Рішення № 79843766, 04.12.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3960/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

01 серпня 2018 року позивач ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ) звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови від про стягнення витрат виконавчого провадження. Свої вимоги обґрунтовував тим, що Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області на виконання рішення суду 03.05.2018 року виданий виконавчий лист №233/5506/17 про проведення перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_3 відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ГУ ПФУ вказане рішення було виконане в добровільному порядку відповідно до розпорядження про перерахунок пенсії від 16.04.2018 року про що сповіщено відповідача листом від 17.04.2018 року. Незважаючи на добровільне виконання рішення суду 25.05.2018 року ГУ ПФУ отримано постанову відповідача від 18.05.2018 року № ВП 56431822 про відкриття виконавчого провадження, а постановою від 04.07.2018 року з позивача стягнуто витрати виконавчого провадження в сумі 180,60 грн. Тому просив скасувати вказану постанову про стягнення витрат виконавчого провадження.

Відзив на позовну заяву у встановлений строк подано не було. Пояснень щодо поважних причин його неподання - до суду не подано.

З огляду на наведене неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин судом кваліфіковано як визнання позову (ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відомостей про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток (а.с.18,32,39). Неявка у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області на виконання рішення суду 03.05.2018 року виданий виконавчий лист №233/5506/17 про проведення перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_3 відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивачем вказане рішення було виконане в добровільному порядку відповідно до розпорядження про перерахунок пенсії від 16.04.2018 року про що сповіщено відповідача листом від 17.04.2018 року (а.с.6-7). Незважаючи на добровільне виконання рішення суду постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.05.2018 року відкрито виконавче провадження № ВП 56431822 (а.с.5).

Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження 25.05.2018 року ГУ ПФУ направило державному виконавцю заяву від 07.06.2018 року про необхідність закінчення виконавчого провадження у зв’язку із фактичним виконанням судового рішення у повному обсязі (а.с.8). Але, постановою від 04.07.2018 року з позивача стягнуто витрати виконавчого провадження при примусовому виконанні листа № 233/5506/17 від 03.05.2018 року, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, в сумі 180,60 грн. (а.с.10).

На підставі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення на підставі виконавчого листа.

Згідно з частиною п’ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви (….) отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. (..) У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, аналіз вищезазначених положень Закону свідчить, що примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, за змістом наведених норм Закону обов’язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Відповідно до частини 9 статті 27 цього Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В даному спорі постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 18.05.2018 року за судовим рішенням, яке на час відкриття набуло законної сили.

У той же час доказів здійснення державним виконавцем будь-яких дій з примусового виконання судового рішення суду не надано, при тому, що виконавчий збір справляється саме за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Таким чином, враховуючи що виконавче провадження відкрито за судовим рішенням, яке набуло законної сили коли боржник фактично добровільно виконав судове рішення до його відкриття, про що повідомив державного виконавця, державний виконавець не вчинив жодної дії з примусового виконання судового рішення, - суд приходить до висновку, про неправомірність постанови про стягнення виконавчого збору з позивача та про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, тому наявні підстави для їх скасування.

Керуючись статтями 32, 243 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39/3, код ЄДРПОУ 34898944) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про накладення штрафу від 18 травня 2018 року, що прийнята у виконавчому провадженні ВП №56431822.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 04 грудня 2018 року. Складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя