Рішення № 79837341, 15.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5756/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.,

сторін:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

представник 3-ї особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (67672, АДРЕСА_1) до Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (67602, Одеська область, м. Біляївка, вул. Гагаріна, 1), за участю 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства «Набережне» (67672, АДРЕСА_2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, за участю 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства «Набережне», в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- Визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, яка полягає у не нарахуванні пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 - протиправною.

- Зобов’язати Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області відновити передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 75-процентну знижку плати за користування електроенергією учаснику бойових дій ОСОБА_1 за дресою: 67672, АДРЕСА_3, з моменту припинення її надання.

В обґрунтування адміністративного позову Позивачем зазначено, що підставою для звернення до суду за захистом своїх прав, як учасника бойових дій, пільговика, стала бездіяльність відповідачів, яка полягає у не донарахуванні пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою від 12.11.2018 р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві, з урахування заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 68-72, 95).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 51, 73). В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с. 52-53).

Представник 3-ї особи заперечувала проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових проясненнях, які міститься в матеріалах справи (а.с. 35-36).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

07.05.2018 року Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області надало відповідь Позивачу, з якої вбачається, що у зв’язку із відсутністю у КП «Набережне» дозвільних документів на здійснення діяльності у сфері надання електроенергії, пільги було призупинено. Позивачу було рекомендовано звернутись з даного питання до АТ «Одесаобленерго» (а.с. 19).

30.05.2018 року, AT «Одесаобленерго» надало Позивачу відповідь, з якої вбачається, що оскільки управителем житлового будинку є КП «Набережне», документи для надання пільги подаються саме до КП «Набережне», проте останнє вимог законів у сфері постачання електроенергії не дотримується, документи належним чином не оформило, що безпосередньо впливає на надання пільги. Тобто, укладення окремого договору про користування електричною енергією між AT «Одесаобленерго» та позивачем можливе лише за умови виконання вимог КП «Набережне» (а.с. 13-14).

Обставини справи.

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено довідкою від 15.12.2017 року Виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області.

13.04.1998 року Ленінським районним військовим комісаріатом м. Одеси видано посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 (а.с. 10), який є військовослужбовцем у відставці.

Судом встановлено, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 разом із позивачем проживає дружина, яка є членом сім’ї та має право на пільгу.

У грудні 2015 року між ОСОБА_1 та КП «Набережне» було укладено типовий договір № 238 про користування електричною енергією, який чинний на даний час (а.с. 22-26).

З жовтня 2017 року по теперішній час КП «Набережне» припинило надавати Позивачу 75-процентну знижку плати за користування електроенергією.

15.12.2015 року ОСОБА_1 звертався до ПАТ «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго» з заявою про переведення на прямі розрахунки за спожиту енергію (а.с. 11).

06.01.2016 року ПАТ «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго» надала відповідь на звернення, з якої вбачається, що проводити розрахунки за спожиту електроенергію за тарифами, що відпускається населенню, в тому числі в житлових будинках, квартирах, можливе в тому випадку, коли споживач знаходиться на прямих розрахунках з електропостачальником. КП «Набережне» підпадає під визначення населеного пункту. Для переходу на прямі розрахунки та укладення договору користування електричною енергією, електроустановку необхідно вивести зі складу населеного пункту (а.с. 12).

Про необхідність укладення тристороннього договору про користування електричною енергією між Позивачем, електропостачальником та комунальним підприємством з метою надання пільг також зазначено у відповіді ПАТ «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго» на адресу Позивача від 30.05.2018 року (а.с.13).

У відповідь на звернення Позивача, КП «Набережне» надало копію листа Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 06.10.2017 року про можливість перерахування коштів за надані послуги за використання електричної енергії лише суб’єкту ринку електроенергії, тобто ПАТ ЕК «Одесаобленерго» (а.с. 18).

Із зазначеного листа вбачається, що в разі ненадання дозвільних документів з боку КП «Набережне» щодо надання споживачам послуг з електропостачання, акти звірки за надані послуги з жовтня 2017 року прийматись не будуть.

Як пояснили суду представники КП «Набережне», таких дозвільних документів у підприємства немає та ніколи не було, але надання пільг споживачам на користування електричною енергією до жовтня 2017 року Відповідачем відшкодовувалось на підстві складених та підписаних актів звірки із комунальним підприємством.

В договорі №1 про відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян та субсидій населенню на житлово-комунальні послуги від 04.01.2017 року на оплату послуг з водопостачання, укладеному між Відповідачем та КП «Набережне», взаємовідносини щодо розрахунків за надані послуги з електропостачання були передбачені, але в договорі № 8 від 02.01.2018 року між тими самими сторонами відшкодування таких витрат не передбачено (а.с. 106-112).

Таким чином, Відповідачем припинено прийняття актів звірки від КП «Набережне» та відшкодування надання пільг на користування електричною енергією, передбачених Законом Україну «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», окремим категоріям громадян за адресою проживання Позивача з жовтня 2017 року.

Позивач зазначає, що згідно з власним розрахунком на підставі квитанцій про оплату послуг, сума переплати за користування електроенергію без врахування знижки за дванадцять місяців 2018 року становить 2268 грн. 00 коп.

Оцінюючи дії суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відпоідно до ст. 5 йього Закону, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Статтею 6 цього Закону встановлено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій.

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Відповідно до п. 5 ст. 12 цього Закону, надаються пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема: 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати, до членів сім'ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства І та II групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни І групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

Згідно Постанови КМУ від 6 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, встановлено для користування послугами з електропостачання (з 1 січня 2018 р.) у житлових приміщеннях (будинках): у житлових приміщеннях (будинках), крім тих, що зазначені в абзацах третьому - шостому цього підпункту, - 70 кВт/г на місяць на сім’ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт/г на місяць на кожного іншого члена сім’ї (домогосподарства), але не більш як 190 кВт/г на місяць.

У рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 № 5-рп/2002, судом зазначено, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 № 20-рп/2004, судом зазначено, що на осіб, які за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належать до ветеранів війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень частини п’ятої статті 17 Конституції України.

Таким чином, правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій окремим кетегорім громадян полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення їх соціального захисту та їхніх сімей (у тому числі знижка плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія), зумовлений не втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум.

Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування із бюджету, а має безумовний характер (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги; від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій; від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів).

Виходячи з викладеного, зупинення дії передбачених законами України пільг для для окремих категорій громадян, визначених Законом, є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип обґрунтованості дій суб’єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип “належного урядування”, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Європейський суд з прав людини висловив позицію у справі “Щокін проти України” (рішення від 14.10.2010), у якій дійшов висновку, що “…перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним”.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірність своїх дій.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню шляхом зобов’язання Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області відновити передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 75-процентну знижку плати за користування електроенергією учаснику бойових дій ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (67672, АДРЕСА_1) до Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (67602, Одеська область, м. Біляївка, вул. Гагаріна, 1), за участю 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства «Набережне» (67672, АДРЕСА_2) – задовольнити у повному обсязі.

Визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, яка полягає у не нарахуванні пільг передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 - протиправною.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області відновити передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 75-процентну знижку плати за користування електроенергією учаснику бойових дій ОСОБА_1 за дресою: 67672, АДРЕСА_3, з моменту припинення її надання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.02.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.