Ухвала суду № 79842459, 05.02.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 127/728/19

УХВАЛА

05 лютого 2019 року місто Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіна І.А., отримавши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді Вінницького міського суду Іванченка Ярослава Миколайовича про відшкодування шкоди за приниження людської гідності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Вінницького районного суду Вінницької області надійшла вищевказана позовна заява.

Визначаючись щодо наявності підстав для відкриття провадження по справі суд виходить з того, у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз’яснено, що у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини 1 статті 3, статті17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб’єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.

Зазначені роз’яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

У зв’язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій та судових рішень судді (суду), пов’язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Дані положення узгоджуються з висновками постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007р. №8 «Про незалежність судової влади».

Зі змісту позовних вимог позивача чітко вбачається, що їх предметом є виключно процесуальні дії судді при здійсненні правосуддя.

Також у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред’являються їм у зв’язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду у визначенні чи застосуванні закону, здійснені оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися, щонайбільше, поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Крім того, застосування положення частини 6 статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність суду, зокрема такі, що не пов’язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті у разі їх незаконних дій або бездіяльності, і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зі змісту позовних вимог позивача чітко вбачається, що їх предметом є виключно процесуальні дії судді при здійсненні правосуддя.

Непогодження з діями судді при здійсненні правосуддя, або з постановленими судовими рішеннями відбувається за рахунок забезпечення стороні права на оскарження до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Зазначена правова позиція викладена у Постанови Верховного суду України за №6-3139 цс 16 від 01.03.2017р. , яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Тому, враховуючи зазначене, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі.

Керуючись ч.1 ст.186ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Вінницького міського суду Іванченка Ярослава Миколайовича про відшкодування шкоди.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі 15 днів з моменту її винесення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя І.А.Ганкіна