Рішення № 79845795, 11.02.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3183/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро", смт. Царичанка, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс", м. Харків про та зустрічним позовом до про стягнення 158505,85 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс", м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро", смт. Царичанка, Дніпропетровська область стягнення 75694,86 грн.за участю представників:

позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом -

ОСОБА_1

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом –

ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" про стягнення суми боргу за договором поставки № 0602/ЗП від 06.02.2018 в розмірі 93536,74 грн., пені за невиконання зобов'язання за договором в розмірі 59850,82 грн., 3% річних за невиконання зобов'язання за договором в розмірі 5118,29 грн. та суми судового збору в розмірі 2377,59 грн.

В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" в порушення своїх зобов'язань за договором поставки № 0602/ЗП від 06.02.2018 не сплатило вартість отриманого за договором товару в розмірі 93536,74 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.11.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

13 грудня 2018 року до господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" із зустрічною позовною заявою (вх.№ 34838) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" про стягнення 75694,86 грн.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" вказує про повернення на підставі п.3.5. договору поставки № 0602/ЗП від 06.02.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" за накладними на повернення № 461 та № 462 товару на загальну суму 75694,86 грн., який був оплачений "ТД Ресурс".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2018 було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" про стягнення 75694,86 грн. та вимоги за зустрічним позовом об'єднані в одне провадження з первісним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" надало до суду відзив на первісний позов (вх.№ 34837 від 13.12.2018), в якому просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" в частині стягнення: 75694,86 грн. основного боргу, в частині вимог судового збору, в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату та 5118,29 грн. коштів за користування чужими грошовими коштами. При цьому, ТОВ "ТД Ресурс" у відзиві на первісний позов вказувало, що частину товару на які заявлені позовні вимоги позивача, відповідач повернув відповідно п. 3.3. та п. 3.5. договору № 0602/ЗП.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" надало до суду відзив на зустрічний позов, в якому просило суд відмовити ТОВ "ТД Ресурс" в задоволенні зустрічних позовних вимог повністю. При цьому, ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" у відзиві на зустрічний позов вказувало, що надані ТОВ "ТД Ресурс" документи не можуть бути доказами повернення товару на певну суму в силу їх невідповідності ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, та посилалось на недостовірність примирника договору ТОВ "ТД Ресурс", копію якого ТОВ "ТД Ресурс" було додано до відзиву на первісний позов.

15.01.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 23.01.2019 о 10:30.

23.01.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 11.02.2019 о 09:00.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував частково, зустрічний позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" (покупець) було укладено договір поставки № 0602/ЗП (надалі - договір).

Відповідно до п.2.1. договору, постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами в офіційному прайс-листі постачальника та/або в специфікації. Товар постачається партіями.

Згідно п. 3.1. договору асортимент та кількість кожної партії товару визначається у видатковій накладній.

На виконання вищезазначених умов договору постачальник поставив покупцю товар загальною вартістю 2426335,56 грн., враховуючи ПДВ. Передача товару відповідного асортименту, кількості та за певною ціною була здійснена на підставі наступних видаткових накладних № 796, № 770 від 07.02.2018 р., № 1141, № 1142 від 20.02.2018 р., № 1324, № 1325 від 27.02.2018 р., № 1770 від 15.03.2018 р., № 2089 від 28.03.2018 р., № 2292 від 04.04.2018 р., № 2491 від 11.04.2018 р., № 2939 від 24.04.2018 р., № 3377 від 09.05.2018 р., № 3572 від 15.05.2018 р., № 4089, 4090 від 31.05.2018 р., № 4602 від 14.06.2018 р., № 5055 від 18.06.2018 р., № 4744 від 19.06.2018 р., № 4981 від 27.06.2018 р., № 5473 від 11.07.2018 р., № 5858 від 24.07.2018 р.

Згідно з п. 4.5. договору перехід права власності на товар відбувається після передачі партії товару на складі покупця та підписання представником покупця відповідної видаткової та товарно-транспортної накладних та при наданні довіреності на отримання товару покупцем в пункті поставки товару, визначеного в п.4.3 договору.

Як вбачається з матеріалів справи товар був отриманий представником покупця, про що свідчать наступні товарно-транспортні накладні: № 796, № 770 від 07.02.2018 р., № 1141, № 1142 від 20.02.2018 р., № 1324, № 1325 від 27.02.2018 р., № 1770 від 15.03.2018 р., № 2089 від 28.03.2018 р., № 2292 від 04.04.2018 р., № 2491 від 11.04.2018 р., № 2939 від 24.04.2018 р., № 3377 від 09.05.2018 р., № 3572/1 від 15.05.2018 р., № 4089, 4090 від 31.05.2018 р., № 4602 від 14.06.2018 р., №4744 від 19.06.2018 р., № 4981 від 27.06.2018 р., № 5473 від 11.07.2018 р., № 5858 від 24.07.2018 р.

Отже, відповідно до вищезазначених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних постачальником було поставлено покупцю товар в 17 етапів.

Порядок розрахунків між покупцем та постачальником був передбачений пунктом 5.2. договору, в редакції укладеного сторонами протоколу узгодження розбіжностей до договору, відповідно до якого оплата кожної отриманої покупцем партії товару здійснюється ним в безготівковій формі не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати здійснення поставки постачальником, вказаної у видатковій накладній постачальника в період до 30.04.2018 р. та не пізніше 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати здійснення поставки постачальником, вказаної у видатковій накладній постачальника, починаючи з 01.05.2018 і до кінця строку дії договору.

Згідно з п. 5.3. договору датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 6.2. договору покупець зобов'язувався придбати товар в обсягу, асортименті та вчасно здійснити його оплату.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку, якщо покупець у термін, зазначений в п. 5.2 даного договору, не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий товар, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню. В розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.2. договору, окрім відповідальності, передбаченої п. 7.1 договору, покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно первісного позову ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" вказує, що у ТОВ "ТД Ресурс" наявна заборгованість у розмірі 93536,74 грн. за неналежне виконання основного зобов'язання за договором.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "ТД Ресурс" посилається на повернення товару на загальну суму 75694,86 грн., який був оплачений "ТД Ресурс", на підставі п.3.5. договору за накладними на повернення товару № 461 та № 462 від 30.11.2018 та товарно-транспортними накладними № 59, 60 від 30.11.2018.

Дослідивши накладні на повернення товару № 461, № 462 від 30.11.2018 та товарно-транспортні накладні № 59, 60 від 30.11.2018, судом було встановлено, що такі накладні не мають підпису та печатки ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро", у зв'язку з чим дані накладні не підтверджують передачу права власності на товар від ТОВ "ТД Ресурс" ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" та не можуть бути доказами повернення товару.

Пунктом 3.5. договору було передбачено, що постачальник за цим договором зобов'язаний поставляти покупцю товар з залишковим строком придатності не менше ніж 1/2 від його загального терміну придатності для товарів зі строком придатності не менше, ніж 3 роки, і з залишковим строком придатності не менше ніж 2/3 від його загального терміну придатності для товарів зі строком придатності менше, ніж 3 роки. У випадку поставки товару з меншим строком придатності покупець має право відмовитися від прийняття товару, а у випадку прийняття такого товару, повернути товар постачальнику без оплати його вартості, що не вважається порушення умов даного договору з боку покупця. Товар зі строком придатності меншим ніж зазначено в даному пункті, може бути поставлений за умови отримання попередньої письмової згоди покупця.

Враховуючи положення п. 3.5. договору, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що він має право повернути товар з залишковим строком придатності, який становив на дату прийняття для коньяків менше 2/3 терміну придатності (2/3 від 2 років становить 18 місяців) та для напою алкогольного 1/2 терміну придатності (1/2 від 36 місяців становить 18 місяців).

Проте, з матеріалів справи не вбачається, який саме товар позивач за зустрічним позовом намагався повернути, дата приймання та дата виробництва такого товару, партія товару, фактичний залишковій строк придатності товару на дату постачання.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що твердження відповідача про його право на повернення товару та про факт повернення товару на суму 75694,86 грн. не підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що копія акту звіряння взаємних розрахунків за договором за період: 2018 рік, копія подорожнього листа вантажного автомобіля від 30.11.2018 року, копія наказу №11-9, копії актів виявлення недоліків за накладними №461 та №462, та копія роздруківки скріншоту про відправлення повідомлення не підтверджують позовних вимог ТОВ "ТД Ресурс" за зустрічним позовом.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що надані ТОВ "ТД Ресурс" до матеріалів справи докази свідчать про необґрунтованість вимог за зустрічним позовом, у зв'язку з чим зустрічний позов не підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, положення п. 7.1. та п. 7.2. договору, та те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати ТОВ "ТД Ресурс" суми заборгованості у розмірі 93536,74 грн. за договором, господарський суд приходить до висновку, що вимоги за первісним позовом є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судовий збір за первісним позов у розмірі 2377,59грн. покладається на відповідача за первісним позовом.

Враховуючи те, що в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено, судовий збір за зустрічним позовом, відповідно до приписів ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача за зустрічним позовом.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" про стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи (1080,00 грн. витрат на проїзд представника позивача та 2000,00 грн. послуг адвоката), суд зазначає, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., та тим, що надані до суду квитанції на оплату користування легковим таксі не підтверджують здіснення позивачем витрат на проїзд у розмірі 1080,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 126, 129, 180, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" (юридична адреса: 61001, м. Харків, майдан Повстання, 7/8; адреса для листування: 61010, м. Харків, вул. Основянська, 55; ідентифікаційний код 39806596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (юридична адреса: 51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт. Царичанка, вул. Царичанська, 168; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 12; ідентифікаційний код 36710304) суму боргу за договором поставки № 0602/3П від 06.02.2018 в розмірі 93536,74 грн., пеню в розмірі 59850,82 грн., 3% річних в розмірі 5118,29 грн. та 2377,59 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 15.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_3