Ухвала суду № 79840939, 13.02.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/60/18

Провадження №2/0203/399/2019

УХВАЛА

13 лютого 2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо передачі за підсудністю цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним затриманням,

у с т а н о в и в:

09 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним затриманням. Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що 23.09.2009 року його було незаконно затримано співробітниками міліції у приміщенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. Факт такого затримання та його незаконність підтверджено багатьма судовими рішеннями, що набрали законної сили. Керуючись статтями 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, статтями 7, 13 Закону України від 01.12.1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі – Закон №266/94-ВР), заявник просить відшкодувати йому немайнову шкоду, завдану його незаконним затриманням (з урахуванням уточнень), у сумі 825 000,00 грн., а також відновити його пенсійні права шляхом зарахування у пенсійний стаж одного дня незаконного позбавлення волі у трикратному розмірі (а.с.а.с. 1 – 3).

Судом у засіданні на обговорення було постановлене питання щодо передачі справи за підсудністю до іншого суду.

Заявник у суді заперечував проти передачі справи до іншого суду.

Заслухавши думку заявника, вивчивши зміст заяви, суд дійшов висновку про необхідність її передачі за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону №266/94-ВР» за положеннями цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

У відповідності з пунктами 1, 5 статті 3 Закону №266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; моральна шкода.

За правилами, встановленими частиною п’ятою статті 4 Закону №266/94-ВР, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною першою статті 13 Закону №266/94-ВР визначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

За змістом частини першої статті 12 Закону №266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

Відповідно до пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» на підставі статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Таким чином, нормами Закону №266/94-ВР визначено, що питання про відшкодування немайнової шкоди, з яким ОСОБА_1 звернувся до суду, вирішується у порядку, передбаченому цим законом відповідними органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою та судом, що розглядав справу або якому вона мала бути підсудна.

З поданої заяви вбачається, що підставою її подання стало заподіяння заявникові немайнової шкоди внаслідок незаконного затримання. При цьому таке затримання було виконано співробітниками міліції і відбулося у приміщенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, який розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Пушкіна, 77Б (Чечелівський район).

За таких обставин справа не підсудна Кіровському районному суду м. Дніпропетровська.

Такий висновок узгоджується і з положеннями частини четвертої статті28 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), відповідно до якої позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, оскільки згідно із заявою ОСОБА_1 зареєстрований у Соборному районі м. Дніпра (пр. Дмитра Яворницького, 45А/69).

Таким чином, вказана справа, у розумінні статей 12, 13, підсудна саме Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська.

У відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 31 ЦПК суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Ураховуючи те, що подана заява не підсудна Кіровському районному суду

м. Дніпропетровська, а справа не розпочата розглядом, суд вважає за необхідне передати її Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська, до компетенції якого й відноситься її розгляд.

При цьому суд критично ставиться до посилань заявника на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 року, ухвалену у справі №203/4555/17 (досліджену судом), якою суд апеляційної інстанції визначив підсудність справи саме Кіровському районному суду м. Дніпропетровська, оскільки ця постанова має індивідуальний характер, була ухвалена у конкретній справі і не має преюдиційного значення.

Крім того, суд не бере до уваги висновки апеляційного суду Дніпропетровської області, викладені в ухвалі від 15.05.2018 року, про скасування аналогічної ухвали, оскільки підстави такого скасування не зачіпали питання підсудності (а.с.а.с. 8, 9, 23 – 25).

Керуючись статтями 31, 258 – 260 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 12, 13 Закону України від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд

у х в а л и в:

Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним затриманням, передати на розгляд Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.

Учасник справи, якому п овна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Суддя М.О. Католікян