Рішення № 79837912, 15.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м. Чернігів Справа № 741/1679/17

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому порядку) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

14.02.2018 до Чернігівського окружного адміністративного суду з Носівського районного суду Чернігівської області надійшла адміністративна справа № 741/1679/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дії Ніжинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України щодо переведення позивача з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу”; проведення відповідного перерахунку пенсії; зобов’язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком згідно статті 37 Закону України “Про державну службу” і здійснити перерахунок та виплату пенсії, призначеної в розмірі 60 відсотків від сум заробітної плати, до якої включається всі види оплати праці, з яких були нараховані та сплачені страхові внески, або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 09.11.2017, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 КАС України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються

У відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України проведено автоматичний розподіл, за результатами якого визначено головуючого суддю у справі ОСОБА_2

Ухвалою від 14.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

15.03.2018 ухвалою суду провадження справі № 741/1679/17 зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/23/18.

Ухвалою суду від 15.02.2019 поновлено провадження у справі.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу» у неї наявне право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу».

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Ніжинському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України з 22.08.2017 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» .

З 19.06.1978 по 31.07.2017 позивач працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, що підтверджується копією трудової книжки, наявної в матеріалах справи.

09.11.2017 позивач звернулась з заявою до відповідача про перерахунок пенсії у в’язку із переведенням пенсії з одного виду на інший відповідно до Закону України «Про державну службу».

14.11.2017 відповідач листом № 465/06 відмовив у переведенні пенсії з одного виду на інший, мотивуючи таке рішення тим, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про несення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 пенсії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не призначаються.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що не відповідають вимогам законодавства України, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Позивач вважає, що відповідач у спірних правовідносинах має застосувати норми Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» (далі - ОСОБА_3) на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу» (далі - ОСОБА_4).

Для вирішення цього спору потрібно встановити, чи поширюється визначене п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень нового України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу» право осіб на призначення пенсії на правовідносини, що виникають при переведенні пенсіонерів з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Попереднього Закону на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому для жінок зазначений вік визначається ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та становить шістдесят років.

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності ОСОБА_4 Законом) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 ОСОБА_4 Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_4 Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_4 Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями ОСОБА_4 Закону передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Попереднього Закону передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Попереднього Закону і Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_4 Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Таким чином, позивач, хоча і мала станом на 01.05.2016 стаж на посаді в органах місцевого самоврядування 39 років 9 місяців 23 дні, не має права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_4 Закону, оскільки на час звернення до відповідача з відповідною заявою не досягла шістдесятирічного віку.

Відповідно до ст. 90 ОСОБА_4 Закону з 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене, суд зазначає, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу», та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» вік і страховий стаж.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 822/524/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в заоволенні позову.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 15 лютого 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Центральна, 47, коп. 2, кв.25, м. Носівка, Чернігівська область, 17100).

Відповідач: Ніжинське об’єднане управління Пенсійного фонду України (вул. Шевченка, 21ж, м. Ніжин, 16600).

Суддя І.І. Соломко

21.01.2019