Рішення № 79844401, 05.02.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3859/18

Провадження № 2/242/2/19

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря Каменської А.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП «Донецька залізниця», третя особа: ПАТ «Українська залізниця», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював у відповідача з 19.07.1978 року. 31.05.2016 року його було звільнено за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію за віком (наказ №14-ОС від 31.05.2016). Розрахунок у день звільнення та по час подання позову з ним проведено. Тому просить стягнути з відповідача на його користь: заборгованість по нарахованій та не виплаченій заробітній платі за лютий - травень 2016 року в загальній сумі 44734,70 гривень, компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв’язку з порушеним термінів виплати заробітної плати в сумі 12259,74 гривень, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з дати звільнення 01.06.2016 року по день винесення рішення.

Позивач та його представник в судове засідання не з’явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримують та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ДП «Донецька залізниця» у встановленому порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідно до частини 3 ст.131 ЦПК України. Клопотання про відкладення слухання справи відсутні. Відзив на позовну заяву судом не отримано.

Представник третьої особи ПАТ «Українська залізниця» надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи та зазначив, що позивач в трудових відносинах з ПАТ «Українська залізниця» не перебував.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 281 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 03.08.2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалами Селидівського міського суду Донецької області від 07, 27 вересня, 29 жовтня , 21 листопада, 10 грудня 2018 року, розгляд відкладався у зв’язку із неявкою сторін та за клопотанням представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яким врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 19.07.1972 року по 31.05.2016 року, що встановлено з копії трудової книжки ОСОБА_1 31.05.2016 позивач звільнений за власним бажанням у зв’язку із виходом на пенсію за віком (ст. 38 КЗоТ України) (а.с. 6,7).

На підтвердження наявності заборгованості з виплати заробітної плати позивач надав копії розрахунків заробітної плати з лютого по травень 2016 року, відповідно до яких нараховано заробітну плату за вказаний період та до виплати у загальному розмірі 44734,70 гривень.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) Селидівського об’єднаного УПФУ у Донецькій області, витребуваних ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29.10.2018 року, суд встановив, що у лютому-травні 2016 року сума заробітку позивача склала: лютий 2016 року 3749,78 грн., березень 2016 року 3999,07 грн., квітень 2016 року 5113,61 грн., травень 2016 року 3667,45 грн., страхові внески за квітень та травень 2016 року відповідачем не сплачені (а.с. 53-56).

На підставі ч.8 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Виходячи з положень ст.168.1.1 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу; ст.168.1.2 - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Отже, на відповідача покладено обов’язок по утриманню податків та інших обов’язкових платежів із доходів позивача, отриманих за місцем роботи.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд приймає до уваги відомості про застраховану особу, наданих Селидівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області від 02.11.2018 р за формою ОК-5 на ім’я ОСОБА_1 як належний та допустимий доказ.

Розрахунки заробітної плати за лютий - травень 2016 року суд не приймає, оскільки вони не містять інформацію щодо наявності заборгованості із заробітної плати (невиплаті), а лише щодо її нарахування (а.с.8-9). Крім того, суд звертає увагу, що розрахунки не містять підписів відповідальних осіб та печатки підприємства та визнається судом як недостовірний доказ.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, встановленою заборгованістю по заробітній платі є два місяці: квітень 2016 року в розмірі 5113,61 гривень та за травень 2016 року в розмірі 3667,45 гривень, оскільки заробітна плата нарахована, але не виплачена (не сплачено єдиний внесок),а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заробітної плати, підлягають частковому задоволенню та стягненню підлягає 8781,06 гривень.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, суд виходить з наступного.

Згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У відповідності до вимог ст.ст. 2-3 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Згідно ст. 4 зазначеного Закону, Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після

утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем сплати на користь позивача належних йому коштів, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

Щодо суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, необхідно зазначити наступне.

Позивачем надано розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 12159,74 гривень, однак суд не погоджується з ним та вважає, що на користь позивача необхідно стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в розмірі 2446,18 гривень, виходячи з наступного розрахунку.

Позивачем вірно розраховано індекс споживчих цін та зазначений розрахунок відповідає до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, тому суд бере за основу індекс споживчих цін розрахований позивачем, а саме індекс за квітень 2016 року – 0,269 та за травень 2016 року - 0,268. Сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, що підлягає стягненню, складає: (3999,07 гривень нарахована заробітна плата за квітень 2016 року х 0,269 індекс споживчих цін) + (5113,61 гривень нарахована заробітна плата за травень 2016 року х 0,268 індекс споживчих цін) = 2446,18 гривень.

Отже, з відповідача слід стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати у розмірі 2446,18 гривень.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв’язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні суд розрахував наступним чином.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5 останніми двома повними місяцями його роботи є березень 2016 р. – заробітна плата складає 3999,07 грн. та квітень 2016 року. – заробітна плата складає 5113,61 грн.

Відповідно до листа 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 році» кількість робочих днів позивача з розрахунку за 2016 рік складав би: березень 22 дні, квітень 21 день.

Станом на 05.02.2019 році кількість днів затримки виплати заробітної плати складає 672 дня. Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, що підлягає стягненню, складає: 211,92 гривень середньоденної заробітної плати х 672 дня = 142410,24 грн., виходячи з наступного розрахунку: ((3999,07 гривень (заробітна плата у березні 2016 року) : 22 (кількість відпрацьованих робочих днів в березні 2016 року) + (5113,61 гривень (заробітна плата у квітні 2016 року) : 21 кількість відпрацьованих робочих днів у квітні 2016 року)) : 2 (кількість місяців) = 211,92 гривень (середньоденна заробітна плата) х 672 день (кількість днів затримки виплати станом на 05.02.2019 року) = 142410,24 грн.

Отже, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за період з 01.06.2016 року по день винесення рішення, тобто до 05.02.2019 року, у розмірі 142410,24 гривень.

Висновки суду щодо належного відповідача по справі.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ: 01074957) знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, та з 25 листопада 2014 року перебуває в стані припинення.

Положеннями частини першої статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно з положеннями статті 107 ЦК України, якою закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до положень статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Оскільки немає завершення процесу припинення і відповідний запис до Єдиного державного реєстру не внесено, ДП «Донецька залізниця» залишається юридичною особою, яка продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Отже, усі обов'язки щодо виплати заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати перед позивачем, має нести ДП «Донецька залізниця» як роботодавець.

Як встановлено п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 78, 79, 81, 131, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957 місце знаходження 83000 Донецька область м. Донецьк вул. Артема будинок 68) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН №2059007095 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 б. №12 кв. №23) заборгованість по нарахованій та не виплаченій заробітній платі за період з квітня по травень 2016 року в сумі 8781 (вісім тисяч сімсот вісімдесят одна) гривень 06 копійок, з вирахуванням обов’язкових платежів та податків.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957 місце знаходження 83000 Донецька область м. Донецьк вул. Артема будинок 68) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН №2059007095 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 б. №12 кв. №23) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 01.06.2016 року по день винесення рішення в сумі 142 410 (сто сорок дві тисячі чотириста десять) гривень 24 копійки, з вирахуванням обов’язкових платежів та податків.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957 місце знаходження 83000 Донецька область м. Донецьк вул. Артема будинок 68) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН №2059007095 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 б. №12 кв. №23) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 2446 (дві тисячі чотириста сорок шість) гривень 18 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957 місце знаходження 83000 Донецька область м. Донецьк вул. Артема будинок 68) судовий збір на користь держави в розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платів розмірі 35953 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три) гривні 64 копійки та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної платив розмірі 9813 (дев’ять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 56 копійок - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 11.02.2019 року.

Суддя О.В.Любчик