь втрати професійної працездатності, пов’язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд приходить до висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та достатньою сатисфакцією зазначених нею моральних страждань є 30000 гривень. В іншій частині позовні вимоги не знайшли свого підтвердження і тому задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачі по даній категорії справ звільняються від сплати судового збору при подачі позову, то такий на користь держави має бути стягнутий з відповідача у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст.. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 30 (тридцять) тисяч гривень у якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя внаслідок професійного захворювання.

Стягнути з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Суддя: Н.В.Марченко