Рішення № 79841206, 30.01.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

30.01.2019 Єдиний унікальний номер 205/7309/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/7309/2018

Номер провадження: 2/205/941/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні домоволодінням шляхом зняття з реєстрації місця проживання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні домоволодінням шляхом зняття з реєстрації місця проживання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 1/2 частина домоволодіння № 25-а по вул. Повстанській в м. Дніпрі належить їй, ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право приватної власності на жилий будинок від 13.07.1989 року. Інша 1/2 частина домоволодіння № 25-а по вул. Повстанській в м. Дніпрі належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право приватної власності на жилий будинок від 13.07.1989 року. Позивач зазначає, що вона, ОСОБА_1, знаходилась з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі з 29.09.1973 року по 18.01.1994 року. 03.09.2007 року ОСОБА_7 помер, і після його смерті спадщину фактично прийняли його діти: ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Домоволодіння складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 127,2 кв.м., житловою площею 78,4 кв.м., надвірних будівель і споруд. У вищезазначеному домоволодінні за адресою: м. Дніпро, вул. Повстанська, 25-а, зареєстровано п’ять осіб: ОСОБА_1 (позивач по справі), ОСОБА_4 (син позивача), ОСОБА_5 (донька позивача), ОСОБА_2 (онука позивача) та ОСОБА_8 (онука позивача). ОСОБА_2 (далі – Відповідач -1) у лютому 2009 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 та виїхала із житлового будинку на інше місце проживання. ОСОБА_8 (далі – Відповідач -2) у червні 2016 року фактично створила нову сім’ю і вирішила виселитися із житлового будинку та проживати окремо. Таким чином, відповідачі не мешкають у спірному будинку, їх речі відсутні, виселились із власної ініціативи, тобто добровільно змінили своє місце проживання, вибувши в інше жиле приміщення, тому втратили право користування домоволодінням з зазначеного часу. Однак, знятися з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою домоволодіння відповідачі добровільно не бажають.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач змушена звернутися до суду та просити визнати ОСОБА_2, ОСОБА_8, такими, що втратили право користування домоволодінням № 25-а по вул. Повстанській у м. Дніпрі, що є підставою для подальшого зняття відповідачів з реєстраційного обліку, та усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом зняття ОСОБА_2, ОСОБА_3 з реєстраційного обліку.

Відповідачі у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подали.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів, посилалася на обставини, що викладені у позовній заяві. Після оголошення перерви, надала до суду письмову заяву про завершення розгляду справи за її відсутності. У такій письмовій заяві просить позов задовольнити в повному обсязі (а.с.52).

Відповідачі у підготовчому засіданні позовні вимоги визнали в повному обсязі. Після оголошення перерви, надали до суду письмові заяви про завершення розгляду справи за їх відсутності. У таких письмових заявах позов визнають та просять задовольнити в повному обсязі (а.с.56-57).

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, у підготовче судове засідання не з'явилися, надали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.53-54).

Представник Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в підготовче судове засідання не з'явився, надали до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність та винести рішення відповідно до чинного законодавства (а.с. 42).

Згідно з ч.3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що напідставі рішення виконкому Ленінської ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 79/7 від 14.02.1989 року, право власності зареєстровано в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради 13.07.1989 року, записано в реєстрову книгу № 519 за реєстровим № 63, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частини домоволодіння № 2а по вул. Повстанській м. Дніпрі (а.с.7).

Судом також встановлено, що у вищевказаному домоволодінні станом на день звернення позивача до суду зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_8, що підтверджується довідкою № 267 від 05.04.2018 року (а.с.22).

Також судом встановлено, що відповідач -1 - ОСОБА_2 у вказаному житловому приміщенні з лютого 2009 року не проживає, що підтверджується відповідним Актом обстеження домоволодіння № 24 від 07.10.2018 року, складеним головою квартального комітету № 18 Новокодацького району м. Дніпропетровська (а.с.21). Вказана обставина також визнана таким відповідачем у підготовчому судовому засіданні.

Також судом встановлено, що відповідач -2 - ОСОБА_8 у вказаному житловому приміщенні з червня 2016 року не проживає, що підтверджується відповідним Актом обстеження домоволодіння № 24 від 07.10.2018 року, складеним головою квартального комітету № 18 Новокодацького району м. Дніпропетровська (а.с.20). Вказана обставина також визнана названим відповідачем у підготовчому судовому засіданні.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до ст. 317, ч. 1, 2 ст. ст. 319, 321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну за своїм змістом норму містить також стаття 405 ЦК України.

Згідно з ч.1ст.405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. При цьому, ця норма ЦК розміщена у главі 32 Кодексу, яка називається „Право користування чужим майном" (це правост.401 ЦК називає сервітутом).

Таким чином, на даний час цивільне законодавство передбачає, що члени сім'ї власника користуються жилим приміщенням на підставі сервітуту. Як наслідок, це означає, що щодо аналізу цього права, зокрема, підстав його виникнення та припинення, застосовуються усі положення Кодексу щодо сервітуту.

Згідно зіст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з п.4 ч.1ст.406 ЦК України сервітут може бути також припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

З аналізу вказаної норми матеріального закону вбачається, що припинення сервітуту має власник, а таке право пов'язане з тим, що встановлення сервітуту не повинно супроводжуватися значним обмеженням прав власника майна. При цьому право вимагати припинення такого сервітуту належить виключно власникові, а обставини які мають істотне значення, можуть полягати у порушенні договірних умов, використання всупереч досягнутим домовленостям, порушення меж користування, способу тощо.

Аналізуючи зазначені обставини та докази, які надані суду, у їх сукупності, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є такими особами, що втратили право користуватися житловим приміщенням за вказаною адресою. Адже в даному випадку особистий сервітут повинен бути припинений по відношенню до вказаних відповідачів, оскільки такі відповідачі не є членами сім’ї позивача, у спірному житловому приміщенні фактично не мешкають з 2016 року, спільного господарства з позивачем не ведуть.

Таким чином, вказана вимога позивача про визнання Відповідачів такими, що втратили право користуватися житловим приміщенням, ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, пред'явивши при цьому одночасно одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на жиле приміщення; 2) про позбавлення права користування жилим приміщенням; 3) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки в даному випадку судом вирішено питання щодо позбавлення Відповідачів права користування жилим приміщенням, то і похідна позовна вимога стосовно зняття вказаних осіб з реєстраційного обліку підлягає задоволенню. Адже факт реєстрації Відповідачів за вказаною адресою з-за відсутності у таких осіб права користуватись таким житлом є обмеженням для Позивача у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За вищевказаних обставин та вимог матеріального закону, суд доходить висновку, що визнання відповідачами позову в даному випадку не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Відтак позов підлягає задоволенню, оскільки він безумовно визнаний відповідачами, це визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Також, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч.1 статті 142 ЦПК України, у разі укладання мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету, а решту 50 відсотків - стягнути з відповідачів на користь позивача в рівних частках.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71,72 Житлового Кодексу України, ст. ст. 4,5,81,82, 90,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: 49018, м. Дніпро, вул. Повстанська, буд. 25-а) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: 49018, м. Дніпро, вул. Повстанська, буд. 25-а), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: 49018, м. Дніпро, вул. Повстанська, буд. 25-а), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_3, зареєстрований та проживає за адресою: 49018, м. Дніпро, вул. Повстанська, буд. 25-а), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_4, зареєстрована за адресою: 49018, м. Дніпро, вул. Повстанська, буд. 25-а, проживає за адресою: 51270, АДРЕСА_1), про усунення перешкод в користуванні домоволодінням шляхом зняття з реєстрації місця проживання – задовольнити.

2.Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: домоволодінням № 25-а по вул. Повстанській у м. Дніпрі.

3. Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю: домоволодінням № 25-а по вул. Повстанській у м. Дніпрі, шляхом зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

4.Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: 49018, м. Дніпро, вул. Повстанська, буд. 25-а) з державного бюджету судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн 40 коп. згідно квитанції № 0.0.1152525322.1 від 08.10.2018 року.

5.Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: 49018, м. Дніпро, вул. Повстанська, буд. 25-а) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: 49018, м. Дніпро, вул. Повстанська, буд. 25-а) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 20 коп.

6.Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: 49018, м. Дніпро, вул. Повстанська, буд. 25-а) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: 49018, м. Дніпро, вул. Повстанська, буд. 25-а) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан