Рішення № 79838263, 15.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2019 року № 826/15735/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірною відмову у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії чоловіка ОСОБА_2 на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2;

- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії її чоловіка ОСОБА_2 на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є пенсіонером з 26.07.1995р. та після смерті чоловіка звернулась до відповідача з заявою про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, проте отримала відмову.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що при переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, загальний її розмір становив би 1 452,00, що є меншим за розмір пенсії, яку отримує позивач на даний час.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що відповідно до посвідчення НОМЕР_2 ОСОБА_1 є пенсіонером з 26 липня 1995 року.

ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_2 в період часу з 28 червня 1968 року по день смерті чоловіка, а саме 02 травня 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть № 404879. Вказаний шлюб було зареєстровано у Дзвониській сільській раді Тиврівського району Вінницької області 28 червня 1968 року, про що зроблено актовий запис за № 14, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Відповідно до довідки № 1177 від 11 червня 2018 року, що видана Бершадською міською Радою виконавчого комітету Вінницької області на ім'я ОСОБА_1, громадянка ОСОБА_1 на день смерті чоловіка ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала разом у АДРЕСА_2, знаходилася на його утриманні, до дня смерті вдруге заміж не виходила

24 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Головного Управління пенсійного фонду України з заявою, яка зареєстрована за № 6683, в якій просила перевести її на пенсію у зв'язку зі втратою годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом-відповіддю № 62333/03 в задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено оскільки при переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальний розмір пенсії ОСОБА_1 становитиме 1 452,00 грн., що є меншим ніж розмір пенсії, яку вона отримує в даний час.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р. (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону № 1058-IV визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону. Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже позивач, як дружина померлого годувальника, має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону № 1058-IV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

З огляду на положення статті 36 Закону № 1058-IV та надані докази позивач у зв'язку з втратою годувальника має право на даний вид пенсії, оскільки є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, для якої його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, адже розмір пенсії померлого годувальника був більшим розміру пенсії позивача, що не спростовано відповідачем.

Статтею 37 Закону № 1058-IV визначений розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Згідно статті 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

За змістом частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзацу п'ятого пункту 2.3. Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у випадку переведення пенсії позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника заробіток для розрахунку пенсії визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

За правилами пункту б частини третьої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» непрацездатними членами сім'ї вважаються батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Аналогічні норми містяться й у Законі №1058-IV, а саме, пункт 1 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підпадає під підстави призначення їй пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії її чоловіка ОСОБА_2 на момент його смерті.

Посилання відповідача на недоцільність такого переходу у зв'язку з тим, що розмір пенсії становитиме 1452,00 грн., що є меншим за розмір пенсії що позивачка отримує на даний час, суд вважає недоречним, оскільки відповідно до ст. 37 Закону № 1058-IV визначений розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Водночас, відповідно до довідки від 06.11.2014р., яка була видана на ім'я ОСОБА_2, останній знаходився на обліку у Бершадському УПФУ і отримував пенсію за віком працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах в металургії і за серпень-вересень 2014 року його розмір пенсії становив 6 701,92 грн.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії її чоловіка ОСОБА_2 на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент.номер НОМЕР_1) пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії її чоловіка ОСОБА_2 на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент.номер НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій