Рішення № 79837684, 14.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року справа № 580/213/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити дії,

встановив:

21 січня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком позивачу з 01.04.2018;

2) зобов’язати відновити виплату пенсію за віком позивачу з 01.04.2018;

3) зобов?язати відповідача виплатити заборгованість по пенсії за віком позивачу за період з 01.04.2018 по січень 2019 року (включно) в загальному розмірі 21278,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, однак відповідачем виплата пенсії призупинена. З огляду на викладені у адміністративному позові факти та приписи норм чинного законодавства України, позивач вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави на припинення виплати пенсії.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти позову заперечив. 13.02.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію. 14.03 2018 отримав лист Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 05.03.2018 та витяг з протоколу засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради №11/11 від 02.03.2018 про припинення всіх соціальних виплат позивачу, на підставі чого ним призупинено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з квітня 2018 року. Також зазначив, що управлінням поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з квітня 2018 року та здійснено виплату пенсії за лютий 2019 року, а тому позовні вимоги в частині відновлення виплати пенсії за віком позивачу задоволенню не підлягають у зв?язку з відсутністю предмету спору. Щодо виплати заборгованості по пенсії, зазначив, що управлінням нараховано пенсію ОСОБА_1 з квітня 2018 року по січень 2019 року в сумі 21301,20 грн, буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється ВПО та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 18005.

Позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Черкаській області з 01.07.2014 та отримує пенсію за віком.

З 01.04.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області припинило виплачувати пенсію ОСОБА_1

27.11.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою для з'ясування підстав припинення виплати йому пенсії за віком та про поновлення виплати пенсії.

У своїй відповіді відповідач зазначив, що виплата пенсії призупинена в зв’язку з надходженням витягів з протоколу №11/11 від 02.03.2018 та №16/40 від 06.04.2018 засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради (підпунктів 2,4 пункту 12 постанови КМУ від 08.06.2016 року №365 (зі змінами ).

Вважаючи дії відповідача щодо призупинення виплати пенсії позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає ОСОБА_2 № 1058-IV.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є ОСОБА_2 № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Суд зазначає, що конституційне поняття «ОСОБА_2 України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

ОСОБА_2 № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як встановлення відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім?ї.

Будь-які мотиви з посиланням на встановлену законом підставу для припинення виплати позивачу пенсії, пенсійним органом не наведені та в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи оскаржувані дії відповідача з урахуванням положень частини другої статті 2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що припинення виплати пенсії позивачу вчинено не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. При цьому вказані дії не відповідають вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, пропорційності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому є протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача відновити виплату пенсію за віком позивачу з 01.04.2018, суд зазначає таке.

На підставі витягу з протоколу №56/3 від 07.12.2018 засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім?ям, надання населенню пільг та житлових субсидій в управлінні соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики позивачу була відновлена виплата пенсії з 01.04.2018, тобто з моменту її припинення. Відтак, позовні вимоги в частині поновлення виплати пенсії та виплати пенсії з 01.04.2018 задоволенню не підлягають, в зв?язку з відсутністю предмету спору.

Разом з цим, суд вважає протиправним рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат щодо фактичної виплати пенсії позивача з квітня 2018 року по січень 2019 року на підставі окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, вказане рішення щодо фактичного припинення виплати пенсії позивача за період з 01.04.2018 по січень 2019 року прийнято на підставі пункту 15 Порядку №365, однак суперечить Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - ОСОБА_2 № 1058-IV), який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття “ОСОБА_2 України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсій за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, фактично припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Щокін проти України”, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18 від 03 травня 2018 року.

Відповідно до ч. 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Крім того, згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з квітня 2018 по січень 2019 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Таким чином, враховуючи що відповідачем нараховано пенсію ОСОБА_1 з квітня 2018 року по січень 2019 року в сумі 21301,20 грн, то суд приходить до висновку зобов?язати відповідача виплатити заборгованість по пенсії за віком позивачу за період з 01.04.2018 по січень 2019 року (включно) в загальному розмірі 21301,20 грн, а не в сумі 21278,77 яка була розрахована позивачем самостійно, а тому дана позовна вимога підлягає до часткового задоволення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою від 25.01.2019, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297, 371 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) щодо призупинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (18005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 01.04.2018.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) виплатити заборгованість по пенсії за віком ОСОБА_1 (18005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.04.2018 по січень 2019 року (включно) в загальному розмірі 21301,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 14.02.2019.

Суддя В.П. Тимошенко