Ухвала суду № 79837806, 15.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

15 лютого 2019 року справа № 580/491/19

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/491/19

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, Комунальне підприємство «Реєстраційний центр»

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

про зобов’язання вчинити дії, прийнято ухвалу.

11.02.2019 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, Комунальне підприємство «Реєстраційний центр», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, просить:

- зобов’язати державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, Комунальне підприємство «Реєстраційний центр» відновити реєстраційні дії та розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.02.2019 № 32496628 за наслідками розгляду якої прийняти рішення про реєстрацію чи відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Позивачем у позовній заяві у якості відповідача зазначено: «державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2, комунальне підприємство «Реєстраційний центр». Враховуючи, що позивачем зазначено державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 та через кому - комунальне підприємство «Реєстраційний центр», вважається що позивачем визначено двох відповідачів, проте у позові не зазначено: адресу; поштовий індекс; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти стосовно відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2.

Відповідно до частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Позивачем визначено склад учасників: два відповідачі та три треті особи, проте у додатках до позовної заяви надано лише чотири копії позовної заяви.

У позові зазначено, що треті особи є співвласниками нерухомого майна (квартира АДРЕСА_1). Зазначене нерухоме майно є предметом іпотеки, іпотекодержатель ВАТ «Ерсте Банк», а треті особи – іпотекодавці, згідно договору іпотеки від 29.02.2008 № 014/2061/3/10965.

Згідно договору про відступлення (купівлі – продажу) прав вимоги від 18.01.2018 ПАТ «Фідобанк» (правонаступник ВАТ «Ерсте Банк») та ОСОБА_1 домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 124000 грн. без ПДВ. Згідно реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, іпотекодавцями є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

04.02.2019 позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32496628. 07.02.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45409854 у зв`язку з поданою 05.02.2019 заявою власника про заборону вчинення реєстраційних дій.

Позивач не погоджуючись із рішенням державного реєстратора про зупинення на підставі звернувся до суду.

Суд зазначає, що згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом». Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір належмть розгляду у порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Адміністративні суди вирішують спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій. Спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав на предмет іпотеки – квартира АДРЕСА_1.

Спір у цій справі хоч і стосується рішення суб'єкта владних повноважень, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями реєструвати права та їх обтяження на нерухоме майно, проте випливає із правовідносин іпотеки, і захисту цивільних прав (прав на нерухоме майно). Суд зазначає, що правовідносини іпотеки не є правовідносинами, врегульованими адміністративною юрисдикцією, а спір, що виник на підставі них не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір нележить розгляду у місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Верховний Суд України у складі колегії суддів трьох палат у адміністративних, господарських та цивільних справах у постанові від 14.06.2016 №21-41а16 висловив позицію про те, що спір про реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно випливає із договірних відносин, а відтак має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Аналогічний правовий висновок наведений також у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №815/6956/15.

Згідно пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач у позовній заяві просить зобов’язати відповідача вчинити дії з реєстрації не зазначаючи про обставини скасування рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.02.2019 № 45409854 і не формуючи позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування рішення від 07.02.2019 № 45409854 у контексті вирішення публічно-правового спору із зазначенням оцінки дій кожного із відповідачів у межах критеріїв згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, статтею 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, Комунальне підприємство «Реєстраційний центр», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зобов’язання вчинити дії, залишити без руху.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом:

- визначення із змістом, обсягом та підсудністю спору;

- наданням копій позовних заяв у кількості, відповідно до кількості учасників справи;

- формування позовних вимог згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;

- обгрунтування порушеного права і обрання відповідного способу захисту.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова