Рішення № 79838081, 29.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2019 року №826/10300/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач, Департамент містобудування та архітектури), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо порушення строку надання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 31.05.2018 №1.

Позов мотивовано порушенням відповідачем установленого частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строку 5 робочих днів щодо надання відповіді на інформаційний запит особі, яка звернулася із таким запитом.

Ухвалою суду від 25.07.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач, повідомлений належним чином про судовий розгляд справи, своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався. Натомість звернувся до суду з клопотанням, в якому просив залишити позовну заяву без розгляду з огляду на те, що позов подано до суду неуповноваженою на те особою.

Ухвалою суду від 29.01.2019 р. відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом від 31.05.2018 №1 про надання інформації, а саме просив надати: копію Правил пропускного режиму до адміністративної будівлі Департаменту містобудування та архітектури, та копію наказу, яким затверджено ці Правила; копію відеозапису з камер спостереження, встановлених на другому поверсі (в холі другого поверху) адміністративної будівлі Департаменту містобудування та архітектури у період з 15:30 год. до 17:00 год. 02.05.2018; копію відеозапису з камер спостереження, встановлених у 311 кабінеті Департаменту містобудування та архітектури у період з 14:00 год. до 17:00 год. 02.05.2018. Водночас заявник просив повідомити його телефоном про необхідність надання носія, що використовує флеш-пам'ять для зображення даних, для записування відеозапису з камер спостереження у вказаний період.

Запит отриманий відповідачем 04.06.2018 та зареєстрований за №055/253.

Листом від 13.06.2018 №055-7580 Департамент містобудування та архітектури надав позивачу копію наказу Департаменту містобудування та архітектури від 10.05.2017 №264 «Про пропускний режим до адміністративної будівлі Департаменту містобудування та архітектури» (5 арк.), зазначивши, що запис з камер відеоспостереження, встановлених в Департаменті, не здійснюється.

Вказаний лист направлено на адресу позивача 17.06.2018, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому містився лист.

Вважаючи, що такі дії відповідача порушили його право на своєчасне отримання відповіді на інформаційний запит, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі, якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу змісту інформаційного запиту позивача вбачається, що запитувана позивачем інформацію не є великою за обсягом і не потребувала тривалого опрацювання та пошуку. У ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів щодо продовження відповідачем у встановленому порядку строку розгляду інформаційного запиту позивача.

Відтак, запит повинен був бути розглянутий відповідачем з наданням відповіді на нього позивачу у строк 5 робочих днів від його отримання, тобто у строк до 11.03.2018.

Направлення листа від 13.06.2018 №055-7580 у відповідь на інформаційний запит позивача 17.06.2018 свідчить про недотримання відповідачем установленого законодавством строку, а відтак про протиправність його дій у зв'язку з несвоєчасним розглядом цього запиту.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, який не надав відзиву на позовну заяву, доводів позивача щодо протиправності його дій не спростував.

За наведених обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач як інвалід другої групи, що підтверджується копією довідки Дніпровської МСЕК від 12.10.2016 АВ №0449975, звільнений від сплати судового збору, тому питання про відшкодування йому судового збору судом не вирішується.

Водночас представник позивача у позовній заяві просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені ним у зв'язку з оплатою отриманої ним правничої допомоги у цій адміністративній справі у розмірі 5 600,00 грн.

Вирішуючи це питання, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16, від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.

Крім того, сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, що міститься в постанові від 22.12.2018 р. у справі №826/856/18.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат правничої допомоги адвоката позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.06.2018 р. №11/06-1, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2, акт виконаних робіт від 25.06.2018 р. на суму 5600,00 грн., рахунок №1 від 25.06.2018 р. на суму 5600,00 грн., квитанцію від 25.06.2018 р. на суму 5600,00 грн. (з призначенням платежу: оплата за послуги по рахунку №1 від 25.06.2018 р. згідно договору про надання правничої допомоги №11/06-1 від 11.06.2018 р.), свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6075 від 26.04.2018 р., книгу обліку доходів адвоката ОСОБА_2 та ставки гонорару адвоката на 2018 рік, затверджені адвокатом ОСОБА_2 від 27.04.2018 р.

Отже, оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу та наявні документи, що підтверджують статус ОСОБА_2, як адвоката, то суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5600,00 грн.

Керуючись статтями 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо порушення строку надання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 11.04.2018 №1.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко