Рішення № 79845907, 07.02.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Черкаси справа № 925/867/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача - не з’явився;

від відповідача - не з’явився;

від третіх осіб - не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Фермерського господарства “Долина”, м. Городище, Черкаська область

до Городищенської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, громадяни - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство “Долина” (вул. Черняхівського, буд. 26, м. Городище, Черкаська область, 19500, код ЄДРПОУ 21369459) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Городищенської міської ради про визнання за Фермерським господарством “Долина” права власності за набувальною давністю на:

1) майно, що розташоване в м. Городище по вул. Гулака-Артемовського, 99:

- будівлю пилорами, літера “Е” (інвентарний №3001, 1991 року побудови, площею 206,0 кв м, вартістю згідно висновку 4807,0 грн);

- ЗАВ 20, літера “В” (інвентарний №3015, 1976 року побудови, площею 83,1 кв м, вартістю згідно висновку 2715,00 грн);

- котельню, літера “Ж”, (інвентарний №3025, 1986 року побудови, площею 138,4 кв м, вартістю згідно висновку 3230,00 грн);

- ? критого току, літера “А-1” (інвентарний №3010, 1994 року забудови, площею 2009,1 кв м, вартістю згідно висновку 37503,00 грн);

- овочесховище з підвалом, літера “Г” (інвентарний №3007, 1991 року побудови, площею 660,8 кв м, вартістю згідно висновку 21586,00 грн);

- майстерня плотні (інвентарний №3021, 1988 року побудови, площею 266,5 кв м, вартістю згідно висновку 8705,00 грн);

- склад цементу, літера “Є” (інвентарний №3009, 1994 року забудови, площею 350,1 кв м, вартістю згідно висновку 8169,00 грн);

- огорожу №3;

2) майно, що розташоване по вул. Заслонова, 2:

- будинок тваринника і механізатора (інвентарний №2022, 1962 року побудови, площею 318,3 кв м, вартістю згідно висновку 10398,00 грн);

- комору №2 (інвентарний №2002, 1950 року побудови, площею 453,6 кв м, вартістю згідно висновку 14818,00 грн);

- склад мінеральних добрив (інвентарний №2003, 1976 року побудови, площею 328,7 кв м, вартістю згідно висновку 10737,00 грн).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що розпочинаючи з 01.10.2002 ФГ «Долина» добросовісно, відкрито і безперервно володіє майном, перелік якого вказаний у позовній заяві, та несе тягар утримання такого майна, отже має законні підстави бути визнаним власником вказаного майна за набувальною давністю.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11 жовтня 2018 року припинено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Справу №925/867/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, громадяни - ОСОБА_1, ОСОБА_3 та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подали суду клопотання, в якому проти задоволення позовних вимог заперечили, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач неодноразово звертався з позовними заявами до суду про визнання права власності на майно, яке є предметом даного спору, але судами у задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав того, що вказане майно знаходиться у законному володінні інших осіб (колишніх членів КСП «Колос») і не вибувало з їх власності.

У судовому засіданні 06.02.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві.

У судовому засіданні треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили повністю з мотивів та підстав, викладених у письмових клопотаннях.

У засіданні суду оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 07.02.2019 підписана вступна та резолютивна частини рішення суду без його проголошення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, третіх осіб, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

Рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП “Колос” від 31.08.2002, оформленого протоколом №1 від 31.08.2002 загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП “Колос”, утворено спілку співвласників реорганізованого КСП “Колос” та вирішено виділити майно колективу співвласників, які відійшли до ФГ “Долина”. Копія вказаного протоколу міститься в матеріалах справи (а.с. 24 - 30).

За твердженням позивача, зазначене майно було передане ФГ «Долина» протягом одного місяця, тобто до 01.10.2002. В якості доказів на підтвердження факту передачі позивач посилається на акт прийому-передачі майна, складеного СТОВ «Колос», спілкою співвласників реорганізованого КСП «Колос» та ФГ «Долина», відповідно до якого було передано у власність господарству нерухоме майно пайового фонду реорганізованого КСП «Колос» на суму 166450,00 грн. Проте вказаний акт приймання-передачі у матеріалах справи відсутній.

Як стверджує позивач, отримати свідоцтва про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати) він не зміг, так само як і оформити право власності на майно, оскільки 25.02.2008 СТОВ «Колос» було визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.01.2012 ліквідовано СТОВ «Колос» як юридичну особу-банкрута.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки ФГ «Долина» є фактичним володільцем майна, що є предметом даного спору, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що було передане ФГ «Долина» не здійснювалась, то розпочинаючи з 01.10.2002 позивач добросовісно, відкрито і безперервно володіє майном, що є предметом даного спору, що за правилами ст. 344 ЦК України є підставою для визнання права власності на вказане майно в порядку набувальної давності.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, третіх осіб, суд вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наведені у позовній заяві доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП “Колос” від 31.08.2002, оформленого протоколом №1 від 31.08.2002 загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП “Колос”, було утворено спілку співвласників реорганізованого КСП “Колос” та вирішено виділити майно колективу співвласників, які увійшли до ФГ “Долина”.

Проте, у своєму клопотанні від 21.01.2019 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, надали суду докази того, що протоколом №1 від 31.08.2002 загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП “Колос” було затверджено структуру майна, а не його передачу.

Присутні у судовому засіданні треті особи проти задоволення позовних вимог заперечили, спираючись на надані ними копії протоколів засідань комісії по розпаюванню майна колишнього КСП «Колос» №16 від 01.07.2003, №8 від 20.03.2003, №9 від 08.05.2003, за якими комісією прийнято рішення про виділення власникам майнових паїв в натурі майна, у тому числі і оспорюваного, та копії накладних про реальну передачу вказаного майна іншим особам (а.с. 235-245).

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Київського апеляційного господарського суду Черкаської області від 08.12.2010 у справі №11-13/2657 за позовом ФГ «Долина» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання права власності встановлено, що рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП «Колос» від 31.08.2002 лише утворено спілку співвласників реорганізованого КСП «Колос» та вирішено виділити майно членам колективу, які увійшли до ФГ «Долина», комплексом у відповідності із затвердженою структурою, але конкретно та індивідуально це майно не було визначено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Це рішення є чинним, а отже обставини, встановлені вказаним рішенням, не підлягають доказуванню.

Відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 №1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» реформування колективних сільськогосподарських підприємств мало здійснюватися на засадах приватної власності на землю та майно, шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Зокрема, згідно з п. «а» ст. 1 вказаного Указу, за мету ставилося створення на базі реформованих КСП приватних сільськогосподарських формувань, зі збереженням, по можливості, цілісності господарського використання цими приватними формуваннями земельних ділянок та майна колишніх КСП на основі оренди земельних і майнових паїв, забезпечення реалізації права членів КСП, які виходять із цих підприємств, створювати приватні формування, шляхом передачі їм окремих будівель, споруд, техніки, робочої та продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо відповідно до структури даного майна господарств, що реформуються.

Згідно з пунктами 8, 15 «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №62, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм, у тому числі, відчужити свій майновий пай у встановленому законом порядку, а виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем майна пайового фонду) на підставі рішення зборів співвласників.

Отже, відповідно до вимог вказаних нормативних актів для виникнення права власності на майно пайового фонду у натурі, до складу юридичних фактів входить набуття, підтверджене документом, права на майновий пай пайового фонду, вихід співвласника із складу колективного сільськогосподарського підприємства, наявність рішення співвласників на виділ у натурі конкретного, індивідуально визначеного майна, а також реальна передача виділеного майна.

Перелік оспорюваного майна, як вбачається з матеріалів справи, в тому числі був у складі рухомого та нерухомого майна, що увійшло до комплексу у відповідності із затвердженою структурою, яке було передане колишнім членам колективу КСП «Колос», які увійшли до складу Фермерського господарства «Долина». Таким чином, доказів індивідуалізації майна, яке віднесено до структури цього комплексу, та ідентичність його із майном, на яке позивач просить визнати право власності за набувальною давністю, матеріали справи не містять. Так само як і не містять жодних доказів на підтвердження самого факту передачі позивачу вказаного ним у позовній заяві майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, за змістом ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність та його безперервність (строк володіння).

При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Відповідно до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Позивачем не надано доказів реального виділення та передачі йому майна згідно з переліком, зазначеним у позовній заяві, у його користування, також позивач не надав доказів того, що він добросовісно заволодів чужим майном, не будучи обізнаним, що володіє ним незаконно, оскільки позивач був обізнаним про попереднього власника майна та майно, на яке він просить визнати право власності, має законних володільців і не вибувало з їх власності поза їх волею, що підтверджується наданим третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, доказами.

Отже, позивач не надав належних доказів того, що він добросовісно заволодів вищезазначеним майном і продовжує відкрито володіти ним більше десяти років.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.02.2019.

Суддя О.В. Чевгуз