Рішення № 79838130, 12.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2019 року № 813/2536/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві

про зобов'язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі також - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем протиправно відмовлено у внесенні виправлень до актового запису про смерть №1544 від 22 січня 2013 року на ім'я ОСОБА_4.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 адміністративну справу №813/2536/18 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 05.09.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду була отримана уповноваженим представником Відділу державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві, проте станом на момент прийняття рішення у справі відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб.

У грудні 2012 року, їхнього сина, ОСОБА_5, повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року його батько помер в Київській міській клінічній лікарні №4.

У зв'язку з тим, що лише після того, як НДКЦ ГУ МВС у м. Києві 08.01.2013 року за відбитками пальців встановило особу трупа незатребуваного родичами, в остаточному лікарському свідоцтві про смерть №568 від 22.12.2012 року, виданого Київською міською клінічною лікарнею №4, було невірно вказано ім'я померлого як «ОСОБА_4», а дата народження - « 1959 рік».

Як стверджує позивач, після звернення в 2018 році до Дрогобицького міського відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, їй стало відомо, що в актовому записі про смерть №1544 від 22.01.2013 року вказано ім'я померлого як «ОСОБА_4» замість «ОСОБА_4», дата народження зазначена як « 1959 рік» замість « ІНФОРМАЦІЯ_1 року».

У березні 2018 року позивач звернулася до Дрогобицького міського відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Львівській області про внесення відповідних змін та доповнень до актового запису про смерть чоловіка.

06 квітня 2018 року, відповідно до висновку, позивачу було відмовлено у внесенні виправлень та доповнень до актового запису.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві складений актовий запис №1544 від 22 січня 2013 року. В даному акті ім'я зазначено «ОСОБА_4», дата народження « 1959 рік».

В остаточному лікарському свідоцтві про смерть №197, виданого 03.04.2018 року замість остаточного №568 від 22.12.2012 року, Київською міською клінічною лікарнею №4 зазначено ім'я померлого - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

У відповідь на заяву позивача до Солом'янського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, 03.04.2018 року надано повідомлення, де зазначено , що проводилась перевірка особи трупа незатребуваного родичами гр. ОСОБА_4 та за відбитками пальців встановлено, що померлий ОСОБА_4 є громадянином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1

06.04.2018 року, у висновку про внесення виправлень та доповнень до актового запису, позивачу відмовлено на підставі того, що у відповідності до абзацу 4 п.3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулюються положеннями Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 року № 2398-VI (далі за текстом - Закон № 2398).

Згідно ст. 2 Закону № 2398 передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, що нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону, підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

За приписами частин 2, 3 статті 9 Закону № 2398, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Відповідно до пунктів ч. 1 ст. 17 Закону № 2398, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону № 2398, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження у судовому порядку.

Згідно положень ч. 4 ст. 22 Закону № 2398, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 (далі за текстом - Правила).

Пунктом 1.1 Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Згідно п. 1.5 Правил заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.

Відповідно до п. 1.7 Правил, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Зміст п. 1.7 Правил свідчить, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Згідно з пп. 2.13.2 п. 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.

Виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів адміністративної справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати Відділ державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести виправлення до актового запису про смерть №1544 від 22 січня 2013 року на ім'я ОСОБА_4, складеного Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві, щодо зміни в п.2 «ім'я померлого» з «ОСОБА_4» на «ОСОБА_4» та щодо доповнення п.9 «дата та місце народження» з « 1959 рік» на « ІНФОРМАЦІЯ_1 рік».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій