Рішення № 79842484, 12.02.2019, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/49/2019

130/1811/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2018 року позивач звернулась в суд з цим позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 7304,10 грн.

Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

Підставами звернення до суду з позовом стало те, що відповідно до заочного рішення Жмеринського міськрайонного суду від 22.12.2015, з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення аліменти в розмірі 40 % від заробітків відповідача щомісяця, починаючи з 08.09.2015 протягом строку інвалідності. На підставі даного рішення було видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні в Жмеринському міськрайонному відділі ДВС. Станом на 08.05.2018 заборгованість по сплаті аліментів складає 24045,20 грн. Відповідач на даний час працює за кордоном де отримує відповідний дохід. В зв’язку з постійними виїздами ОСОБА_2 за кордон, останній намагається умисно уникнути своїх обов’язків по сплаті аліментів на користь позивача. Сама вона доглядає за своєю хворою матір'ю в зв’язку з чим працевлаштуватись не має можливості. Загальний розмір неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем аліментних зобов’язань складає 7304,10 грн. (липень 2017 р. 1928,80?1%?31=579,90 грн.; серпень 2017 р. 1928,80 грн. ?1?31=579,90 грн.; вересень 2017 р. 1928,80 грн. ?1?31=579,90 грн., жовтень 2017 р. 2608,40?1?31=808,60 грн.; листопад 2017 р. 2608,40?1?30=782,50 грн.; грудень 2017 р. 2608,40?1?31=808,60 грн.; січень 2018 р. 2608,40?1?31=808,60 грн.; лютий 2018 р. 2608,40?1?28=730,30 грн.; березень 2018 р. 2608,40?1?31=808,60 грн.; квітень 2018 р. 2608,40?1?30=782,50 грн. Всього 7304,10 грн.).

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

15.08.2018 ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Справа призначена в підготовче судове засідання на 09.10.2018.

09.10.2018 в підготовчому засіданні відповідач ОСОБА_2 повідомив, що на даний час проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Представник позивача подала заяву про проведення підготовчого засідання у її відсутність. Підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті з повідомленням (викликом) учасників справи на 14.11.2018.

14.11.2018 у зв’язку з перебуванням головуючого судді у відпустці справа знята з розгляду та призначена до розгляду на 11.01.2019.

11.01.2019 справа відкладена на 12.02.2019 для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду.

12.02.2019 представник позивача та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились. Представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримала, справу просила розглянути у їх відсутність, не заперечувала проти винесення заочного рішення в разі неявки відповідача.

Відповідачу ОСОБА_2 судова повістка про виклик до суду надсилалась за адресою повідомленою ним особисто в підготовчому засіданні: вул. Смолича, 5 м. Жмеринка Вінницької області. На адресу суду повернулись конверти із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи (а.с. 40,45).

Згідно з положеннями частин 7 і 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з положеннями частин 1 і 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з положеннями ст.ст. 128, 131 ЦПК України відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом. В судове засідання не з’явився без повідомлення причин. Відзиву на позовну заяву не подав. Крім того, ОСОБА_2 суд про зміну місця свого проживання після підготовчого засідання не повідомляв.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених частиною 2 ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає.

Відповідно частини 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, за умов існування усіх підставі, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як вбачається із копії довідки Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ від 08.05.2018 № 11752, на виконанні у Жмеринському міськрайонному відділі ДВС перебуває виконавчий лист № 130/2518/15–ц, виданий Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області 18.01.2016 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 в розмірі 40 відсотків його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08.09.2015 та протягом строку інвалідності. Заборгованість по аліментах за період з 01.07.2017 по 30.04.2018 становить 24054,20 грн. (а.с.3), що також підтверджується копією розрахунку по аліментах по виконавчому провадженні № 49915657, за період з 07.07.2017 по 30.04.2018, відповідно до якого борг на кінець період становить 23408,99 грн. (а.с.4).

Як вбачається з копії заочного рішення Жмеринського міськрайонного суду від 22.12.2015 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 40 відсотків від його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 08.09.2015 та протягом строку інвалідності (а.с.5,6).

Як вбачається з копії довідки МСЕК серії 10 ААВ №538901 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, являється інвалідом третьої групи, захворювання з дитинства, безстроково (а.с.8).

ОСОБА_1 є орендарем будинку в м. Жмеринка Вінницької області по вул. Училищна, 7, що вбачається з копії договору оренди від 10.08.2017 року (а.с.9,10).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

Суд не приймає до уваги в якості доказу надану позивачем копію довідки ОСББ «Доватора -6», адже дана довідка не містить реквізитів офіційного документа, зокрема дата її видачі та номер під яким зареєстрована дана довідка, код юридичної особи (а.с.7).

Отже судом встановлено, що позивач є інвалідом третьої групи, з відповідача на її користь присуджено до стягнення аліменти протягом строку її інвалідності, по сплаті яких відповідач має заборгованість. Також відповідач будучи присутнім у підготовчому судовому засіданні, достовірно знаючи, що про суть цивільної справи, що знаходиться в суді, про розмір неустойки за прострочення сплати аліментів, яку позивач просить стягнути на її користь заперечень проти позову не подав.

Вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного та Цивільного кодексу України.

Положеннями частин 1-4 ст. 75 СК України визначено, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як закріплено в ч. 1 ст. 76 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Відповідно до положень ст. 77 СК України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду.

Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя, визначено в статті 79 СК України. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Згідно з ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 СУ України, припинення права одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду. А також у випадках, передбачених статтями 83, і 89 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене статтею 196 Сімейного кодексу України, не пов'язується з обов'язковим попередженням боржника про наявність заборгованості по аліментам та наданням йому строку для її погашення.

В пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

В статті 197 СК України, зазначені підстави за яких платнику аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості, повністю або частково звільнити від сплати заборгованості по аліментах.

Отже, за положеннями Сімейного кодексу України аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення. Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.

Оскільки, згідно з положеннями СК України, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Така правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України по справі № 6-94цс15 від 01.07.2015.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов’язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов’язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК), доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК), суд наділений можливістю у виключних випадках збирати докази за власною ініціативою (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

Суд оцінивши докази у відповідності до ст. 89 ЦПК України, приходить висновку, що заборгованість по аліментах станом на 30.04.2018 в розмірі 24045,20 грн. утворилася з вини відповідача і позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати останнім аліментів на її утримання у заявленій нею сумі 7304,1 грн., розрахунок якої відповідає вимогам ст. 196 СК України. Доказів протилежного, відповідачем не надано. Розмір заборгованості за аліментами обчислений державним виконавцем відповідач не оскаржив. Також суду відповідачем не представлено доказів, які б свідчили про припинення стягнення з нього аліментів за розрахунковий період, відстрочку, розстрочку сплати заборгованості по аліментах або звільнення від їх сплати повністю або частково.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 7304 (сім тисяч триста чотири) грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 (останнє відоме місце реєстрації проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2).

Суддя: А.М. Заярний

Дата складання повного судового рішення 15.02.2019