Рішення № 79838366, 15.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2019 року № 754/9112/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпрозобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:

- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати позивачу пенсію;

- виплатити недоплачені кошти, з вини Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, починаючи з моменту призначення.

- стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача п'ятнадцять тисяч гривень морального збитку.

Дослідивши матеріали справи, суддя Деснянського районного суду міста Києва Панченко О.М. дійшов висновку про наявність підстав для передачі даної адміністративної справи на розгляд до суду відповідно до вимог статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року адміністративну справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до частини 2 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа №754/9112/18 надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва 22 серпня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві при проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 не вірно розраховано коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи починаючи з 1993 року по 1996 рік, що призвело до зменшення розміру пенсійного забезпечення.

Відповідач у встановлений термін відзиву на позовну заяву не надав.

В призначене судове засідання сторони не з'явились, у зв'язку з чим на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» ліквідовано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

У зв'язку з тим, що згідно відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинено, необхідно здійснити заміну відповідача у справі на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Лівобережним об'єднаним управління Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії 01 жовтня 2017 року, при проведенні, якого коефіцієнт заробітної плати знижено з 3,27945 до 2,44112.

Позивач звертався до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з письмовим запитом для з'ясування обставин такого рішення.

Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 16 лютого 2018 року №3054/09/Є-132 повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування пільгового трудового стажу в період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Крім того, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом 26 березня 2018 року №5158/09/Є-132 повідомило позивача про підстави зменшення розміру пенсійного забезпечення, у зв'язку з невідповідністю розрахунку стажу та заробітку за 2006 рік, а саме не були враховані дані за вересень та жовтень 2006 року.

Вважаючи таку відмову Пенсійного фонду України протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

У частині першій статті 9 Закону №1058-IV наведено види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В межах заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем протиправно зменшено розмір індивідуального коефіцієнту для обчислення розміру пенсії, під час проведення останнього перерахунку пенсії.

З даним фактом суд погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, архівними довідками від 11 січня 2018 року №01-27/25, №01-27/26, №01-27/27, №01-27/28, виданими Комунальною установою «Іванківський районний Трудовий архів» Іванківської районної ради Київської області підтверджується розмір заробітної плати, з якої сплачено внески до Пенсійного фонду України, для обчислення пенсії ОСОБА_1

Також, зазначені суми заробітної плати використовувались під час перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2008 року, що підтверджується розпорядженням №843228 від 19 травня 2008 року.

Проте, відповідачем безпідставно зменшено розмір заробітної плати для обчислення пенсії за березень, квітень, липень, грудень 1993 року, квітень, червень, липень, листопад 1994 року, січень, березень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 1995 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад 1996 року під час проведення перерахунку з 01 жовтня 2017 року, що підтверджується розпорядженням 843228 від 29 листопада 2017 року.

Крім цього, статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.

Відповідач повідомив позивача листом від 16 лютого 2018 року №3054/09/Є-132 про неврахування періоду роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу СРСР.

Суд вважає таку відмову необґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював з 19 березня 1985 року до 15 березня 1986 року на посаді «слесарь-монтажник», проте даний трудовій стаж не може бути зараховано до трудового стажу для обчислення пенсії, у зв'язку з тим, що позивачем не надано довідки про характер виконуваної роботи та розмір отримуваної заробітної плати.

В той же час, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював «изолировщиком» з 21 березня 1986 року по 28 серпня 1986 року, що підтверджується, як трудовою книжкою так і архівною довідкою від 30 березня 2010 року №18/0747, а тому вказаний період роботи підлягає зарахуванню до пільгового трудового стажу, у зв'язку з тим, що дана посада передбачена Списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату (у разі їх наявності) недоотриманих коштів, з урахуванням висновків суду, викладеним у даному судовому рішенні.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Що стосується стягнення моральної шкоди, слід звернути увагу на таке.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначено, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями, вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки розмір суми відшкодування моральної шкоди та характер моральних чи фізичних страждань, приниження честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, або інших негативних явищ, заподіяних їй саме незаконними діями з боку відповідачів позивачем жодним доказом не доведений.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати відсутні, а тому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплату (у разі їх наявності) недоотриманих коштів, з урахуванням висновків суду, викладеним у даному судовому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко