Ухвала суду № 79840901, 15.02.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8421/18

Провадження №1-кп/204/288/19

У Х В А Л А

12 лютого 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.

суддів: Дружиніна К.М., Білик І.А.,

при секретарі судового засідання: Макарчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12017040000001528 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

за участю: прокурора – Журавльова С.А., представника потерпілого та цивільного позивача – ОСОБА_7, захисників: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2018 року до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Журавльова С.А. просила призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, як такий, що відповідає чинному законодавству. Клопотання сторін захисту просила відхилити, оскільки вимогами ст. 291 КПК України не передбачена індивідуалізація обвинувачення. У підготовчому судовому засіданні суд не вправі надавати оцінку обставинам вчинення кримінального правопорушення та доказам.

Захисник ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв’язку із невідповідністю положенням КПК України. В обґрунтування клопотання вказав, що обвинувальний акт повинен містити саме індивідуалізоване обвинувачення стосовно кожної особи окремо. В порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прокурором не конкретизовано в чому саме обвинувачуються окремо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Не розкрита суб’єктивна та об’єктивна сторони вчинених нами кримінальних правопорушень, що в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред’явленого обвинувачення. У обвинувальному акті хаотично згуртовано якісь незрозумілі події та у решті перелічені статті кримінального кодексу. В чому конкретно обвинувачується ОСОБА_1, які фактичні обставини вчинених ним кримінальних правопорушень прокурор вважає доведеним, яка правова кваліфікація його дій та яким чином сформульоване його обвинувачення не зрозуміло. Так само не зрозумілі фактичні обставини, правова кваліфікація та формулювання обвинувачення вчиненого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Не зрозуміло і що вчинили ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Прокурор зобов’язаний був навести фактичні обставини та формулювання обвинувачення щодо кожної особи окремо. Обвинувачений повинен знати в чому прокурором обвинувачується кожний підсудний, чим обвинувачення одного підсудного відрізняється від обвинувачення іншого, другого, третього, четвертого та іншого. У цьому обвинувальному акті відокремленого обвинувачення щодо ОСОБА_1 не має. Він та ОСОБА_1 не знає та не розуміє в чому обвинувачується ОСОБА_1 З даного обвинувального акту неможливо однозначно встановити анкетні відомості обвинувачених. Так, на початку обвинувального акту вказані імена обвинувачених як «Семенюк Валерій Павлович», «Мартиненко Євген Вікторович» «Єдаков Антон Вячеславович», «Воронченко Володимир Васильович», «Сімон Олексій Павлович», «Путіна Вікторія Володимирівна», в той же час при наведенні фактичних обставин та обвинувачення, імена обвинувачених по всьому тексу як «ОСОБА_1П.», «ОСОБА_2В.» «ОСОБА_3В.», «ОСОБА_4В.», «ОСОБА_5П.», «ОСОБА_6 В.». Такі порушення, допущені стороною обвинувачення, свідчить про не встановлення особи обвинувачених у провадженні та є наслідком неможливості розгляду такого обвинувального акту в суді, що є порушенням п.2 ч. 2 ст. 291 КПК України. Як вбачається з обвинувального акту, органами досудового розслідування не встановлено подію кримінального правопорушення, що робить не можливим встановлення суті обвинувачення. Так, відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 в кінці червня 2017 року, більш точної дати досудовим слідством не встановлено, переслідуючи корисливу зацікавленість, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, зустрівся зі своїм знайомим – директором ТОВ «ПРОМ СІТІ БУД» ОСОБА_2 та директором ТОВ «Архітектурно-проектне бюро» ОСОБА_3 і ознайомив їх із своїм злочинним планом стосовно заволодіння бюджетними коштами при виконанні робіт з капітальних ремонтів в приміщеннях комунальних закладів, довівши їх до відома деталі свого злочинного наміру щодо отримання різниці між сумами бюджетних коштів, виділеними на ремонт, та сумою фактичних витрат на їх проведення, для реалізації якого останні, бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливим мотивом, прийняли пропозицію ОСОБА_1 та надали свою добровільну згоду на участь в організованій групі в якості виконавців вчиненого злочину. Вказане є вигадкою слідчого, адже з матеріалів кримінального провадження не вбачається жодного доказу на підтвердження вищезазначеної зустрічі обвинувачених, факту їх змови та об’єднання в організовану групу. Крім того, стороною обвинувачення вказано на невстановлену дату та невстановлене місце такої зустрічі обвинувачених, що вказує на недоведеність події кримінального правопорушення, що у відповідності до ст. 91 КПК України має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. На підставі чого ОСОБА_1 призначено організатором злочинної групи також не відомо. Також вигаданими та не підтвердженими жодними доказами є тезиси у формулюванні обвинувачення про розроблення злочинного плану, розподілу ролей у групі, цілей та мети діяльності. Будь-які докази на підтвердження створення організованої групи у складі ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 відсутні, відповідно не можна і вказати про вчинення злочину у складі такої групи. Крім того формулюючи обвинувачення прокурор та слідчий допустили порушення логічної послідовності, наслідком чого є незрозумілість обвинувачення. Тобто, відповідно до об’єктивної сторони злочину, як її встановленою стороною обвинувачення, спочатку ОСОБА_1 розподілив кошти на ремонтні роботи на виконання злочинного плану, потім склав завідомо неправдиві офіційні документи та виконання такого злочинного плану, а вже потім в кінці червня 2017 року об’єднався з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в організовану групу, якою і було розроблено той самий злочинний план та розподілено ролі для вчинення кримінальних правопорушень. Таке формулювання є незрозумілим та таким, що суперечить законам формальної логіки. Крім того, обвинувальний акт складено з порушенням п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України. Так, відповідно до вказаної норми закону обвинувальний акт повинен містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, проте у обвинувальному акті стороною обвинувачення зазначено, що кримінальними правопорушеннями спричинено шкоду на загальну суму 596238 грн. 39 коп. У той же час, з чого складається наведена сума стороною обвинувачення не вказано. При цьому, коли та за яких обставин спричинена така майнова шкода, в чому вона виразилася не зазначено. Таким чином, обвинувальний акт містить положення, що суперечать одне одному, внаслідок чого можна зробити висновок про не з’ясування під час досудового розслідування питання спричинення шкоди від злочину. Крім того допущені порушення при складанні реєстру матеріалів досудового розслідування, а саме: реєстр матеріалів досудового розслідування не має дати складання; в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК України у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні інформація про всі прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення та їх реквізити. Окрім порушення повноти інформації у реєстрі, слідчим допущено також і порушення хронології заповнення реєстру. Вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. ст. 109, 291 КПК України та підлягає поверненню прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_8 підтримала клопотання захисника ОСОБА_15 та просила його задовольнити.

Захисник ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 підтримав клопотання сторони захисту ОСОБА_17 та просив повернути обвинувальний акт прокурору, у зв’язку із невідповідністю його нормам КПК України. Доповнив клопотання тим, що в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прокурором не конкретизовано в чому саме обвинувачується окремо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 Не розкрита об’єктивна та суб’єктивна сторони вчинених ними кримінальних правопорушень, що в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред’явленого обвинувачення. Крім цього, це порушує право обвинувачених на захист, яке гарантується кожній особі. В чому конкретно та окремо обвинувачується ОСОБА_2, які фактичні обставини вчинених ним кримінальних правопорушень прокурор вважає доведеним, яка правова кваліфікація його дій та яким чином сформульоване його обвинувачення не зрозуміло. Так само не зрозумілі фактичні обставини, правова кваліфікація та формулювання обвинувачення вчиненого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Не зрозуміло і що вчинили ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Прокурор зобов’язаний був навести фактичні обставини та формулювання обвинувачення щодо кожної особи окремо. Обвинувачений повинен знати в чому конкретно його обвинувачують. Так само і суд повинен розуміти у чому прокурором обвинувачується кожний підсудний, чим обвинувачення одного підсудного відрізняється від обвинувачення іншого. У цьому обвинувальному акті відокремленого обвинувачення щодо ОСОБА_2 не має. Він не знає і не розуміє в чому його обвинувачують. Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що на ОСОБА_2, як виконавця скоєння злочинів у складі організованої групи, покладалось передача незаконно отриманих бюджетних коштів для її подальшого розподілу між учасниками організованої злочинної групи. Але в обвинувальному акті зазначено, що отримані грошові кошти ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_1 розподілив між учасниками організованої групи. Хоча за змістом обвинувачення на ОСОБА_2 покладалось лише передача коштів для подальшого розподілу. В обвинувальному акті відсутня конкретизація щодо часу, місця і форми вказівок ОСОБА_1 ОСОБА_2 про розподіл коштів. ОСОБА_12 саме мав ОСОБА_2 передати грошові кошти обвинувальним актом не встановлено. В обвинувальному акті відсутня конкретизація способу розподілу коштів. В обвинувальному акті не описано обставин обернення грошових коштів на свою користь, обвинувачення в цій частині неконкретизоване та містить протиріччя. Так, в обвинувальному акті зазначені лише дати та номери платіжних доручень, згідно з якими грошові кошти, що згідно з обвинуваченням є предметом злочинів, були перераховані на рахунок ТОВ «ПромСітіБуд». Однак, обвинувальний акт не містить зазначення дати, часу, місця, способу заволодіння цими грошовими коштами ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, тобто обвинувальний акт не містить описання об’єктивної сторони складів злочинів, передбачених ч.ч.1,2,3,4,5 ст. 191КК України. Крім того, обвинувальний акт складено з порушенням п.7 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки наведена сума стороною обвинувачення не вказано. При цьому, коли та за яких обставин спричинена така майнова шкода, в чому вона виразилась не зазначено. Тому просить повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання захисника.

Захисник ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просила повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків та конкретизування висунутого обвинувачення. В обґрунтування клопотання вказала, що в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 в період з липня по грудень 2017 року достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, на виконання єдиного злочинного плану, на виконання вказівок ОСОБА_1 склав акт приймання виконаних робіт за формою кб-«В» та передав для підпису директору ТОВ «ПромСітіБуд» ОСОБА_2 Однак прокурором не зазначено, які конкретно неправдиві офіційні документи, в складанні та видачі яких обвинувачується ОСОБА_3, ним були складені, де, коли і кому вони були видані; до яких конкретно офіційних документів та які конкретно недостовірні відомості були внесені ОСОБА_3, таким чином, в обвинувальному акті не зазначений конкретний предмет злочину, що має істотне значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Також, правова кваліфікація дій ОСОБА_3 в обвинувальному акті викладена не конкретно, не відповідає редакції закону, а є вільним твором особи, яка складала обвинувальний акт. В обвинувальному акті не зазначено порядок отримання коштів, коли в якій сумі, яким чином здійснювався розподіл коштів учасниками злочинної групи. Відсутність даних в обвинувальному акті про офіційні документи до яких внесені неправдиві відомості, або які було видано, даних, які саме завідомо неправдиві офіційні документи було видано конкретно кожним із обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 де, коли і кому вони були видані, якою конкретно сумою бюджетних коштів заволодів кожний із обвинувачених, позбавляє обвинувачених, і саме ОСОБА_3 можливості зрозуміти висунуте їм обвинувачення в частині того, відносно яких саме документів були вчиненні дії, які їм інкримінуються, та на заволодіння якої конкретної суми був направлений умисел кожного із обвинувачених, що свідчить про неконкретність обвинувачення, що в свою чергу тягне за собою порушення права обвинуваченого на захист.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_10 підтримав клопотання захисника ОСОБА_14 та просив повернути прокурору обвинувальний акт.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника та просив повернути прокурору обвинувальний акт.

Захисник ОСОБА_11, яку підтримав обвинувачений ОСОБА_4 підтримали клопотання захисника ОСОБА_15 та просили повернути обвинувальний акт прокурору. Також, вказали, що в обвинувальному акті не розкрита суть пред’явленого обвинувачення. Прокурором не чітко вказано позиції обвинувачених у обвинувальному акті, тому вони не розуміють в чому обвинувачується обвинувачений ОСОБА_4

Обвинувачений ОСОБА_5, якого підтримав захисник ОСОБА_13 підтримали клопотання захисника ОСОБА_15 та просили повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки не зрозуміла суть обвинувачення, але вони готові також доводити свою невинуватість під час судового провадження.

Обвинувачена ОСОБА_6. яку підтримав захисник ОСОБА_12 підтримали клопотання захисника ОСОБА_15 та просили повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки обвинувачена взагалі не була обізнана підписуючи документи.

Представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_7 просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Вирішуючи питання про можливість призначення справи до судового розгляду, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Ч.1 ст. 7 КПК України визначено, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься і поняття розумних строків, яке відповідно до ч. 5 ст. 28 КПК України передбачає, що кожен має право, щоб обвинувачення відносно нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

У відповідності до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, тобто підводиться підсумок стадії досудового розслідування шляхом формулювання офіційного обвинувачення.

Обвинувачення, як зазначено в п. 13 ст. 3 КПК України, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи із суті даної норми закону, має відображатись в обвинувальному акті відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно із роз'ясненнями, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" від 24.10.2003 року N 8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Згідно висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, відповідно до якого аналіз ст. 291 КПК України свідчить про те, що закон вимагає, зокрема, обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення. Верховний Суд України, в своєму рішенні зазначив про те, що під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Проаналізувавши зміст обвинувального акта, колегія суддів зазначає, що у ньому чітко викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а тому доводи сторін захисту про наявність недоліків обвинувального акта, що перешкоджають об'єктивному розгляду справи та порушують вимоги закону, зокрема, право на захист обвинуваченого і позбавляють суд можливості призначити кримінальне провадження до розгляду є безпідставними.

Що ж до інших доводів сторони захисту, то суд зазначає наступне.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 6, є негайна і детальна проінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінального карного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27.02.1980 року). Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року.

Клопотання захисників мотивовані тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема: у обвинувальному акті відсутня індивідуазація обвинувачення стосовно кожної особи окремо; не зазначений предмет злочину; не конкретизовано в чому саме обвинувачуються кожний із обвинувачених окремо; не розкрита суб’єктивна та об’єктивна сторони вчинених нами кримінальних правопорушень, що в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред’явленого обвинувачення, що порушує право обвинувачених на захист, яке гарантується кожній особі; не зрозуміло, яка правова кваліфікація дій обвинувачених та яким чином сформульоване їхнє обвинувачення; відсутність конкретизації розподілу грошових коштів, час та місце, спосіб заволодіння даними коштами; відсутність обґрунтованості неправдивих документів, які були складені та підписані обвинуваченим ОСОБА_3 та кому і коли вони були видані.

З матеріалів розглянутого кримінального провадження убачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинувачених у їх вчиненні, розмір процесуальних витрат, викладені чітко і конкретно.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкременується обвинуваченим.

Що стосується обвинувального акту, то наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовного кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формою.

Зважаючи на наведене, немає підстав стверджувати, що зміст обвинувачення є неконкретним, а тому належить визнати необґрунтованими доводи захисників про те, що формальне недотримання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України вплинуло на право на захист і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується посилання сторони захисту на відсутність у обвинувальному акті жодного доказу факту змови та об’єднання в організовану групу, а також те, що стороною обвинувачення вказано на невстановлену дату та невстановлене місце такої зустрічі обвинувачених, що вказує на недоведеність події кримінального правопорушення, то відповідно до п. п.1,2 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, тому дані ствердження захисників підлягають доказування під час судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Тому, питання чи було вчинено кримінальне правопорушення організованою групою доказується під час судового провадження.

Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Що стосується посилання захисника ОСОБА_15 про те, що неможливо встановити анкетні відомості обвинувачених, оскільки на початку обвинувального акту вказані імена обвинувачених як «Семенюк Валерій Павлович», «Мартиненко Євген Вікторович» «Єдаков Антон Вячеславович», «Воронченко Володимир Васильович», «Сімон Олексій Павлович», «Путіна Вікторія Володимирівна», в той же час при наведенні фактичних обставин та обвинувачення, імена обвинувачених по всьому тексу як «ОСОБА_1П.», «ОСОБА_2В.» «ОСОБА_3В.», «ОСОБА_4В.», «ОСОБА_5П.», «ОСОБА_6 В.», що є наслідком неможливості розгляду такого обвинувального акту в суді, що є порушенням п.2 ч.2 ст. 291 КПК України, то колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту є необґрунтованими, оскільки обвинувальний акт містить анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Щодо невідповідності обвинувального акту вимогам п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України, то з обвинувального акту вбачається, що вході досудового розслідування встановлено, що організованою групою, до якої входили ОСОБА_1 (організатор і керівник організованої групи), ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (виконавці у складі організованої групи) завдано майнову шкоду на загальну суму 596238 грн. 39 коп. Дніпропетровській обласній державній адміністрації як розпоряднику бюджетних коштів, про що заявлено цивільний позов на вказану суму.

Оскільки, у обвинувальному акті зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, тому питання з чого складається наведена сума розміру шкоди, та коли та за яких обставин спричинена така майнова шкода, в чому вона виразилася повинно бути доказано стороною обвинувачення під час судового провадження.

Інші ж доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акту ст. 291 КПК України зводяться до надання на стадії підготовчого судового засідання оцінки доказам у кримінальному провадженні на підтвердження вини або невинуватості обвинуваченого.

Не повнота ж реєстру матеріалів досудового розслідування, яка мається на думку сторони захисту, не може бути самостійною підставою для повернення обвинувального акту прокурору. При цьому, ст. 291 КПК України не передбачає самостійної підстави для повернення обвинувального акту – невідповідність змісту самого реєстру. В такому випадку, акт може бути повернутий лише якщо такий реєстр до обвинувального акту не додано. Крім того, суд позбавлений можливості у підготовчому судовому засіданні перевірити відповідність його змісту фактичним процесуальним діям і рішенням.

Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України або повернення обвинувального акту - не встановлено. Дане кримінальне провадження підсудне Красногвардійському районному суду міста Дніпропетровська, тому підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 91.291, 316 ,369, 371,372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 12017040000001528 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у відкритому судовому засіданні на 15 лютого 2018 року на 10:00год. в залі судового засідання № 18 Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська за адресою: пр. Пушкіна, 77б, місто Дніпро.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати колегією суддів у складі: головуючого судді – Некрасова О.О., суддів: Дружиніна К.М., Білик І.А., у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати учасників процесу.

Згідно ст. 317 КПК України роз'яснити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання.

В задоволенні клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акту – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Некрасов

Суддя К.М. Дружинін

Суддя І.А. Білик