Рішення № 79838030, 14.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 лютого 2019 року № 826/22862/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нопосон-Агро" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

25.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нопосон-Агро" (ТОВ "Нопосон-Агро") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (Київська міська митниця ДФС, Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення митного підрозділу Київської міської митниці ДФС №100270004/2015/000126/1 від 13.07.2015, зобов'язання Київську міську митницю ДФС повернути ТОВ "Нопосон-Агро" надмірно сплачені до бюджету ввізне мито у сумі 16607,43 грн та податок на додану вартість у сумі 69751,22 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2015 у справі відкрито провадження та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2018 справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М. і призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для здійснення розгляду справи по суті.

В судовому засіданні в обґрунтування адміністративного позову представниками зазначено, що у липні 2015 року ТОВ "Нопосон-Агро" заявлено до митного оформлення товар, придбаний у Компанії "SHANDONG QIAOCHANG CHEMICAL IMP-EXP CO. LTD", Китай, на підставі зовнішньоекономічного контракту №UA20150428 від 28.04.2015 та подано до Митниці вантажну митну декларацію (ВМД) №100270004/2015/300262 від 10.07.2015. У вказаній ВМД вказано митну вартість товару в розмірі 51200 USD, визначену за ціною зовнішньоекономічного контракту №UA20150428 від 28.04.2015.

Однак, за результатом розгляду поданих для митного оформлення товару документів Митницею відмовлено у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації №100270004/2015/00135.

Рішенням №100270004/2015/000126/1 від 13.07.2015 здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості та з використанням резервного методу визначення митної вартості встановлено, що митна вартість товару складає 66355,2 USD.

Позивач вважає, що він подав Митниці всі документи, підтверджуючі заявлену ним митну вартість товару, а тому відсутні підстави для коригування митної вартості та визначення її з використанням резервного методу. Отже, рішення відповідача про коригування митної вартості позивач вважає протиправним.

Крім того, представники позивача зазначили, що для випуску товару у вільний обіг враховано митну вартість визначену Митницею та подано ВМД №100270004/2015/300300 від 13.07.2015, згідно якої надмірно сплачено до бюджету ввізне мито у сумі 16607,43 грн та податок на додану вартість у сумі 69751,22 грн. Тому, висловлено прохання повернути вказані надмірно сплачені платежі.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов в якому вказав на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Нопосон-Агро".

Зокрема, представник відповідача наголосив, що документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивачу запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару. У зв'язку із неподанням позивачем вказаних документів, митна вартість товару була визначена рішенням №100270004/2015/000126/1 від 13.07.2015 із застосуванням резервного методу з огляду на неможливість застосування інших методів визначення митної вартості товару.

Представник також вказав на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо повернення позивачу надмірно сплачених платежів. Зауважив, що позивачем самостійно сплачені кошти згідно ВМД №100270004/2015/300300 від 13.07.2015, розмір цих коштів вважається узгодженим податковим зобов'язанням, яке оскарженню не підлягає. Крім того, відповідач зазначив, що нормативно-правовими актами встановлено чіткий механізм безпосереднього повернення надміру сплачених коштів, а задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача повернути надміру сплачені платежі буде свідчити про втручання суду до дискреційних повноважень органів державної влади, що суперечить принципу розподілу влади.

26.02.2018 від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві надійшли пояснення на адміністративний позов в яких третя особа роз'яснила правовий механізм повернення надміру сплачених коштів з бюджетів.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Так, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

28.04.2015 ТОВ "Нопосон-Агро" укладено із Компанією "SHANDONG QIAOCHANG CHEMICAL IMP-EXP CO. LTD", Китай, зовнішньоекономічний контракт №UA20150428 від 28.04.2015 відповідно до якого ТОВ "Нопосон-Агро" придбано 16000 літрів десиканту марки СПЕКА, РК (діюча речовина: дикватдтбромід, 150 г/л), у каністрах по 20 літрів, за ціною 3,2 USD за літр, на умовах поставки CIF Одеса (відповідно до "Інкотермс-2010"), згідно з інвойсом №082ІЕ150611 від 08.06.2015.

В липні 2015 року ТОВ "Нопосон-Агро" заявлено до митного оформлення вказаний товар та подано до Митниці вантажну митну декларацію (ВМД) №100270004/2015/300262 від 10.07.2015.

У вказаній ВМД визначено митну вартість товару в розмірі 51200 USD за ціною зовнішньоекономічного контракту №UA20150428 від 28.04.2015.

Разом із ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015 позивач подав: договір №UA20150428 від 28.04.2015; платіжне доручення №9 від 22.05.2015; пакувальний лист від 08.06.2015; посвідчення про державну реєстрацію препарата СПЕКА, РК, десикант від 26.02.2014; інвойс №082ІЕ150611 від 08.06.2015; коносамент №ZIMUSNHZIMUSNH700649 від 11.06.2015; паспорт безпеки матеріалу; свідоцтво про походження №15С3723А0445/00059 від 10.06.2015.

13.07.2015 Митницею з метою підтвердження числових значень складових митної вартості задекларованих ТОВ "Нопосон-Агро" товарів, витребувано у позивача додаткові документи, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- договір із третіми особами, пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

ТОВ "Нопосон-Агро" надало Митниці наступні додаткові документи: податкові накладні №9 від 10.10.2014, №22 від 17.09.2014 та №6 від 08.07.2015; платіжне доручення №11 від 05.06.2015; митну експортну декларацію SHANDONG QIAOCHANG CHEMICAL IMP-EXP CO. LTD від 05.06.2015; прайс-лист від 08.06.2015; сертифікат аналізу від 08.06.2015; поліс страхування транспортних вантажів від 10.06.2015.

За результатом розгляду поданих для митного оформлення товару документів, в тому числі поданих додатково, Митницею відмовлено у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів та рішенням №100270004/2015/000126/1 від 13.07.2015 здійснено коригування митної вартості та з використанням резервного методу визначення митної вартості встановлено, що митна вартість товару складає 66355,2 USD.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач врахував митну вартість визначену Митницею та подав ВМД №100270004/2015/300300 від 13.07.2015.

04.08.2015 позивач подав скаргу до Київської міської митниці ДФС в якій просив скасувати рішення №100270004/2015/000126/1 від 13.07.2015. Однак, дана скарга залишена без задоволення рішенням Київської міської митниці ДФС від 13.08.2015 №4973/10/26-70-25-02-06.

24.09.2015 позивач подав до Київської міської митниці ДФС заяву від 25.08.2015 вих.01-161-4 про повернення надмірно перерахованих коштів.

Позивач вважає, що відмова Митниці у митному оформленні товару, виходячи із митної вартості вказаної у ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015, та подальше коригування його вартості за допомогою резервного методу носять протиправний характер, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи для визначення ціни за основним методом, а відповідач ухиляється від повернення платежів, надміру сплачених позивачем в результаті митного оформлення товару за ВМД №100270004/2015/300300 від 13.07.2015. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (МК України).

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частин першої та другої якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Визначаючись щодо обґрунтованості доводів Митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товару заявленої у ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 5 договору №UA20150428 від 28.04.2015 визначено наступний спосіб оплати за цим договором, авансовий платіж в розмірі 30% від загальної суми, а залишок - 70% загальної суми виплачується Продавцю до відправки товару.

Встановлено, що позивачем у графі 44 ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015 зазначено та подано митному органу платіжне доручення №9 від 22.05.2015 про сплату 15360 USD (30% загальної суми).

Крім того, у графі 4 ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015 позивачем, в якості документів підтверджуючих заявлену митну вартість товару, також зазначено платіжне доручення №11 від 05.06.2015 та копію митної декларації країни відправлення №223120150811119431 (код документу 9610). Разом з цим, дані документи не зазначені у графі 44 ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015 та до митного оформлення не подавались, що й слугувало підставою для витребування у позивача додаткових документів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач правомірно витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої у ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015 митної вартості товару.

Встановлено, що на вимогу митного органу позивач подав платіжне доручення №11 від 05.06.2015 про сплату 35840 USD (70% загальної суми). Разом з цим, в даному платіжному дорученні та платіжному дорученні №9 від 22.05.2015 зазначено, що комісії сплачуються за рахунок платника яким є ТОВ "Нопосон-Агро" (графа 71).

За приписами статті 58 МК України до митної вартості включаються комісійні витрати, однак позивач не включив такі витрати до митної вартості товару, вказаної у ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015.

Додатково наданий позивачем прайс-лист не може слугувати доказом вірного визначення позивачем митної вартості. Так, наданий позивачем прайс-лист видано не виробником товару, а контрагентом позивача "SHANDONG QIAOCHANG CHEMICAL IMP-EXP CO. LTD", прайс-лист не мітить визначеної одиниці виміру товару, відповідній тій, що зазначена в товаросупровідних документах на товар (літри, каністри, кілограми). Крім того, вказаний прайс-лист виданий "SHANDONG QIAOCHANG CHEMICAL IMP-EXP CO. LTD" 08.06.2015, тобто після повної оплати позивачем вартості товару. Таким чином, інформація щодо ціни, вказаної в даному прайс-листі не може братись до уваги.

Митна експортна декларація країни відправлення №223120150811119431 подана позивачем без перекладу, на китайській мові, яка не є офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Також дана декларація не містить жодних відміток митного органу країни відправлення.

Разом з цим, відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Заслуговує на увагу також той факт, що в експортній декларації №223120150811119431 зазначено, що товари експортуються на умовах FOB (Інкотермс -2010). Тобто, при експорті обов'язок сплатити витрати на транспортування, пакування, навантаження та інші, передбачені базисами Інкотермс, покладено на покупця.

Водночас, згідно договору №UA20150428 від 28.04.2015 та інших документів поставка має здійснюватись на умовах CIF Одеса, за якими обов'язок сплатити витрати на транспортування, пакування, навантаження та інші, передбачені базисами Інкотермс, вже включені до вартості товару.

Позивач подав до суду виправлену експортну декларацію із вказівкою на умови поставки CIF Одеса та лист "SHANDONG QIAOCHANG CHEMICAL IMP-EXP CO. LTD" про допущення помилки при заповненні експортної декларації №223120150811119431, однак докази подання таких документів під час митного оформлення товару матеріали справи не містять.

Також в експортній декларації №223120150811119431 в графі "Номер угоди" вказано документ №082ІЕ150530, в той час як до митного оформлення товару позивач подав лише інвойс №082ІЕ150611 від 08.06.2015.

Крім того, в експортній декларації №223120150811119431 ціна за одиницю товару вказана на рівні 2,963 USD, а у ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015 зазначено ціну 3,2 USD, в той час як загальні суми у вказаних деклараціях однакові.

За таких обставин суд переконаний, що експортна декларація №223120150811119431 не лише не підтверджує достовірність заявленої позивачем митної вартості товару, а й вказує на її помилковість.

Додатково надані позивачем податкові накладні №9 від 10.10.2014, №22 від 17.09.2014 та №6 від 08.07.2015, фактично були складені до митного оформлення та наступного випуску товару у вільний обіг, тобто такі податкові накладні не стосуються поставки товарів, митне оформлення яких здійснювалось на підставі ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015, а отже й не можуть підтверджувати заявлену у вказаній ВМД митну вартість товару.

Стаття 57 МК України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею

58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що надані до митного оформлення документи, в тому числі й додатково надані позивачем, містять розбіжності щодо умов поставки, які визначають витрати, які підлягають включенню до митної вартості, а отже й впливають на її розмір. Також позивачем не надано, в тому числі й на запит митного органу, у повному обсязі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товарів. У зв'язку із цим, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів для визначення митної вартості товарів ввезених позивачем згідно ВМД №100270004/2015/300262 від 10.07.2015.

Враховуючи неможливість застосування основного методу визначення митної вартості з декларантом проведено консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, про що свідчить власноручний напис декларанта на запиті про надання додаткових документів та про що зазначено в графі 33 спірного рішення відповідача.

Однак, від декларанта не надійшло жодних зауважень під час проведення митного оформлення та консультацій.

За приписами частин п'ятої-восьмої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Як обґрунтовано зазначає відповідач, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не можуть бути прийняті у зв'язку із відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами.

МК України також передбачає методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 62 МК України). Однак такі методи також не можуть бути використані у зв'язку із відсутністю у митниці даних, необхідних для проведення розрахунків, зокрема основи та складових, які необхідні при застосуванні даних методів. Вказані відомості також не були надані ні позивачем, ні виробником товарів, ні декларантом.

Згідно статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Системний аналіз наведених вище норм МК України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів. Суд вважає, що митний орган обґрунтовано застосував резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки митним органом доведено неможливість застосування інших методів.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Київську міську митницю ДФС повернути ТОВ "Нопосон-Агро" надмірно сплачені до бюджету ввізне мито та податок на додану вартість суд виходить з наступного.

На законодавче регулювання порядку, умов та процедури повернення помилково та/або надміру сплачених платежів звертає увагу Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 по справі №814/813/17.

Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (ПК України) передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пунктів 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (Порядок №618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Відповідно до пункту 11 Порядку взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, на пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Таким чином, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов'язаний не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, повернення надміру сплачених платежів можливо про одночасній наявності двох умов: наявності факту надмірної сплати коштів; звернення платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 12.11.2014 (справа №21-491а14) та від 12.05.2015 (справа №21-161а15).

Суд також враховує, що ввізне мито та податок на додану вартість, які позивач просить повернути сплачені ним самостійно при оформленні товарів згідно ВМД №100270004/2015/300300 від 13.07.2015, тобто вказані платежі є узгодженими податковими зобов'язаннями.

Отже, в даному випадку факт надмірної сплати позивачем платежів не підтверджено в ході судового розгляду справи, а тому й відсутні підстави для повернення надміру сплачених платежів та задоволення позову в цій частині.

Згідно статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених ТОВ "Нопосон-Агро" вимог, підстави для стягнення сплаченого ними судового збору з Київської міської митниці ДФС відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нопосон-Агро" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нопосон-Агро" (місцезнаходження юридичної особи: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 1Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38738269).

Відповідач - Київська міська митниця Державної фіскальної служби (місцезнаходження юридичної особи: 03124, місто Київ, Бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39422888).

Суддя О.М. Чудак