Рішення № 79837936, 15.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року справа № 2340/4493/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Канівриба» до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного агентства водних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання протиправним та скасування рішення і зобов’язання вчинити дії,

встановив:

12 листопада 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «Канівриба» з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства екології та природних ресурсів України про відмову в погодженні проекту землеустрою, яке оформлене листом від 12.06.2018 №5/4.1-16/5735-18;

2) зобов’язати Міністерство екології та природних ресурсів України прийняти рішення про погодження Проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області;

3) визнати протиправним та скасувати Висновок погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон №4024/9/11-17 від 20.07.2017, виданий Державним агентством водних ресурсів України;

4) зобов?язати Державне агентство водних ресурсів України погодити Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ляпівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

В обгрунтування позовних вимог, позивач вказав, що в 1998 році Київським відділенням державного інституту по проектуванню гідротехнічних риболовно-меліоративних споруд «Гідрорибпроект» був розроблений техніко-робочий проект. Проект розроблявся відповідно до завдання на проектування, затвердженого наказом Укрглаврибгоспу від 31.0.01.1980 №26 і матеріалами погодження ТЕО. На виконання вимог закону позивач звернувся до ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», якому замовив розробку Проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області. ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» звернувся до відповідачів з Проектом землеустрою на погодження.

Відповідач-1 рішенням оформленим листом від 12.06.18 №5/4.1-16/5735-18 відмовив у погодженні Проекту землеустрою.

Відповідача-2 висновком погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон №4024 /9 /11-17 ВІД 20.07.17, відмовив у погодженні проекту землеустрою.

Підставою для відмови в погодженні Проекту землеустрою відповідачі значили те, що на їхню думку, внутрішня межа водоохоронної зони та прибережної захисної смуги встановлена без урахування нормального підпірного рівня Канівського водосховища.

Позивач вважає, що при визначенні внутрішньої межі водоохоронної зони при складанні Проекту землеустрою нормальний підпірний рівень (найвищий проектний підпертий рівень верхнього б?єфа загати, який можна тривалий час підтримувати в нормальних умовах експлуатації гідротехнічних споруд) - 91,500 мБС (метрів в балтийській системі координат) не застосовується. В даному випадку повинен застосовуватись рівень води мертвого об’єму (мінімальний рівень, допустимий в умовах нормальної експлуатації гідроспоруд, РМО), який відповідає рівню урізу води в меженний період і, в даному випадку дорівнює 91,000 мБС.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Міністерство екології та природних ресурсів України22.12.2018 надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що згідно висновку від 20.07.2017 №4024/9/11-17Державне агентство водних ресурсів України відмовило у погодженні проекту землеустрою позивачу в зв’язку з тим, що внутрішня межа водоохоронної та прибережної захисної смуги встановлена без урахування нормального підпірного рівня Канівського водосховища (91,5 м БС).

Міністерство екології та природних ресурсів України розглянуло проект позивача листом від 23.02.2018 №5/4-15/1984-18 висловила свої зауваження щодо нього.

Державне підприємство «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повторно направив проект на погодження Мінприроди, яке листом від 12.06.2018 №5/4.1-16/5735-18 повідомило про відмову у погодженні проекту землеустрою у зв’язку з неповною мірою врегулювання питань про необхідність опрацювання яких повідомляло листом від 23.02.2018 №5/4-15/1984-18, особливу увагу Мінприроди приділило питанню про встановлення внутрішньої межі водоохоронної зони та прибережної захисної смуги без урахування нормального підпірного рівня Канівського водосховища (91,5м БС).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача 1 від 26.12.2018 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 09.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 прийнято заяву позивача про зміну предмету позову (від 29.12.2018 вх.31111/18) до розгляду та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державне агентство водних ресурсів України.

Державне агентство водних ресурсів України 14.02.2019 надіслало на адресу суд відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні зазначивши, що при наданні оскаржуваного висновку воно діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

В 1998 році створене Лиманне рибне господарство рибгоспу «Перше травня» та Київським відділенням державного інституту по проектуванню гідротехнічних риболовно-меліоративних робіт був розроблений техніко-робочий проект, який розроблявся відповідно до завдання на проектування, затвердженого наказом Укрглаврибгоспу від 21.08.1980 №26 і матеріалами погодження ТЕО.

Проектом передбачалося будівництво лиманного господарства для вирощування коропів і рослиноїдних риб. В складі господарства один не спускний лиман - база вилову, яка забезпечує господарську діяльність. Площа дзеркалу лиману - 1098,5 га. Водозабезпечення лиману передбачається із Канівського водосховища самотоком.

Згідно з пп. пп. 1.3, 1.4 Загальних положень статуту ПАТ «Канівриба» воно є правонаступником Лиманного рибного господарства рибгоспу «Перше травня». У фактичному користуванні позивача (як правонаступника Лиманного рибного господарства рибгоспу «Перше травня») знаходиться земельна ділянка орієнтовною площею 38,52 га.

03.08.2016 ПАТ «Канівриба» звернулося з листом №28 до ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», в якому просило виконати роботи по розробленню проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронної зони та прибережних захисних смуг водосховища, що знаходиться в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області, розроблений ДП «Київський інститут землеустрою» на підставі:

- розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації №273 від 03.06.2016;

- договору № 2097 від 05.08.2016;

- завдання на складання проекту землеустрою.

Відповідно до завдання на складання проекту землеустрою характеристика об'єкта така:

1) місце розташування: Ліплявська сільської ради Канівського району Черкаської області;

2) форма власності державна;

Вихідними даними є:

1) розмір земельної ділянки 38,5215 гектара;

2) викопіювання з проекту формування та встановлення меж земель населених пунктів території Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області;

3) технічний звіт з виконання топографо-геодезичних робіт по складанню плану в штабі 1:2000 на території Канівського району Черкаської області;

4) довідка, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

5) наявні обмеження: 05.02, 05.01;

6) земельні сервітути: відсутні.

20.07.2017 Державне агентство водних ресурсів України Висновком погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон №4024/9/11-17 відмовило у погодженні проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронної зони та прибережних захисних смуг водосховища, що знаходиться в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Міністерство екології та природних ресурсів України розглянуло вказаний проект та у листі від 23.02.2018 за №5/4-15/1984-18 висловила свої зауваження, зокрема:

- склад та зміст Проекту не відповідають статті 47 Закону України «Про землеустрій», якість планово-картографічних матеріалів не дозволяє забезпечити їх належний розгляд;

- інформація про обмеження у використанні земель потребує приведення у відповідність з Водним кодексом України (статті 47, 87, 89), Земельним кодексом України (статті 61) та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_1 України від 10.10.2012 №1051 (пунктом 23 Порядку передбачено, що має бути зазначено перелік заборонених видів діяльності та обов’язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлені обмеження, строк дії обмежень);

- відсутнє обґрунтування розміру водоохоронної зони, зокрема з урахуванням вимог Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_1 України від 08.05.1996 №486, відповідно до якого: «до складу водоохоронних зон обов’язково входить заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри», «зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженого рівня води» (пункт 8) та ін.;

- відсутня інформація щодо дотримання вимог статті 88 Водного кодексу України, згідно якої прибережна захисна смуга Канівського водосховища встановлюється шириною 100 метрів, а якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється;

- не зрозумілим є обмеження території проектування, беручи до уваги, що поряд з нею знаходяться інші території, які також відносяться до водоохоронних зон та прибережних захисних смуг Канівського водосховища.

Державне підприємство «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повторно направив проект на погодження Міністерству екології та природних ресурсів України, яке у листі від 12.06.2018 №5/4.1-16/5735-18 повідомило про відмову у погодженні проекту землеустрою у зв’язку з неповною мірою врегулювання питань про необхідність опрацювання яких повідомляло листом від 23.02.2018 №5/4-15/1984-18, зазначено про встановлення внутрішньої межі водоохоронної зони та прибережної захисної смуги без урахування нормального підпірного рівня Канівського водосховища (91,5 мБС).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до статті 181 Земельного кодексу України землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Відповідно до статті 185 Земельного кодексу України землеустрій здійснюється суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.

Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування (далі - Закон).

Приписи пункту «в» частини 1 статті 2 Закону визначають, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

При цьому за правилами пункту «г» частини 1 статті 10 Закону до повноважень Кабінету ОСОБА_1 України у сфері землеустрою належать затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів з питань землеустрою.

Відповідно до статті 47 Закону проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; г) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; д) у межах населеного пункту - копію графічної частини генерального плану населеного пункту (за наявності), а за межами населеного пункту - копію відповідної містобудівної документації (за наявності) і копію рішення про затвердження такої документації; е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності); є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні; ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів; з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів у натурі (на місцевості); і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; ї) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Приписами статей 186 та 186-1 Земельного кодексу України регламентовано порядок погодження та затвердження проектів землеустрою, у тому числі проектів землеустрою земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги; розташованої на території пам'яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях; розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст. 1 ВК України).

Згідно із ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Статтею 61 ЗК України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг.

Судом встановлено, що державне підприємство «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» направило Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області на погодження Міністерству екології та природних ресурсів України, яке у листі від 12.06.2018 №5/4.1-16/5735-18 повідомило про відмову у погодженні проекту землеустрою у зв’язку з неповною мірою врегулювання питань про необхідність опрацювання яких повідомляло листом від 23.02.2018 №5/4-15/1984-18, зазначивши про встановлення внутрішньої межі водоохоронної зони та прибережної захисної смуги без урахування нормального підпірного рівня Канівського водосховища (91,5 мБС).

Щодо поняття підпірного рівня суд зазначає таке. Розрізняють: нормальний підпірний рівень (або горизонт) (НПР, або НПГ); вищий підпірний рівень, який може підтримувати протягом довгого часу при забезпеченні нормальної експлуатації всіх споруд; форсований підпірний рівень (ФПР) - вищий підпірний рівень, який можна підтримувати недовгий час в період пропуску паводку, забезпечуючи збереження споруд; рівень мертвого об'єму (РМО)-мінімальний рівень, допустимий в умовах нормальної експлуатації.

Таким чином, по водосховищу при визначенні внутрішньої межі водоохоронної зони при складенні Проекту землеустрою нормальний підпірний рівень (найвищий проектний підпертий рівень верхнього б?єфа загати, який можна тривалий час підтримувати в нормальних умовах експлуатації гідротехнічних споруд) - 91,500 мБС (метрів в балтийській системі координат) не застосовується. В даному випадку повинен застосовуватись рівень води мертвого об’єму (мінімальний рівень, допустимий в умовах нормальної експлуатації гідроспоруд, РМО), який відповідає рівню урізу води в меженний період і, в даному випадку, дорівнює 91,000 мБС.

Все вищевикладене підтверджується, даними та розрахунками, які наведені в техніко-економічному обґрунтуванні, виготовленому Київським відділенням міністерства рибного господарства СРСР «Гідрорибопроект» в 1979 році (м. Київ) (а.с. 9-12).

Зокрема в техніко-економічному обґрунтуванні в п. 3.1. «Інженерна схема» вказано, що самочний приспуск водойми можливий в аварійних випадках, коли Канівське водосховище буде спрацьовуватись до відмітки рівню мінімального об’єму-91,0 мБС (а.с.11).

Той же рівень 91,0 мБС вказується і в п. 3.1.1. «Джерело водопостачання».

Відповідно до положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_1 України від 20 серпня 2014 р. № 393 (зі змінами внесеними згідно з постановами Кабінету ОСОБА_1 України № 372 від 31.05.2017, № 109 від 13.12.2017 № 758 від 19.09.2018), Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_1 України через ОСОБА_1 екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Держводагентство відповідно до покладених на нього завдань погоджує проекти щодо розмірів та режиму користування смуг відведення (п. 22 Положення), погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, що визначені Земельним кодексом України та Законом України “Про землеустрій”, щодо відповідності зазначеної документації водному законодавству (п. 42 Положення). Як вбачається з Висновку Державного водного агентства водних ресурсів України від 20.07.2017 « 4024/9/11-17, підставою для відмови стало, те що внутрішня межа водоохоронної зони та прибережної захисної смуги встановлена без урахування нормального підпірного рівня Канівського водосховища (91,5 мБС) (а.с.130).

Оскільки відповідачем 2 відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області лише з вищезазначеної підстави, то враховуючи вищевикладене суд зазначає, що Державним агентством водних ресурсів України протиправно відмовлено його погодженні, а тому суд прийшов до висновку зобов?язати Державне агентство водних ресурсів України затвердити проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Міністерства екології та природних ресурсів України прийняти рішення про погодження Проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області, суд зазначає таке.

Відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_1 України від 21 січня 2015 року № 32, Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_1 України.

Мінприроди є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

Основними завданнями Мінприроди є забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; геологічного вивчення та раціонального використання надр; раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; охорони та раціонального використання земель; державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, відтворення та охорону земель, екологічну та радіаційну безпеку; здійснення державного геологічного контролю, а також у сфері збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що підстави для відмови у погодженні Проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області зазначені відповідачем 1 у листі від 12.06.2018 №5/4.1-16/5735-18 не знайшли свого підтвердження.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_1 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_1 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваних дій відповідачів, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Державне агентство водних ресурсів України погодити Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області, а Міністерство екології та природних ресурсів України прийняти рішення про погодження Проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ліпляввської сільської ради Канівського району Черкаської області, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства екології та природних ресурсів України про відмову в погодженні проекту землеустрою, яке оформлене листом від 12.06.2018 №5/4.1-16/5735-18.

Визнати протиправним та скасувати Висновок погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон №4024/9/11-17 від 20.07.2017, виданий Державним агентством водних ресурсів України (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 8, ідентифікаційний код 37472104).

Зобов?язати Державне агентство водних ресурсів України (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 8, ідентифікаційний код 37472104) погодити Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ляпівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Зобов’язати Міністерство екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, ідентифікаційний код 37552996) прийняти рішення про погодження Проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони на території Ляпівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, ідентифікаційний код 37552996) на користь приватного акціонерного товариства «Канівриба» (19030, Черкаська область, Канівський район, с. Литвинець, вул. Рибна,1, ідентифікаційний код 02799036) судовий збір у розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державного агентства водних ресурсів України (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 8, ідентифікаційний код 37472104) на користь приватного акціонерного товариства «Канівриба» (19030, Черкаська область, Канівський район, с. Литвинець, вул. Рибна,1, ідентифікаційний код 02799036) судовий збір у розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення направити учасникам справи.

Повний текст рішення складений 15.02.2019.

Суддя В.П. Тимошенко