Ухвала суду № 79838085, 14.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

14 лютого 2019 року м. Київ№ 640/19397/18Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі також - ДСНС України, відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 065 146, 50 грн., а також моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що постановою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року по справі № 826/16788/14, ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Департаменту ресурсного забезпечення в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Така постанова суду в частині поновлення позивача на роботі набрала законної сили 20 липня 2017 року, проте станом на час звернення до суду із даним позовом не виконана.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з поновленням на роботі, в межах розгляду адміністративної справи № 826/16788/14 не заявлялась та не була розглянута.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 26 листопада 2018 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

У встановлений судом строк ДСНС України надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки фактичного поновлення позивача на роботі не відбулось з підстав незрозумілості процедури виконання судового рішення, вимушений прогул не доведено, тому у відповідача відсутні зобов'язання по виплаті будь-яких коштів ОСОБА_1

Крім того, представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строків звернення до адміністративного суду.

Дане клопотання мотивовано тим, що Постановою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року (К/800/17220/16) касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій задоволено частково; скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Департаменту ресурсного забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій та прийнято в цій частині нове судове рішення про його поновлення на посаді директора Департаменту ресурсного забезпечення в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року в частині вирішення позовної вимоги про зарахування час вимушеного прогулу до загального стажу та стажу державного службовця, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; в решті судові рішення залишено без змін.

На думку ДСНС України право позивача на звернення до суду із даним позовом виникло після винесення остаточного рішення про поновлення його на роботі, тобто 20 липня 2017 року.

З урахуванням того, що позовну заяву ОСОБА_1 було подано 21 листопада 2018 року, ним пропущено строк звернення до адміністративного суду, відтак позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вказаного вище клопотання відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (п. 8 ч. 1 статті 124 КАС України).

При цьому, положеннями ч. 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП), визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення ч. 2 статті 233 КЗпП.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 статті 233 КЗпП, ст.ст.1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У п. 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у ч. 2 статті 233 КЗпП, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 статті 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 4 статті 63 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду України, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Також, право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом Позивача, захист якого гарантований частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

У свою чергу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). Згідно ч. 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище правових норм, суд приходить до висновку про те, що строк звернення до суду із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежується будь-яким строком.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 18 липня 2018 року по справі № 810/594/17.

Таким чином, клопотання ДСНС України про залишення даного позову без розгляду визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 240, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній службі України з надзвичайних ситуацій в задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк