Рішення № 79837989, 12.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року справа № 2340/4564/18

17 годин 52 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 2340/4564/18

за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (вул. Гоголя, 285, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22800735) [представник позивача адвокат ОСОБА_1 за ордером, ОСОБА_2 – за довіреністю]

до Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119 ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39440996) [представник відповідача ОСОБА_3 за довіреністю – участь у режимі відеоконференції]

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2018 № НОМЕР_1, прийняв рішення.

16.11.2018 ПАТ «Черкасиобленерго», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.12.2018 (а.с.65), просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення (далі – ППР) Офісу великих платників податків ДФС від 21.09.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій у сумі 3 548 133,05 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Ухвалою від 16.11.2018 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 03.12.2018. Ухвалою від 03.12.2018 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 17.12.2018. Ухвалою від 17.12.2018 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 14.01.2019. Ухвалою від 14.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду 23.01.2019. Ухвалою від 23.01.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.02.2019.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.09.2018 відповідачем прийнято ППР про застосування до ПАТ «Черкасиобленерго» штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 згідно із статтею 120-1.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – Кодекс № 2755) у сумі 3548133,05 грн. Позивачем зазначено, що ПАТ «Черкасиобленерго» перебуває у процедурі банкрутства з 14.05.2004, що підтверджується ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі № 01/1494 (а.с.8 т.1). Провадження у справі про банкрутство триває на стадії розпорядження майном, ухвалою від 14.05.2004 введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю громадян, авторської винагороди. Оскільки провадження у справі про визнання ПАТ «Черкасиобленерго» банкрутом було порушено до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ, яким Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі – Закон № 2343) викладено у новій редакції, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону без врахування змін. Частиною 4 статті 12 Закону № 2343 встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Позивач зазначає, що враховуючи, що на даний час триває провадження у справі про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» щодо задоволення вимог кредиторів якого введено мораторій, рішення відповідача про застосування штрафних санкцій від 21.09.2018 № НОМЕР_1 у сумі 3 548 133,05 грн. за порушення граничних термінів реєстрації (цей факт не оспорюється) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних є протиправним та належить скасуванню. Доводи, викладені у позовній заяві ґрунтуються на забороні нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. На підтвердження позиції надано постанови Верховного Суду України 12.03.2013 №3-71гс12 (про стягнення боргу за поставлений газ, нарахування неустойки за неналежне виконання вимог поточних кредиторів), Верховного Суду у справі №823/2240/17 (нарахування санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ – боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання не нараховується, за винятком випадків, що можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства). Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов повністю.

Відповідач позов не визнав, 03.12.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що відповідачем за порушення платником податку своєчасності реєстрації податкових накладних у ЄРПН правомірно, у межах компетенції, застосовано штрафні санкції. Відповідачем зазначено, що із порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, оскільки боржник має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. За зобов'язаннями поточних кредиторів, згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів. Фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, що виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. У обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає про позицію у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011, 07.05.2012, 11.06.2012, 01.10.2012, 26.02.2013 (відповідно справи № 21-144а11, №21-289а11, №21-179а12, № 21-298а12, № 21-34а13). У поясненнях від 11.01.2019 відповідачем зазначено про висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.08.2018 у справі № 819/2484/13-а, згідно якого за зобов’язаннями поточних кредиторів за загальним правилом нараховується неустойка (штраф, пеня) застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів. У відзиві зазначено, що відповідно до частини 3 статті 19 Закону №2343 із змінами від 19.01.2013 дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, що зобов'язує боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Відповідач вважає, що під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, варто відрізняти грошові зобов’язання, що виникли до введення мораторію, та грошові зобов’язання, що виникли після введення мораторію, оскільки дія мораторію поширюються лише на ті грошові зобов’язання, що виникли до моменту введення в дію мораторію. Відповідач зазначає, що за зобов’язаннями поточних кредиторів, згідно із загальними правилами, нараховуються штраф, пеня, застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків та зборів. ПАТ «Черкасиобленерго» у позові обґрунтовує лише неможливість застосування штрафних (фінансових) санкцій у зв’язку із дією мораторію, проте не заперечує факту порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини за період з 01.10.2015 до 31.12.2016 регулюються статтею 67 Конституції України, Кодексом №2755, порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 із змінами (далі – Порядок № 727), пунктом 3 розділу ІІ «прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго» (у подальшому ПАТ «Черкасиобленерго»), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.8).

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції на час прийняття ухвали господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Грошове зобов’язання – зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції на час прийняття оскаржуваного ППР) встановлено, що грошове зобов’язання - зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов’язань відносяться також зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов’язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов’язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов’язань боржника, в тому числі зобов’язань щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом (частина 1 статті 1).

Частина 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції на час прийняття ухвали господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494) визначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. Згідно абзацу 2 частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Здійснивши системний аналіз наведених норм, варто зазначити, що частина 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить заборону на застосування під час дії мораторію санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому санкції за невиконання грошових зобов'язань не нараховуються безвідносно до часу їх виникнення. Судом взято до уваги, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 № 4212-VІ внесено зміни до Закону № 2343-XII, у тому числі і до особливостей дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII (у редакції чинній з 19.01.2013) мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина 1 статті 19). Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (частина 3 статті 19). Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів (частина 5 статті 19).

Законом України від 22.12.2011 № 4212-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» внесені зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і викладено у новій редакції. Грошове зобов’язання (стаття 1) – зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Згідно частини 5 статті 19: дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів. Згідно частини 1 статті 19: мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Згідно частини 3 статті 19 Закону №2343 у редакції від 22.12.2011 № 4212-VІ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 823/2240/17 (ЄДРСР 76419159) з огляду на вирішення питання щодо того, у якій редакції має бути застосований Закон 2343-XII до спірних правовідносин, має бути врахована норма пункту 1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 № 4212-VI відповідно до якої положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури – за новою редакцією. У зв'язку із здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону в новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів). У межах спірних відносин постанова господарського суду про визнання позивача банкрутом відсутня, справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом №2343 у новій редакції, а відтак застосуванню належить цей закон у редакції до 19.01.2013. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №823/2240/17 (ЄДРСР 76419159).

На момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та Офісом великих платників податків ДФС Закон №2343 діяв у редакції від 23.03.2017, де наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства визначені статтею 19, що кореспондує зі статтею 12 зазначеного Закону у попередній редакції. Згідно абзацу 3 частини 3 статті 19 Закону 2343 (у редакції від 23.03.2017) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник повинен виконувати фінансові зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, що можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом №2755. Згідно пункту 1.3 статті 1 Кодексу №2755 цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно пункту 14.1.175 статті 14 Кодексу №2755 податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно пункту 56.18 статті 56 Кодексу №2755 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Згідно пункту 57.3 статті 57 Кодексу №2755 у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Згідно пункту 75.1 статті 75 Кодексу №2755 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно пункту 75.1.1 статті 75 Кодексу №2755 предметом камеральної перевірки може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Згідно пункту 201.10 статті 201 датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

За звітний період з 01.10.2015 по 31.12.2016 за даними ЄРПН на підставі акта камеральної перевірки прийнято ППР від 21.09.2018 №0015674204 (отримано і зареєстровано позивачем вх.12228 від 25.09.2018 – а.с.6-7) згідно статті 120-1.1 Кодексу №2755 за порушення строків реєстрації податкових накладних на 15 днів і менше застосовано штраф у сумі ПДВ 10415389,5 грн. – 10% 1041538,95 грн., від 16 до 30 днів штраф у сумі ПДВ 1095757,43 грн. – 20% 219151,49 грн., від 31 до 60 днів штраф у сумі ПДВ 1248723,39 грн. – 30% 374617,02 грн., від 61 і більше днів штраф у сумі ПДВ 4782063,97 грн. – 40% 1912825,59 грн. на загальну суму 3548133,05 грн. Учасниками не зазначено та доказів не надано про неприйняття в електронному вигляді або зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, факт несвоєчасної реєстрації визнається позивачем і не є предметом спору. Спірним є тлумачення норм права у застосуванні санкцій під час дії мораторію.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Кодексу №2755 камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці належить податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Судом встановлено, що за результатами камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (код ЄДРПОУ 22800735) у ЄРПН за період 2015-2016 роки, оформленої актом від 04.09.2018 №2495/28-10-42-04/22800735, встановлено порушення ПАТ «Черкасиобленерго» (код ЄДРПОУ 22800735) пункту 201.10 статті 201 Кодексу № 2755, а саме реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань з порушенням законодавчо встановлених термінів: від 1 до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 10415389,50 грн.; від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 1095757,43 грн.; від 31 до 60 календарних днів на загальну суму ПДВ 1248723,39 грн.; від 60 і більше календарних днів на загальну суму ПДВ 4782063,97 грн. (а.с.78, а.с.79-251, а.с.252 т.1). Судом встановлено, що Офісом великих платників податків ДФС на підставі акта перевірки від 04.09.2018 № 2495/23-10-42-04/22800735 згідно даних ЄРПН за період з 01.10.2015 до 31.12.2016 згідно пункту 54.3 статті 54 Кодексу №2755 посадовою особою податкового органу прийнято спірне податкове повідомлення-рішення (ППР) від 21.09.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій у сумі 3 548 133,05 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (а.с.6). Склад податкового правопорушення доводиться відповідачем на підставі того, що позивачем допущено затримку реєстрації податкових накладних, грошове зобов’язання є неузгодженим. Наявність обов'язку у платника податків щодо здійснення реєстрації відповідних податкових накладних в ЄРПН не є спірним у цій справі, обчислення протермінованих днів реєстрації податкових накладних з ПДВ позивачем не заперечується. Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване ППР від 21.09.2018 № НОМЕР_1, звернувся до суду з позовом за захистом прав – спірним визначає неправомірність застосування штрафу, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 Кодексу №2755 у період дії мораторію.

Об'єктом камеральної перевірки є дані, що знаходяться у розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом (ЄДРСР 72486577). Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, що підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пункту 2 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі - Порядок №1204) відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формою «Н» – за порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, встановлених статтею 201 Кодексу № 2755 (додаток 13). Відповідно до пункту 9 Порядку №1204 до податкового повідомлення-рішення додається, зокрема розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) із зазначенням у ньому інформації, необхідної для їх визначення.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Кодексу №2755 на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 Кодексу № 2755 реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Кодексом № 2755 передбачено, що контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; надають інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (стаття 19-1).

Обов’язком платника згідно пункту 16.1.3 статті 16 Кодексу №2755 є: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, згідно пункту 16.1.8 – виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки. Доказів про те, що акт перевірки позивачем був підписаний та/або заперечення до акту скеровані відповідачеві після отримання позивачем (а.с.49 т.2) – не надано, скарг на неправомірність дій з проведення камеральної перевірки не виявлено.

Податковий документ у електронному вигляді – податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інші звітні податкові документи, інформація у яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді – електронний документ, що формується програмним забезпеченням контролюючого органів та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС; пункт 7.1 – платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення; пункт 8 – оригіналом вважається електронний документ, надісланий до органів ДПС останнім до закінчення граничного терміну встановленого законодавством для подання податкової звітності за умови, що його було сформовано правильно, прийнято до бази даних (наказ ДПА України від 10.04.2008 №233 «Про подання електронної податкової звітності» втратив чинність на підставі наказу МФУ від 06.06.2017 №557). Згідно наказу МФУ від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в ЄРПН на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Кодексу №2755. Згідно постанови КМУ від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації належать податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми ПДВ в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, що як стадія процесу доказування розуміється у безпосередньому сприйнятті та вивченні судом інформації про факти, що містяться у передбачених законом джерелах доказів. Оскільки під час камеральної перевірки використано програмне забезпечення та інформацію з бази даних контролюючого органу, що учасники не оспорюють, то судом під час офіційного з’ясування факту порушення було враховано розрахунок штрафу (а.с.79-251 т.1), визнання електронних документів сторонами і взято до уваги, що позивачем не заявлено клопотання про витребування доказів.

Відповідно до підпункту 120-1.1 статті 120-1 Кодексу № 2755 порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення відповідальності до платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу у розмірі: 10 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Предметом спору у даній справі є застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, натомість реєстрація у ЄРПН податкових накладних з порушенням встановленого законодавством строку позивачем не оспорюється у контексті порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Кодексу № 2755. Спірним у даних правовідносинах є різне тлумачення порядку застосування санкцій за порушення податкової дисципліни до платника податків у зв’язку із несвоєчасною реєстрацією податкових накладних з ПДВ у період дії мораторію під час банкрутства на стадії розпорядження майном позивача (а.с.3-5).

Перевіряючи рішення відповідача за критеріями згідно частини 2 статті 2 КАС України суд зазначає про таке. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, зокрема: згідно Кодексу №2755 пункту 19-1.1.1 – здійснено адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведено відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; пункту 19-1.1.10 – забезпечено ведення обліку податків, зборів, платежів; пункту 19-1.1.40 – організовано збір податкової інформації та пункту 19-1.1.41 – інформаційно-аналітичне забезпечення і автоматизацію процесів адміністрування контролюючими органами; пункту 20.1.4 – проведено перевірку; пункту 20.1.18 – визначено у порядку, встановленому цим Кодексом, суми грошових зобов’язань платників податків; пункту 20.1.19 – застосовувано до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; пункту 20.1.43 - проведено у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; пункту 20.1.45 – здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, що можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв’язку. Відповідач камеральну перевірку здійснив з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, зокрема: згідно Кодексу №2755 пункту 76.1 – камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком; пункту 76.3 – камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу №2755; пункту 61.1 - податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідач використав обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) співставлення дати і час реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних з граничним терміном реєстрації (розрахунок а.с.79-251 т.1) та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення – шляхом скерування своєчасно, тобто протягом розумного строку (рекомендованим повідомлення – а.с.50 т.2) акта камеральної перевірки позивачеві до прийняття ППР.

У Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про банкрутство» від 18.12.2009 №15 (п. 17) зазначено: пеня, штраф та інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки стаття 12 Закону про банкрутство визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику за поточною заборгованістю неустойки (штрафу, пені) щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, викладено у постановах Верховного Верховного Суду України, зокрема у справі № 3-71гс12 від 12.03.2013; № 3-27гс13 від 01.10.2013; № 3-67гс12 від 18.12.2012, справі № 21-179а12 від 11.06.2012 (оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли після його запровадження, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення).

Встановлені обставини дають підстави для висновку, що незважаючи на дію мораторію ПАТ «Черкасиобленерго» має виконувати обов'язки, що виникли після введення мораторію, зокрема у контексті відповідальності щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань у ЄРПН, а контролюючий орган наділений повноваженнями приймати рішення із визначення відповідальності платника податків за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, де грошове зобов’язання згідно спеціального Кодексу№2755 є неузгодженим у разі, якщо ППР оскаржено до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 807/68/18 (провадження №К/9901/63488/18 – ЄДРСРУ № 78468472) досліджував питання відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування: системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Порядку № 1307 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в ЄРПН є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Суд зазначає, що обов’язок позивача з реєстрації податкових накладних у ЄРПН, встановлений статтею 201 Кодексу № 2577 є складовою податкового обов’язку платника податків, що регулюється спеціальним кодифікованим актом – Кодексом №2755, не є грошовим зобов'язанням або зобов'язанням щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у контексті різного правового регулювання процедур узгодження грошового зобов’язання за результатом здійснення податкового контролю (податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: згідно п.60.1.4 Кодексу №2755 – рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі) та погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Верховний Суд у рішеннях від 30.05.2018 у справі № 26/48/09-910/2433/16 (ЄДРСР 74570844): (не може розглядатися питання про стягнення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство) та від 11.09.2018 у справі №820/10403/15 (ЄДРСР 76420708): (боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства) , тобто зазначив, що виходячи зі змісту Закону № 2343 боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію.

Верховний Суд у рішенні від 21.08.2018 у справі № 819/2484/13-а (ЄДРСР 76113925) зазначив, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Наведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних є мірою відповідальності, спрямованою на забезпечення виконання обов’язку позивача із своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, на нього не поширюється дія мораторію, встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з причин відсутності узгодженого грошового зобов’язання (зобов’язання боржника, вимог кредиторів) під час вирішення адміністративної справи у судовому порядку. Згідно пункту 14.1.39 статті 14 Кодексу №2755 грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Обов’язок сплати у позивача за спірним ППР виникатиме у разі узгодження грошового зобов’язання.

Відповідно до пункту 14.1.60 статті 14 Кодексу №2755 єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) – реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, що надсилається протягом операційного дня. Порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в ЄРПН є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Кодексу №2755 необхідним є наявність обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: що звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 816/1488/17.

У додатку до акта перевірки «розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН до акту перевірки від 04.09.2018 № 2495/28-10-42-04/22800735» зазначено про порушення строку реєстрації на 15 і менше календарних днів щодо 5233 податкових накладних і визначено штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 1041538 грн. (а.с.79-166 т.1) – податкові накладні зареєстровані із затримкою на: 1 календарний день (а.с.79-85 т.1) 2 календарні дні (а.с.82-85 т.1), 3 календарні дні (а.с.85-87 т.1), 4 календарні дні (а.с.87-88 т.1), 5 календарних днів (а.с.88-140 т.1), 6 календарних днів (а.с.140-154 т.1), 7 календарних днів (а.с.154-155 т.1), 8 календарних днів (а.с.155-156 т.1), 9 календарних днів (а.с.156-158 т.1), 10 календарних днів (а.с.158-159 т.1), 11 календарних днів (а.с.159-160 т.1), 12 календарних днів (а.с.160-161 т.1), 13 календарних днів (а.с.161-163 т.1), 14 календарних днів (а.с.169-165 т.1), 15 календарних днів (а.с.165-166 т.1); порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів щодо 941 податкової накладної за що застосовано штраф у розмірі 20 відсотків у сумі 219151 грн. (а.с.166-182 т.1) – податкові накладні зареєстровані з затримкою на: 16 календарних днів (а.с.166-167 т.1), 17 календарних днів (а.с.167-168 т.1), 18 календарних днів (а.с.168-169 т.1), 19 календарних днів (а.с.169-170 т.1), 20 календарних днів (а.с.170-171 т.1), 21 календарний день (а.с.171-172 т.1), 22 календарних днів (а.с.172-173 т.1), 23 календарних днів (а.с.173-174 т.1), 24 календарних днів (а.с.174-175), 25 календарних днів (а.с.175-176 т.1), 26 календарних днів (а.с.176-177 т.1), 27 календарних днів (а.с.177-179 т.1), 28 календарних днів (а.с.179-180 т.1), 28 календарних днів (а.с.179-181 т.1), 29 календарних днів (а.с.181 т.1), 30 календарних днів (а.с.181-182 т.2); порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів щодо 571 податкової накладної за що застосовано штраф у розмірі 30 відсотків у сумі 374670,02 грн. (а.с.182-191) – податкові накладні зареєстровані з затримкою на: 31 календарний день (а.с.182 т.1), 32 календарних днів (а.с.182 т.1), 33 календарних днів (а.с.182 т.1), 33 календарних днів (а.с.182 т.1), 34 календарних днів (а.с.182 т.1), 35 календарних днів (а.с.182-183 т.1), 35 календарних днів (а.с.183 т.1), 39, 40, 43, 45, 49 календарних днів (а.с.183 т.1), 53 календарних днів (а.с.183-187 т.1), 54, 55, 56 календарних днів (а.с.187 т.1), 59 календарних днів (а.с.187-191 т.1), 60 календарних днів (а.с.191 т.1); порушення строку реєстрації від 61 і більше календарних днів щодо 3487 податкових накладних за що застосовано штраф у розмірі 40 відсотків (а.с. 191-251) – податкові накладні зареєстровані із затримкою на: 62, 63, 64, 76 календарних днів (а.с.191 т.1), 77 календарних днів (а.с.191-192 т.1), 81 календарний день (а.с.192-196 т.1), 82 календарних днів (а.с.196-198 т.1), 83 календарних днів (а.с.198-201 т.1), 84 календарних днів (а.с.201-203 т.1), 87 календарних днів (а.с.203 т.1), 88 календарних днів (а.с.203-207 т.1), 89 календарних днів (а.с.207 т.1), 90 календарних днів (а.с.207-208 т.1), 91, 93, 94 календарних днів (а.с.208 т.1), 95 календарних днів (а.с.208-209 т.1), 96, 97, 98, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 107, 108, 109, 110, 111 календарних днів (а.с.209 т.1), 112 календарних днів (а.с.209-211 т.1), 114, 115, 117, 119 календарних днів (а.с.211 т.1), 120 календарних днів (а.с.211-212 т.1), 122-125, 127,130, 131 календарних днів (а.с.212 т.1), 133 календарних днів (а.с.213 т.1), 134,136-140, 142 календарних днів (а.с.213 т.1), 143 календарних днів (а.с.213-221 т.1), 144 календарних днів (а.с.221-227 т.1), 145 календарних днів (а.с.227-239 т.1), 146 календарних днів (а.с.239-240 т.1), 147 календарних днів (а.с.240 т.1), 149 календарних днів (а.с.240-242 т.1), 150 календарних днів (а.с.242-248 т.1), 151 календарний день (а.с.248 т.1), 152 календарних днів (а.с.248-250 т.1), 153-155, 157, 158, 160, 161, 162, 164 календарних днів (а.с.250 т.1), 165 календарних днів (а.с.250-251 т.1).

Надаючи оцінку твердженням представників позивача щодо не отримання від відповідача додатку до акта перевірки «розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН до акту перевірки від 04.09.2018 № 2495/28-10-42-04/22800735», суд зазначає, що відповідно до рекомендованого повідомлення штрихкодовий ідентифікатор 0405038121782 ПАТ «Черкасиобленерго» 10.09.2018 вручено акт № 2495/28-10-42-04/22800735 (а.с.51 т.2). Оцінюючи спірні правовідносини судом встановлено, що акт перевірки від 04.09.2018 №2495/23-10-42-04/22800735 відправлено позивачеві 06.09.2018 за адресою: вул.Гоголя, 285 м. Черкаси і отримано уповноваженою особою позивача 10.09.2018, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор 0405038121782 (а.с.51 т.2); ППР форми «Н» від 21.09.2018 № НОМЕР_1 направлено 21.09.2018 і отримано уповноваженою особою позивача 25.09.2018, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор 0405038163817 (а.с.52 т.2).

Згідно пункту 2 розділу ІV Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 усі додатки, що складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які здійснили перевірку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід’ємною частиною.

З огляду на те, що 10.09.2018 позивачеві ПАТ «Черкасиобленерго» вручено акт № 2495/28-10-42-04/22800735, а ППР від 21.09.2018 № НОМЕР_1 відповідно до рекомендованого повідомлення (штрихкодовий ідентифікатор 0405038163817) вручено 25.09.2018 (а.с. 52 т.2), то варто зазначити, що матеріали перевірки не містять обґрунтування незгоди та/або заперечень до акту від позивача, щодо складеного додатку до акта перевірки чи його неотримання від відповідача, у частині визначення днів затримки реєстрації накладних та/або наявності квитанцій на підтвердження обставин, що сталися щодо спірних відносин не з вини платника податків.

Згідно пункту 44.7 статті 44 та пункту 86.7 статті 86 Кодексу №2755 протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Надаючи оцінку твердженням щодо своєчасності прийняття ППР у контексті того, що акт камеральної перевірки від 04.09.2018 вручено позивачеві 06.09.2018, а ППР прийнято 21.09.2018 суд зазначає про таке.

Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Кодексу №2755 податкове повідомлення-рішення – письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Кодексу №2755 якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Системний аналіз норм Кодексу №2755 дає підстави для висновку, що якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, та вручено платнику податків у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України, прийняття такого рішення після спливу десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки не повинно розцінюватися як обставина, що виключає застосування до платника податків фінансової відповідальності. Наслідки порушення строків прийняття ППР положення статті 86 Кодексу №2755 не передбачають. Недотримання строку прийняття ППР не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за правопорушення (постанова ВС ЄДРСР 73423562 у справі 810/5546/15).

У іншій справі за подібних відносин з реалізації матеріалів камеральної перевірки (ЄДРСР 75774615) зазначено: за своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов’язаннями, що забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків, що виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Наведену правову позицію висловлював Верховний Суд України у постановах від 25.06.2011 №21-113а11, 11.06.2012 №21-179а12, 09.07.2013 №21-178а13.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Підставою для скасування ППР позивач зазначає факт перебування у процедурі банкрутства – розпорядження майном. Згідно статті 38 «наслідки визнання боржника банкрутом» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)). Судом взято до уваги, що у позові зазначено про процедуру розпорядження майном і не йдеться про ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго», де діє імперативне регулювання, зокрема: у межах провадження справи про банкрутство суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним (постанова Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №904/4592/15); судове рішення, за яким не здійснюється стягнення коштів з рахунків боржника, не може бути підставою для порушення справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №923/516/17); заявлені податковим органом вимоги зі сплати податків (обов'язкових платежів) не є поточними вимогами у розумінні статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та не можуть сплачуватись банкрутом в силу імперативних приписів цього Закону, оскільки такі зобов’язання виникли після визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (постанова Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №918/169/16).

У рішенні Конституційного Суду України за зверненням «Кіровоградобленерго» у справі 20.06.2007 №1-14/2007 зазначено, що позитивним обов'язком законодавця є заповнення прогалини у статті 40 Закону №2343 для належного застосування судами оспорюваних положень. Факт наявності судової справи про банкрутство підприємства чи її відсутності не може впливати на реалізацію відповідною радою її права стосовно прийняття рішення про незастосування Закону №2343 до цього підприємства. Конституційний Суд України у Рішенні від 24.03.2005 № 2-рп/2005 (справа про податкову заставу) зазначив, що елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (пункт 4.3). У Європейського суду з прав людини у справі Osman проти Сполученого Королівства від 28.10.1998 викладено позицію, відповідно до якої «обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів відновлення платоспроможності позивача, а останнім в позові зазначено, що провадження у справі про банкрутство триває та перебуває на стадії розпорядження майном.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень передбачає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин. Зважаючи на те, що допущене позивачем порушення вимог статті 201.10 Кодексу №2755 мало місце після введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, виявлено під час здійснення податкового контролю та узгоджується як грошове зобов’язання, відповідач правомірно застосував до платника податків штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН з прийняттям податкового повідомлення-рішення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність дій та надано обґрунтовані доводи щодо прийняття оскаржуваного рішення від 21.09.2018 № НОМЕР_1 у сумі 3548133,05 грн. відповідно до норм чинного законодавства. Враховуючи системний аналіз норм законодавства, встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване ППР від 21.09.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафу у сумі 3 548 133,05 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» [вул. Гоголя, 285, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22800735];

відповідач: Офіс великих платників податків ДФС [вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119 ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39440996].

Повне судове рішення складено 15.02.2019.

Суддя Л.В. Трофімова