Рішення № 79837888, 15.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року справа № 580/200/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

18 січня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (вул. Піонерська, 25, с. Рижанівка, Звенигородський р-н, Черкаська обл., 20233, ІПН НОМЕР_1) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), в якій просить:

1) визнати протиправною відмову відповідача від 21.08.2018 №789 щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах;

2) зобов?язати відповідача призначити позивачу пенсію та провести відповідні виплати починаючи з дня настання права позивача на пенсію на пільгових умовах.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №823/1546/18, ГУ ПФУ в Черкаській області повторно розглянуло його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Проте рішенням відповідача від 21.08.2018 йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 через відсутність пільгового стажу. Позивач вважає вищевказані дії відповідача протиправними, оскільки основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній – уточнюючі первинні документи.

Ухвалою суду від 23.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов у якому зазначив, що відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12.08.1993 № 637, передбачено у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. Оскільки до заяви щодо призначення пенсії позивачем надано довідки, адреса в них зазначена м. Єнакієве, тому зарахувати періоди роботи згідно цих довідок до пільгового стажу немає підстав, оскільки відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014 № 595 з 01.12.2014 будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі, вважаються недійсними та не можуть прийматися до розгляду. На підставі викладеного представник відповідача вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розгляд справи по суті відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено та визнається сторонами, що 23.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Листом управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області від 06.12.2017 №12986/07 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність підтвердження пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №823/1546/18 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області оформлене протоколом №01.12.2017 №1608 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за Списком №1.

На виконання вищевказаного рішення Черкаського окружного адміністративного суду ГУ ПФУ в Черкаській області повторно розглянуло заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та рішенням відповідача від 18.10.2018 їй повторно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 через відсутність пільгового стажу.

Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що за ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу призначення пенсії на пільгових умовах.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон України №1788-ХІІ).

Особи, які мають право на пенсію на пільгових умовах та умови її призначення визначені ст. 13 Закону України №1788-ХІІ.

Згідно з п. “а” ч. 1 ст. 13 Закону України №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_2 України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом 1 цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Частиною 1 ст.48 КЗпП України та ст. 62 Закону України №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 затверджено “Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі – Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приписами п.20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вищевказаного дає суду підстави дійти висновку, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів у ній – уточнюючі первинні документи.

При цьому, вищевказаними правовими нормами серед зазначених правових документів без будь-яких виключень, зокрема передбачені ті, що видані архівними установами.

Вищевказана правова позиція повністю узгоджується з постановою Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №728/967/17 (адміністративне провадження №К/9901/43570/18).

Суд зазначає, що трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про те, що в період з 05.08.1985 по 19.08.1988, з 02.02.1989 по 14.02.1989, з 14.05.1990 по 16.09.1990, з 07.02.1991 по 06.06.1991, з 14.09.1992 по 13.06.1994 він працював на посадах учня забійника та забійника підземного, а в період з 19.12.1988 по 01.02.1989 гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток на шахті “Красный профинтер”, шахті “Юный комунар”, шахті “Красный октябрь” м. Єнакієве, про що ДП “Орджонікідзевугілля” видані позивачу довідки про пільговий характер роботи з посиланням на Списки, які були чинні в період роботи та виписки з наказів про проведення атестації робочих місць.

Крім того, в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності. Також суд зазначає, що відповідачем додано копії виписок з наказів про атестацію робочих місць.

Відповідно до ст. 44 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно зі ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України “Про пенсійне забезпечення” є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Таким чином, суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов’язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у пільговій довідці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 07.11.2014 №1085-р (зі змінами та доповненнями) місто Єнакієве включено до переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому відповідачем зроблено висновок, що через неможливість проведення перевірки первинної документації, на підставі якої ці довідки видані, пільговий характер роботи не підтверджено.

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж ОСОБА_1 набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відмови в зарахуванні спірних періодів роботи позивача, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами.

У зв’язку з тим, що трудова книжка позивача є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи, в сукупності з наявними довідками, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача у призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Вищевказані обставини також встановлені рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 по справі №823/1546/18, яке набрало законної сили 23.07.2018 та які у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України не потребують доказуванню.

Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за Списком № 1 та виплачувати її, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваних дій відповідача, суд зазначає про необхідність зобов’язати відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.

Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим ст.45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою 23.11.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління на користь позивача судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) від 21.08.2018 №789 щодо призначення ОСОБА_1 (вул. Піонерська, 25, с. Рижанівка, Звенигородський р-н, Черкаська обл., 20233, ІПН НОМЕР_1) пенсії на пільгових умовах.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) призначити ОСОБА_1 (вул. Піонерська, 25, с. Рижанівка, Звенигородський р-н, Черкаська обл., 20233, ІПН НОМЕР_1) пенсію на пільгових умовах з 23.11.2017 та провести відповідні виплати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (вул. Піонерська, 25, с. Рижанівка, Звенигородський р-н, Черкаська обл., 20233, ІПН НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене 15.02.2018.

Суддя В.П. Тимошенко