Рішення № 79837983, 12.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2019 року № 640/19617/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Прилуцьке»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України,провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Прилуцьке» (далі - позивач, ТОВ «ВО «Прилуцьке») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві (комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації):

від 22.10.2018 № 961867/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 20.09.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

від 22.10.2018 № 961868/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 21.09.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

від 22.10.2018 № 961869/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 28.09.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

від 22.10.2018 №4 961865/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 30.09.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

від 22.10.2018 № 961866/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 02.10.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

та зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані позивачем податкові накладні: № 1 від 20.09.2018, № 2 від 21.09.2018, № 3 від 28.09.2018, № 4 від 30.09.2018, № 5 від 02.10.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято ГУ ДФС у м. Києві з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на що, вказані податкові накладні підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Представник ДФС України в своєму відзиві на позовну заяву посилається на те, що спірні рішення про відмову у реєстрації вказаних податкових накладних прийнято у зв'язку з наданням позивачем документів, які неможливо ідентифікувати, що не дає можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції та, відповідно, вони є правомірними, з огляду на що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник ГУ ДФС у м. Києві звернувся до суду з відзивом, в якому, посилаючись на аналогічні підстави, що і представник ДФС України, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзиви представник позивача зазначила, що відзиви відповідачів носять формальний характер та є шаблонними, оскільки реальним мотивам позивача та діям відповідачів правової оцінки надано не було, заперечення не зазначені, правомірність дій та рішень не доведена. Зокрема, на другій сторінці відзивів, які є ідентичними за змістом, представник відповідачів зазначає, що процедура зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію/відмову у реєстрації на даний час регламентована наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, який втратив чинність з 25.05.2018 та постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190, яка втратила чинність з 22.03.2018. На ці ж підзаконні правові акти представник відповідачів посилається і у відзиві на позов в обґрунтування правової позиції фіскального органу при відмові у реєстрації податкових накладних.

Так, відповідач цитує п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджені вказаним наказом № 567, який втратив чинність, тоді як податкові накладні зупинені на підставі п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, встановлені листом ДФС України від 21.03.2018.

Представник позивача також зазначає про те, що на третій сторінці відзиву ДФС України, після переліку п. 6 Критеріїв, які втратили чинність, зроблено висновок, що у зв'язку з тим, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарам згідно УКТ ЗЕД: 8481, позивач мав надати пояснення та/або копії документів, проте підстави для зупинення реєстрації податкових накладних позивача були абсолютно іншими та на підставі іншого правового акту.

Представник позивача вказала і на те, що у відзивах на позов відповідачами зазначено перелік документів, поданих позивачем для підтвердження реальності здійснення операцій, проте ГУ ДФС у м. Києві перелічено не всі документи, надіслані до фіскального органу. При цьому, всі документи надіслано в електронному вигляді в єдиному форматі PDF із накладенням на кожний із них ЕЦП директором, на підтвердження чого отримано квитанції про їх прийняття.

Крім того, представник позивача посилається на те, що єдиною причиною для висновку ГУ ДФС у м. Києві про те, що подані документи складено з порушенням законодавства, зазначено: документи неможливо ідентифікувати/пошкоджений (щодо деяких файлів), однак вказане формулювання не розкриває висновку про складення документів з порушенням законодавства, оскільки навіть якщо припустити, що деякі файли були пошкоджені або не відкрились, то яким чином контролюючий орган перевірив невідповідність документів вимогам законодавства.

Представник позивача звернула увагу також на те, що будь-які посилання щодо пошкодження файлів у квитанціях щодо їх доставлення та збереження на центральному рівні були відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору про надання послуг по збиранню врожаю від 17.08.2018 № 17/08/18 та специфікації до нього (т. 1 а.с. 16-17), укладеного між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Богданівське» (далі - СТОВ «Богданівське»), позивачем, згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2018 № 1 (т. 1 а.с. 18), проведено наступні роботи: послуги комбайну по збиранню сої, соняшнику, кукурудзи, та їх доставка з поля, на суму 5681094,90 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 946849,15 грн.

За результатами виконання таких господарських операцій:

20.09.2018 позивачем складено та 05.10.2018 направлено до ДФС України на реєстрацію податкову накладну № 1 (т. 1 а.с. 21) на загальну суму 149000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 24833,33 грн.;

21.09.2018 позивачем складено та 05.10.2018 направлено до ДФС України на реєстрацію податкову накладну № 2 (т. 2 а.с. 20) на загальну суму 1100000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 183333,33 грн.;

28.09.2018 позивачем складено та 05.10.2018 направлено до ДФС України на реєстрацію податкову накладну № 3 (т. 2 а.с. 161) на загальну суму 360000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 60000,00 грн.;

30.09.2018 позивачем складено та 05.10.2018 направлено до ДФС України на реєстрацію податкову накладну № 4 (т. 3 а.с. 70) на загальну суму 4072094,89 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 678682,48 грн.;

02.10.2018 позивачем складено та 05.10.2018 направлено до ДФС України на реєстрацію податкову накладну № 5 (т. 3 а.с. 214) на загальну суму 927905,10 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 154650,85 грн. (далі разом - Податкові накладні).

З матеріалів справи видно, що СТОВ «Богданівське» перерахувало ТОВ «ВО «Прилуцьке» грошові кошти 20.09.2018 в сумі 149000,00 грн. платіжним дорученням від 20.09.2018 № 1 (т. 1 а.с. 20), 21.09.2018 платіжним дорученням від 21.09.2018 № 2 (т. 2 а.с. 19) в сумі 1100000,00 грн., 28.09.2018 платіжним дорученням від 28.09.2018 № 7 (т. 2 а.с. 160) в сумі 360000,00 грн., 01.10.2018 платіжними дорученнями від 01.10.2018 № 9 (т. 3 а.с. 69) в сумі 4000000,00 грн. та № 10 в сумі 1000000,00 грн. (т. 3 а.с. 213).

Судом також встановлено, що зі здійсненої оплати за роботи по збиранню врожаю в сумі 1000000,00 грн., 72094,90 грн. зараховано в оплату за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2018 № 1 за роботи по збиранню врожаю у вересні 2018 року, а решта суми (927905,10 грн.) зарахована як попередня оплата за роботи по збиранню врожаю у жовтні 2018 року.

При цьому, відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 1 а.с. 22, т. 2 а.с. 21, т. 2 а.с. 162, т. 3 а.с. 71, т. 3 а.с. 215) (далі - Квитанції) документ прийнято, але його реєстрація зупинена, оскільки: «…ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку»…».

В той же час, позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено контролюючому органу повідомлення (т. 1 а.с. 63) з поясненнями та копіями, як вказаних документів, так і інших, зокрема: довідки про чисельність працівників від 18.10.2018 № 5, балансової довідки про наявність техніки у позивача від 18.10.2018 № 4, картки рахунку 361 за вересень 2018 року та таблиці даних платника податків. Також позивач надав копії договорів на підтвердження факту придбання паливно-мастильних матеріалів та запасних частин у контрагентів, а саме: договору поставки нафтопродуктів від 17.09.2018 № н/дп-01, договору поставки запасних частин від 12.09.2018 № 2/09, договору постачання товару від 13.09.2018 № 44, договору про надання послуг по перевезенню вантажів від 28.08.2018 № 28/18/18-01.

З матеріалів справи також вбачається, що надіслані в електронному вигляді в єдиному форматі PDF документи із накладенням на кожний із них ЕЦП, отримано та збережено на центральному рівні.

22.10.2018 Комісією ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 961867/42283580 (т. 1 а.с. 67), № 961868/42283580 (т. 2 а.с. 23), № 961869/42283580 (т. 2 а.с. 164), № 961865/42283580 (т. 3 а.с. 73) та № 961866/42283580 (т. 3 а.с. 217) про відмову у реєстрації податкових накладних від 20.09.2018 № 1, від 21.09.2018 № 2, від 28.09.2018 № 3, від 30.09.2018 № 4 та від 02.10.2018 № 5 відповідно в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Водночас, у спірних рішеннях, як додаткову інформацію, зазначено, що документи неможливо ідентифікувати/пошкоджений, а саме: документ довільного формату 9227812230 від 18.10.2018 (Картка_рахунку_18.10.pdf), документ довільного формату 9227812238 від 18.10.2018 (Довідка_скіл_ки_працюе.pdf), документ довільного формату 9227812239 від 18.10.2018 (акт здачі-прийняття poбiт.pdf), документ довільного формату 9227812242 від 18.10.2018 (платіжне доручення 1100 тис..pdf), документ довільного формату 9227812249 від 18.10.2018 (довідка_18.10.2018.pdf), документ довільного формату 9227812253 від 18.10.2018 (платіжне доручення 149 тис.pdf), документ довільного формату 9227812255 від 18.10.2018 (платіжне доручення 360 тис.pdf), документ довільного формату 9227812352 від 18.10.2018 (пояснення.pdf).

В подальшому, 31.10.2018 позивач звернувся до ДФС України зі скаргами (т. 1 а.с. 68, т. 2 а.с. 24, 165, т. 3 а.с. 74, 218) на вказані рішення, в яких просив скасувати останні та зареєструвати зазначені податкові накладні.

Як вказує у позовній заяві представник позивача, скарги залишені без задоволення, про що позивач дізнався через свій електронний кабінет шляхом отримання 13.11.2018 квитанцій з продубльованим формулюванням із рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту Квитанцій вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність Податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначеним пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку» (далі - Критерії № 959).

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у Квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації Податкових накладних.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність Податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначеного пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Крім того, представник ГУ ДФС у м. Києві у відзиві не надав пояснення з приводу того, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку.

Відповідно, контролюючий орган не зміг пояснити обставини, на підставі яких дійшов висновку про відповідність Податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.

Слід також зазначити, що пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Крім того, контролюючим органом також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

В свою чергу, пунктом 10 Порядку № 117 встановлено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Проте, на день розгляду даної адміністративної справи критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді зазначеного листа ДФС України, не затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України.

Суд зауважує, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження критеріїв ризиковості платників податків відповідним наказом ДФС України.

Отже, незважаючи на вимоги п. 10 Порядку № 117, ДФС України названим листом, без дотримання регуляторних процедур, затверджено критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій.

Судом також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України від 19.04.2018 № 3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм видно, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем Податкових накладних зупинена, як зазначено в Квитанціях, через те, що «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».

Тобто, контролюючим органом застосовано критерії ризиковості платника податку до Податкових накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію Податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

В той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, у спосіб, визначений Порядком № 117, позивачем направлено контролюючому органу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та Податкових накладних.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН через надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, такі документи мають бути конкретно зазначені.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять лише загальне твердження про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, без конкретизації конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, складені з порушенням законодавства.

Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень не містить чіткої підстави його прийняття, що свідчить про його необґрунтованість.

Стосовно зазначення у спірних рішеннях, що подані позивачем документи неможливо ідентифікувати/пошкоджені, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, що не заперечувалось відповідачами, електронні документи складені позивачем відповідно до встановлених вимог, а саме: кожен документ оформлено окремим файлом у форматі PDF, із зазначенням реквізитів таких документів (реєстраційних номерів і дат, коротких найменувань) з накладенням на кожний із них ЕЦП директора.

Також суд вважає обґрунтованим твердження представника позивача, що будь-які посилання стосовно пошкодження файлів у квитанціях щодо їх доставлення та збереження на центральному рівні відсутні.

В свою чергу, формулювання «складені з порушенням законодавства» за висновком суду означає порушення законодавства щодо оформлення тих чи інших документів.

Крім того, неможливість ідентифікації документів через їх пошкодження виключає твердження про складення таких документів з порушенням законодавства, оскільки останні, як слідує, не можуть бути перевірені на відповідність вимогам законодавства, що в свою чергу, не виключає також необхідності у дослідженні інших поданих документів.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими та безпідставними твердження в оскаржуваних рішеннях, як на підставу їх прийняття, стосовно того, що подані позивачем документи неможливо ідентифікувати/пошкоджені.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ «ВО «Прилуцьке», згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює допоміжну діяльність у рослинництві (код КВЕД 01.61) і в рамках вказаного виду діяльності здійснює для замовників збирання та доставку врожаю сільськогосподарських культур, як власною, так і залученою технікою, а в штаті підприємства 165 співробітників.

Також позивач має на балансі власну сільськогосподарську техніку, зокрема, комбайни зернозбиральні КЗС-812-02, КЗС-1218-29, Case-5130, що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про реєстрацію машин (т. 1 а.с. 127-128).

Поряд з цим, підтвердженням факту доставки сої, соняшнику та кукурудзи з поля є товарно-транспортні накладні, скріплені підписами та печатками вантажовідправника і вантажоодержувача (т. 4 а.с. 79-236).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на не зазначення контролюючим органом конкретного переліку копій документів, які складені з порушенням законодавства та на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та СТОВ «Богданівське», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації Податкових накладних.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 22.10.2018 № 961867/42283580, № 961868/42283580, № 961869/42283580, № 961865/42283580 та № 961866/42283580 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18 (провадження № К/9901/62472/18), від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17 (провадження № К/9901/62719/18).

В той же час, варто також відмітити, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у м. Києві є, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальними актами.

При цьому, такий акт, виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу щодо відмови у реєстрації Податкових накладних не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до змісту ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію Податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН Податкові накладні, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 1201 ПК України, а згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Згідно з п. 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку.

Поряд з цим, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування рішень Комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.10.2018 № 961867/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.09.2018 № 1, від 22.10.2018 № 961868/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.09.2018 № 2, від 22.10.2018 № 961869/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної від 28.09.2018 № 3, від 22.10.2018 № 961865/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.09.2018 № 4, від 22.10.2018 № 961866/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної від 02.10.2018 № 5, зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні від 20.09.2018 № 1, від 21.09.2018 № 2, від 28.09.2018 № 3, від 30.09.2018 № 4, від 02.10.2018 № 5, днем набрання законної сили даним рішенням суду.

Згідно з положеннями ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам ГУ ДФС у м. Києві, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, що виступали відповідачами у справі - ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Прилуцьке» (03190, м. Київ, вул. Черняховського, будинок 16/30, 2 поверх, офіс 1; код ЄДРПОУ: 42283580) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 39439980), Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.10.2018 № 961867/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.09.2018 № 1, від 22.10.2018 № 961868/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.09.2018 № 2, від 22.10.2018 № 961869/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної від 28.09.2018 № 3, від 22.10.2018 № 961865/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.09.2018 № 4, від 22.10.2018 № 961866/42283580 про відмову у реєстрації податкової накладної від 02.10.2018 № 5.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Прилуцьке» податкові накладні від 20.09.2018 № 1, від 21.09.2018 № 2, від 28.09.2018 № 3, від 30.09.2018 № 4, від 02.10.2018 № 5 днем набрання законної сили даним рішенням суду.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Прилуцьке» понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) та за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов