Рішення № 79838067, 07.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 року м. Чернігів Справа № 620/3538/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3Б.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі – ЧОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області), Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №10320-17, прийняте 05.06.2015 Державною податковою інспекцією у Ріпкинському районі Головного управління ДФС у Чернігівській області, в сумі 9044,06 грн.;

- податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №2464-12, прийняте 27.06.2016 ЧОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, в сумі 16265,82 грн.;

- податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №1772-0000, прийняте 10.05.2017 ГУ ДФС у Чернігівській області, в сумі 15235,65 грн.;

- податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №32468-1303-2522, прийняте 02.04.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області, в сумі 13249,57 грн.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Д’якова В.І. від 30.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.12.2018 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу п’ятиденний строк, з дня вручення ухвали суду, для усунення вказаного в ухвалі недоліку шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

На підставі розпорядження виконуючого обов’язки керівника апарату Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 №66 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» дану справу, у зв’язку з припиненням повноважень судді Д’якова В.І., призначено до повторного автоматизованого розподілу.

18.01.2019 зазначену справу, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано на розгляд судді Падій В.В.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 21.01.2019 справу прийнято до свого провадження, поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом та ухвалено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області та Головного управління ДФС у Чернігівській області, в межах встановленого судом строку, поданий відзив на позов, в якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначив, що згідно даних Ріпкинської районної державної адміністрації договір оренди земельної ділянки від 24.06.2009, укладений між Ріпкинською районною державною адміністрацією в особі т.в. голови ОСОБА_4 (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сиберізької сільської ради строком на 49 років є чинним, інформація щодо розірвання цього договору до відповідача не надходила, суду також таких доказів не надано, а отже позивач зобов’язаний сплачувати відповідно до Податкового кодексу України орендну плату.

20.11.2018 позивачем надана відповідь на відзив, в якій позивач посилається по статтю 120 Земельного кодексу України, згідно якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Згідно договору дарування від 06.01.2015, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округа ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно – нежитлову будівлю, «телятник», що знаходиться за адресою: Чернігівсвька область, Ріпкинський район, село Великі Осняки, вул. Перемоги (колишня назва Колгоспна), будинок 48 (сорок вісім), що розташований на земельній ділянці площею 3,7000 га, кадастровий номер 7424488600:07:006:0002, яка надана в оренду на 49 (сорок дев’ять) років перейшло ОСОБА_6 та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.01.2015 №18543680 право власності зареєстроване.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові та відповіді на відзив.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 24.06.2009 між Ріпкинською районною державною адміністрацією в особі тимчасово виконуючого голови ОСОБА_4 (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі – Договір), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сиберізької сільської ради (п.1 Договору) (а.с. 10-11).

Пунктами 2 і 3 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,7 га, у тому числі 3,7 – під господарськими будівлями і дворами за рахунок несільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення (господарський двір) Сиберізької сільської ради. На земельній ділянці розташовані об’єкти нерухомого майна: нежитлова будівля «телятник», позначена «А-1, А-2, А-3-1», загальною площею 1495,8 кв. метрів, стан будівлі незадовільний, а також інші об’єкти інфраструктури: відсутні.

Згідно з пунктом 8 Договору останній укладений на 49 (сорок дев’ять) років.

Відповідно до договору дарування від 06.01.2015, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округа ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі №45 ОСОБА_3 (Дарувальник) безоплатно передає у власність ОСОБА_6 (Обдарованому) належне йому нерухоме майно – нежитлову будівлю, «телятник» що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ріпкинський район, село Великі Осняки, вул. Перемоги (колишня назва Колгоспна), будинок 48 (сорок вісім), (надалі предмет договору). Предмет договору розташований на земельній ділянці площею 3,7000 га, кадастровий номер 7424488600:07:006:0002, яка надана в оренду на 49 (сорок дев’ять) років, тобто до 24 червня 2058 року на підставі договору оренди землі укладеного 24 червня 2009 року між Ріпкинською районною державною адміністрацією в особі тимчасово виконуючого голови ОСОБА_4 та Дарувальником. Відповідно до правовстановлюючого документу предмет договору – телятник А-1, А-2, А-3-1, загальною площею 1495,8 кв. метрів (а.с. 12).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності випливає, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.01.2015 №18543680 за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, телятник, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ріпкинський район, село Великі Осняки, вул. Перемоги (колишня назва Колгоспна), будинок 48 (сорок вісім), загальна площа 1495,8 кв. метрів на підставі договору дарування від 06.01.2015, зареєстрованого за №45 (а.с.13).

05.06.2015 Державною податковою інспекцією у Ріпкинському районі Головного управління ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №10320-17, яким ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 9044,06 грн.

27.06.2016 Чернігівською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №2464-12, яким ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік, в сумі 16265,82 грн.

10.05.2017 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №1772-0000, яким ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік, в сумі 15235,65 грн.

02.04.2018 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №32468-1303-2522, яким ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік, в сумі 13249,57 грн.

Вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Статтею 270 Податкового кодексу України закріплено, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності до положень пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Таким чином, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Положення статті 334 Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у взаємозв'язку із положеннями статті 182 Цивільного кодексу України необхідно розуміти таким чином, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею, які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пунктів 287.1 та 287.6 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Отже платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Із встановлених обставин справи випливає, що позивач не є власником нежитлового приміщення - телятника А-1, А-2, А-3-1, загальною площею 1495,8 кв. метрів, яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ріпкинський район, село Великі Осняки, вул. Перемоги (колишня назва Колгоспна), будинок 48 (сорок вісім), загальна площа 1495,8 кв. метрів, за земельну ділянку під якими відповідачі оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нарахували орендну плату.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.01.2015 власником нежитлової будівлі, телятника, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ріпкинський район, село Великі Осняки, вул. Перемоги (колишня назва Колгоспна), будинок 48 (сорок вісім), загальною площею 1495,8 кв. м є ОСОБА_6, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.01.2015 №18543680, прийнятого на підставі договору дарування від 06.01.2015, зареєстрованого за №45 (а.с.13).

Оскільки позивач не є власником нежитлового приміщення, яке розташоване на земельній ділянці, за яку відповідачі нарахували позивачу орендну плату, тому з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_7 у позивача відсутній обов'язок зі сплати орендної плати за зазначену земельну ділянку, а отже винесені відповідачами податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимог даної статті відповідачі не довели та не обґрунтували суду правомірність своїх рішень.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню повністю.

Так, згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3, який є суб'єктом сплати судового збору, у розумінні Закону України «Про судовий збір», підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області та Головного управління ДФС у Чернігівській області по 352, 40 грн. з кожного.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №10320-17, прийняте 05.06.2015 Державною податковою інспекцією у Ріпкинському районі Головного управління ДФС у Чернігівській області, в сумі 9044,06 грн.;

- податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №2464-12, прийняте 27.06.2016 Чернігівською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області, в сумі 16265,82 грн.;

- податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №1772-0000, прийняте 10.05.2017 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області, в сумі 15235,65 грн.;

- податкове повідомлення-рішення (Форма «Ф») №32468-1303-2522, прийняте 02.04.2018 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області, в сумі 13249,57 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 15.02.2019.

Позивач: ОСОБА_3, адреса реєстрації: вул. Північна, 34Б, м. Чернігів, 14000, адреса для листування: АДРЕСА_1, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1.

Відповідач: Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області, вул. Кирпоноса, 28, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ – 39558413.

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, код ЄДРПОУ – 39392183.

Суддя В.В. Падій