Ухвала суду № 79844867, 14.02.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3391/18

Провадження № 1-м/307/4/19

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого – судді Бобрушко В.І., суддів Ніточко В.В., Сойма М.М., при секретарі Цонинець Н.М., з участю прокурора Рожкова В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тячів клопотанняМіністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України щодо засудженого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до клопотання Міністерства юстиції України та доданих матеріалів, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вироком Кіровського районного суду м. Красноярська від 16 червня 2017 рокузасуджений до покарання у вигляді 8 років і 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30, ч.5 ст. 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», групою осіб за попередньою змовою в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність. ОСОБА_1 знаходиться в ФКУ «Об'єднання виправних колоній №26 ГУФСВП Росії по Красноярському краю», кінець відбування строку – 09.06.2025 року. Останнє відоме його місце проживання в Україні: Закарпатська область, Тячівський район, с. Глибокий Потік, вул. Карбунешть, 8.

Представник Міністерства юстиції України на розгляд клопотання не з’явився, так як надав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, а тому суд розглянув клопотання в його відсутності.

Суд, заслухавши думку прокурора, який не заперечив щодо задоволення клопотання, вивчивши та перевіривши матеріали справи у їх сукупності, вважає за необхідне привести вирок суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України з наступних підстав.

Так, у відповідності до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Статтею 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а)повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів. Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, держава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність у державі виконання вироку за закінчення цієї процедури.

Виходячи з положень ст. 10 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, в разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у частині 4 статті 610 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 602 Кримінального процесуального кодексу України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладений обов’язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК України, відмічає, що чинним на території України є Закон України «Про приєднання України до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік».

Зазначена Європейська Конвенція згідно з положеннями ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за межами України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст.609 КПК України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 610 Кримінального процесуального кодексу України, якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

При цьому суд, як це зазначено у частині 3 статті 603 Кримінального процесуального кодексу України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Судом встановлено, що до клопотання Міністерства юстиції України надані всі необхідні документи, вказані у ст.6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року і ч.2 ст.610 КПК України,

Також встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, останнє відоме місце проживання в Україні: Закарпатська область, Тячівський район, с. Глибокий Потік, вул. Карбунешть, 8.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переведеним в Україну, що підтверджується його письмовою заявою.

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за злочин, вчинений засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

З наданого вироку Кіровського районного суду м. Красноярська від 16 червня 2017 рокувстановлено, що дії засудженого ОСОБА_1 за цим вироком кваліфіковано за ч.3 ст.30, ч. 5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, і його дії кваліфіковані як замах на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», групою осіб за попередньою змовою, не доведений до кінця з незалежних від нього обставин.

Ці дії також є караними за законодавством України про кримінальну відповідальність, та їхня кваліфікація відповідає ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України.

ОСОБА_1 призначено покарання за ч.3 ст.30, ч. 5 ст.228,1 Кримінального кодексу Російської Федерації 8 років та 6 місяців позбавлення волі. в строк покарання зарахований період тримання під вартою з 10 грудня 2016 року по 15 червня 2017 року включно, що відповідає ч.5 ст.72 КК України.

Санкція ч.5 ст.228.1 КК РФ передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п’ятнадцяти до двадцяти років з позбавленням права займати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до двадцяти років чи без такого та зі штрафом в розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до п’яти років чи без такого або довічне позбавлення волі.

Санкція ч.3 ст.307 КК України, за якою слід кваліфікувати дії ОСОБА_1, відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев’яти до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Отже, мінімальна межа відповідної санкції за законодавством України складає 9 років позбавлення волі, і відповідним вироком суду РФ покарання визначене на строк вісім років та шість місяців позбавлення волі, а тому суд застосовуватиме саме цю межу.

Суд враховує, що покарання у державі виконання вироку не може бути більш тривалим або суворішим ніж покарання призначене у державі винесення вироку.

Засудженому ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації у виді 8 років та 6 місяців позбавлення волі, яке згідно ст. 9-11 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, з урахуванням пункту 2 частини 4 статті 610 Кримінального процесуального кодексу України зміні не підлягає.

Санкцією ч.5 ст.228.1 КК РФ не передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна і засудженому воно не призначалось, відтак, суд не застосовує його при визначенні покарання в Україні.

Згідно з п.1 ч.4 ст.603 КПК України за результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суд визначає, яка частина покарання може бути виконана в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв’язку з яким ухвалений вирок, та вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.

Крім того, щодо зарахування строку попереднього ув’язнення на підставі ст.72 КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення злочину, якби він був вчинений в Україні) суд відзначає, що у відповідності до положень ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІ від 26 листопада 2015 року та з урахуванням рішення ОСОБА_2 Верховного Суду у справі № 663/537/17 від 29 серпня 2018 року) ОСОБА_1 слід зарахувати в строк відбування призначеного покарання увесь строк попереднього ув’язнення до ухвалення вироку, а саме період з 10 грудня 2016 року по 15 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

А тому, строк відбуття покарання слід рахувати з 16 червня 2017 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення під вартою ОСОБА_1 в період з 10 грудня 2016 року по 15 червня 2017 року включно.

При цьому визначення режиму відбування покарання не є компетенцією суду України і належить до повноважень регіональних комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

На підставі вищезазначеного, керуючись статтями 9-11 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, статтями 602, 606, 609, 610 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Привести у відповідність із законодавством України вирок Кіровського районного суду м. Красноярська Російської Федерації від 16 червня 2017 року, яким громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Глибокий Потік, Тячівського району, Закарпатської області, України, останнє відоме місце проживання в Україні: Закарпатська область, Тячівський район, с. Глибокий Потік, вул. Карбунешть, 8, визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації та засуджений до 8 років та 6 місяців позбавлення волі з обрахуванням строку покарання з 16 червня 2017 року та зарахуванням в строк покарання строку затримання та часу перебування під вартою з 10 грудня 2016 року по 15 червня 2017 року включно.

Визначити, що кримінальна відповідальність за вчинений ОСОБА_1 злочин передбачена ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України.

Визначити засудженому ОСОБА_1 покарання, що підлягає відбуванню за вироком Кіровського районного суду м. Красноярська Російської Федерації від 16 червня 2017 року за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 8 років та 6 місяців без конфіскації майна.

Строк відбування ОСОБА_1 покарання обраховувати з дня ухвалення вироку Кіровського районного суду м. Красноярська Російської Федерації, а саме – з 16 червня 2017 року.

В строк відбування ОСОБА_1 покарання зарахувати час його затримання та перебування під вартою з 10 грудня 2016 року по 15 червня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати Міністерству юстиції України та центральному органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Головуючий: В.І. Бобрушко

Судді : В.В. Ніточко

ОСОБА_3