Ухвала суду № 79844872, 08.02.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/9993/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Бедьо В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Пазяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2018 року у справі за позовною заявою Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2018 року у цивільній справі № 308/9993/17 задоволено позовну заяву Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я» заборгованість за договором кредиту-поруки № 319/1 від 28.08.2008 року в розмірі 249849,31 грн., з яких: 50000 грн. – заборгованість по кредиту; 199849,31 грн. – заборгованість по відсотках.

До суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення, в обґрунтування якої посилається на те, що 25.10.2018 року заявник ОСОБА_1 отримала заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2018 року, про існування якого дізналася за три дні до того. 12.09.2018 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою закрив провадження за позовом Перечинської районної КС «Тур’я» в частині вимог до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Натомість, ОСОБА_1 не мала змоги з’явитися в судове засідання 12.09.2018 року, оскільки тривалий час перебувала за межами області, повернулася лише 15.09.2018 року. Отже, суд при розгляді справи та ухваленні рішення оцінював виключно докази сторони позивача та не мав змоги надати оцінку доказам відповідача, що і призвело до ухвалення рішення, яке на їх думку підлягає перегляду. Зауважує, що право на вимогу про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів, строк давності якої минув багато років тому, Перечинська районна КС «Тур’я» мотивує застосуванням п. 8.1 договору кредиту-поруки, який підписали і позичальник і два поручителі, і на підставі якого у сторін виникли правовідносини. Однак, в цій частині не вказано, на які умови договору розповсюджується це положення, оскільки договором передбачено цілий ряд прав та обов’язків сторін, і в багатьох випадках за окремими зобов’язаннями сторін чітко визначено строки їх виконання. До позовної заяви спілка надала додатки під № 10 – копію попередження – письмової вимоги про повернення всієї суми кредиту протягом семи днів з моменту отримання такої вимоги. Таким чином, спілка у вимозі встановила строк, протягом якого позичальник та поручителі повинні погасити всі зобов’язання перед спілкою – до 27.08.2011 року, тим самим спілка встановила у вимозі новий, відмінний від договірного, передбаченого п. п. 3.2, 5.1, 8.1, строк повернення кредиту та відповідно новий строк давності для існування зобов’язань. Зазначає, що за умовами п. 1 договору від 28.08.2008 року кредит в розмірі 50000 грн. був наданий на строк 36 місяців з 28.08.2008 року до 28.08.2011 року. Натомість, в 2017 року спілка нараховує позичальнику відсотки в розмірі 199849,31 грн., що і складає більшу частину суми, яку спілка просить стягнути. Вважає, що спілка не мала визначеного нормами ЦК України права нараховувати відсотки в розмірі 45 % річних після спливу 3-х років від моменту отримання кредиту, а тим більше в 2017 році. Звертає увагу, що в даній ситуації право спілки нараховувати відсотки поза межами строку договору припинено з двох підстав – у зв’язку з закінченням строку дії договору в 2011 року та у зв’язку з пред’явленням вимоги.

З урахуванням викладених мотивів, що ґрунтуються на доказах та на правових позиціях ВСУ і ВС, та з урахуванням поданої позичальником заяви про застосування строку позовної давності, що ґрунтується на спливу трьохрічного строку звернення позивача до суду з моменту встановлення строку повного погашення всіх зобов’язань просить скасувати заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2018 року та призначити справу до розгляду, під час якого відмовити у задоволенні позову повністю.

Учасники справи в судове засідання не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце засідання, однак їх неявка у відповідності до ч. 1 ст. 287 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву про перегляд заочного рішеннята дослідивши матеріали цивільної справи № 308/9993/17, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Матеріалами справи встановлено, що судом було повідомлено відповідача ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи належним чином, відтак, їй було відомо про розгляд справи в суді. Про поважні причини неявки у судове засідання відповідачем суду не повідомлено.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач не посилається на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд приходить до переконання, що обставини, на які посилається представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення, не створюють юридичну сукупність елементів, визначених ст. 288 ЦПК України, які б давали підстави для скасування заочного рішення.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд вважає, що заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2018 року у справі № 308/9993/17 слід залишити без задоволення.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 258-261, 287, 288 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2018 року у справі за позовною заявою Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором – залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Роз’яснити відповідачеві, що вона має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_5