Рішення № 79837524, 15.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5748/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Стефанова С.О.,

розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанови від 16.10.2018 року ВП № 56987377 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. та постанови від 16.10.2018 року ВП № 56987377 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі по тексту – позивач) звернулася до суду із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (надалі по тексту – відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. ВП № 56987377 від 16.10.2018 року та постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн. ВП № 56987377 від 16.10.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року по справі № 815/1747/18 за позовом ОСОБА_2 до головного управління про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії позов задоволено частково. Зобов'язано головне управління вчинити дії щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії з 01.08.2017 року з включенням до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної грошової винагороди, до якої відноситься щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь в АТО, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. На адресу головного управління 20.08.2018 року з відділу примусового виконання рішень надійшов супровідний лист від 13.08.2018 року разом з постановою ВП № 56987377 про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2018 року. На лист від 13.08.2018 року головним управлінням 29.08.2018 року до відділу примусового виконання рішень направлено заяву про відкладення провадження виконавчих дій, в якій зазначено про те, що рішення ООАС від 26.06.2018 року (надійшло 16.08.2018 року) згідно з ч.2 ст. 255 КАС України законної сили не набрало, а тому для його виконання підстави відсутні. Також в заяві міститься вимога головного управління про необхідність відкласти виконання виконавчого листа № 815/1747/18, виданого 07.08.2018 року Одеським окружним адміністративним судом, до винесення судом апеляційної інстанції відповідного рішення. Додатково повідомлено, що 22.08.2018 року головним управлінням до Одеського окружного адміністративного суду подано заяву про визнання виконавчого листа № 815/1747/18, виданого 07.08.2018 року таким, що не підлягає виконанню. На адресу головного управління 10.09.2018 року надійшла ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 року по справі № 815/1747/18, якою відмовлено у задоволенні заяви головного управління про визнання виконавчого листа у справі № 815/1747/18 таким, що не підлягає виконанню. З відділу примусового виконання рішень 08.10.2018 року до головного управління надійшла вимога державного виконавця від 03.10.2018 року, де зазначено, що станом на 03.10.2018 року інформація про стан виконання рішення ООАС від 26.06.2018 року до відділу не надходила. На вимогу державного виконавця від 13.08.2018 року головним управлінням 10.10.2018 року до відділу примусового виконання рішень направлено листа, в якому зазначено про те, що на рішення ООАС від 26.06.2018 року (надійшло 16.08.2018 року) головним управлінням до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд була подана апеляційна скарга, яка отримана судом 10.09.2018 року. Також на ухвалу ООАС від 03.09.2018 року (надійшла 10.09.2018 року) головним управлінням до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд була подана апеляційна скарга, яка отримана судом 17.09.2018 року. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2018 року (надійшла 01.10.2018 року) апеляційну скаргу на рішення ООАС від 26.06.2018 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору. На виконання зазначеної ухвали головним управлінням 05.10.2018 року сплачено судовий збір. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2018 року (надійшла 01.10.2018 року) апеляційну скаргу на ухвалу ООАС від 03.09.2018 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору. На виконання зазначеної ухвали головним управлінням 04.10.2018 року сплачено судовий збір. Враховуючи наведене, позивач вважає, що згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України рішення ООАС від 26.06.2018 року законної сили не набрало, а тому для його виконання були відсутні підстави, а тому винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за повторне невиконання у повному обсязі рішення суду є завчасним та суперечить положенням КАС України та Закону України «Про виконавче провадження», а стягнення виконавчого збору, на думку позивача, апріорі не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» ця процесуальна дія має місце виключно на стадії виконання судового рішення.

Ухвалою судді від 16 листопада 2019 року після усунення недоліків, що послугували підставою для залишення позову без руху, ця позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових адміністративних справ, та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 23 листопада 2019 року о 15 год. 30 хв.

21 листопада 2019 року представником відповідача через канцелярію суду подано письмові пояснення (вхід. № ЕП/6692/18), відповідно до яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 13.08.2018 року перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 815/1747/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 07.08.2018 року про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити дії щодо перерахунку призначеної ОСОБА_2 пенсії з 01 серпня 2017 року з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної грошової винагороди, до якої відноситься щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 88461,66 грн., винагорода за участь в АТО у розмірі 2400,00 грн., грошова допомога на оздоровлення в загальному розмірі 12490,82 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у загальному - розмірі 7903,28 грн. 07.09.2018 року до відділу надійшов лист ГУПФУ в Одеській області про відкладення провадження виконавчих дій, у зв’язку із подачею апеляційної скарги на рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист. 17.09.2018 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ГУПФУ в Одеській області у розмірі 5100,00 грн. 09.10.2018 року до відділу надійшов лист ГУПФУ, згідно з яким, апеляційну скаргу ГУПФУ в Одеській області залишено без руху, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду. 16.10.2018 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі на боржника (10200,00 грн.). За невиконання рішення суду, до відділу поліції направлено повідомлення про вчинення злочину, та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі пункту 11 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Представник відповідача зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 18.10.2018 року, вже після закінчення виконавчого провадження було відкрито апеляційне провадження № 815/1747/18 у П’ятому апеляційному адміністративному суді, а отже, на момент виконання рішення державним виконавцем рішення було чинним. Відповідач вказує, що станом на момент відкриття виконавчого провадження та на теперішній час рішення суду не виконано у повному обсязі, а саме згідно з листами ГУ ПФУ встановлено, що перерахунок боржником зроблено, а виплату не здійснено.

Ухвалою суду від 23.11.2018 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/5407/18.

12.02.2019 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вхід. № ЕП/1149/19).

Ухвалою суду від 13.02.2019 року поновлено провадження у справі.

У судове засідання представники сторін не з’явилися про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У письмових поясненнях представник відповідача також просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.

З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року у справі №815/1747/18 позов ОСОБА_2 задоволено частково, зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити дії щодо перерахунку призначеної ОСОБА_2 пенсії з 01 серпня 2017 року з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної грошової винагороди, до якої відноситься щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 88461,66грн., винагорода за участь в АТО у розмірі 2400 грн., грошова допомога на оздоровлення в загальному розмірі 12490,82 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у загальному розмірі 7903,26 грн.

Рішення суду від 26.06.2018 року у справі №815/1747/18 набрало законної сили 27 липня 2018 року та на його виконання 07.08.2018 року Одеським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист.

На адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 20 серпня 2018 року надійшов лист Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області №091-6795, яким направлено позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2018 року ВП №56987377 при примусовому виконанні виконавчого листа №815/1747/18 від 07.08.2018 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на лист Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 29.08.2018 року направлено заяву про відкладення виконавчих дій, із зазначенням про не набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року законної сили та відсутність підстав для його виконання, а також про те, що на це рішення буде подана апеляційна скарга. Крім того, позивач просив відкласти виконання виконавчого листа №815/1747/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом, до винесення судом апеляційної інстанції відповідного рішення.

Також, 22.08.2018 року позивачем буда подана заява до Одеського окружного адміністративного суду про визнання виконавчого листа №815/1747/18, виданого 07.08.2018 року таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення не набрало законної сили.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 року Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа у справі №815/1747/18 таким, що не підлягає виконанню.

З Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 08.10.2018 року до позивача надійшла вимога державного виконавця від 03.10.2018 про №091-7939 про надання інформації про стан виконання рішення Одеського кружного адміністративного суду №815/1747/18 від 26.06.2018 року.

На вимогу державного виконавця від 03.10.2018 про №091-7939 позивачем 10.10.2018 року до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області направлено лист, яким повідомлено останнього про не набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року законної сили та відсутність підстав для його виконання.

При цьому, на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 08 жовтня 2018 року надійшов лист Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області №091-7858 від 17.09.2017 року, яким направлено позивачу постанову про накладення штрафу від 17.09.2017 року ВП №56987377 у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду в повному обсязі.

Судом встановлено, що не погоджуючись із зазначеною постановою про накладення штрафу від 17.09.2017 року ВП №56987377 у розмірі 5100 грн. позивач оскаржив її до суду.

16.10.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Носенком С.Б. прийнята постанова ВП №56987377 про накладення на боржника ГУ ПФУ в Одеській області штрафу у розмірі 10200 грн. за повторне невиконання у повному обсязі рішення суду.

Також 16.10.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Носенком С.Б. прийнята постанова ВП №56987377 про стягнення з боржника – ГУ ПФУ в Одеській області виконавчого збору у розмірі 14 892,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними постановами від 16.10.2018 року ВП № 56987377 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн., позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що у даному випадку, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року у справі №815/1747/18 є таким, що не набрало законної сили, а тому винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за повторне невиконання у повному обсязі рішення суду є завчасним та суперечить положенням КАС України та Закону України «Про виконавче провадження», а стягнення виконавчого збору, на думку позивача, не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» ця процесуальна дія має місце виключно на стадії виконання судового рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 р. № 1404-VIII (надалі – «Закон № 1404-VIII»).

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Отже, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Таким чином, примусове виконання рішення суду розпочалося прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 63, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 16.10.2018 року ВП №56987377 у розмірі 10200 грн. вбачається, що позивачем не виконано рішення суду, однак надано інформацію про оскарження рішення суду в апеляційному порядку. Відповідно до виконавчого листа, який підлягає примусовому виконанню, рішення суду набрало законної сили 27.07.2018 року (а.с. 11).

Відповідно до ч. 4 ст. 300 КАС України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що на день прийняття оскаржуваної постанови було відкрито апеляційне провадження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року у справі №815/1747/18, поновлені строки на подання апеляційної скарги та зупинено виконання рішення суду у відповідності до ст. 300 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать що на час винесення оскаржуваної постанови було відкрито апеляційне провадження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року у справі №815/1747/18, поновлені строки на подання апеляційної скарги та зупинено виконання рішення суду у відповідності до ст. 300 КАС України, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови, оскільки при її прийнятті відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року по справі № 420/5407/18, яке набрало законної сили, у задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №56987377 від 17.09.2018 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. – відмовлено.

У зазначеному рішенні суд також з аналогічних підстав дійшов висновку щодо правомірності винесення відповідачем первинної постанови про накладення штрафу від 17.09.2017 року ВП №56987377 у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду в повному обсязі.

Розглядаючи постанову відповідача від 16.10.2018 року ВП № 56987377 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 14892 грн. на предмет її правомірності, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст.63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України № 1404-VIII,за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч.5 ст. 27 Закону України № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За частиною дев'ятою статті 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. Відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Як вже було зазначено вище по тексту, суд встановив, що станом на момент відкриття виконавчого провадження та на теперішній час рішення суду не виконано у повному обсязі, що не спростовується ані позивачем, ані відповідачем.

З аналізу зазначених правових норм, а також на підставі встановлених обставин, суд приходить до висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору.

При цьому суд також зазначає, що зі змісту ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника під час відкриття виконавчого провадження є не правом, а обов`язком державного виконавця. При цьому, факт виконання зобов'язання по виконавчому листу до винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження не впливає на обов'язок державного виконавця зазначати про стягнення з боржника виконавчого збору в такій постанові за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, а також на його обов'язок винести відповідну постанову.

Вирішуючи спір, суд також враховує висловлений 07 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 750/7624/17 правовий висновок про те, що ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачає обов`язок боржника сплати виконавчий збір при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірної постанови.

За таких підстав, суд дійшов до висновку, що відповідач приймаючи спірні постанови від 16.10.2018 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892 грн. за виконавчим провадження ВП № 56987377 діяв на підставі Закону України Про виконавче провадження та у межах своїх повноважень, а доводи позивача щодо відсутності підстав для стягнення виконавчого збору є необґрунтованими та спростовують зібраними по справі доказами.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем прийнято спірні постанови в межах повноважень, у передбачений законодавством спосіб, з урахуванням всебічного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, що мають значення для прийняття рішень, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов не належить до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанови від 16.10.2018 року ВП № 56987377 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. та постанови від 16.10.2018 року ВП № 56987377 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Суддя С.О. Cтефанов

.