Рішення № 79837320, 11.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2227/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря – Карча В.М.,

представника відповідача – ОСОБА_1 (довіреність від 16.05.2018 № 2636/111/28/01-2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дій, стягнення незаконно утриманого військового збору та середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2018 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому позивач просить: стягнути з відповідача середньоденне грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2017 по 25.06.2018 на загальну суму 64646,10 грн; визнати неправомірними дії відповідача щодо стягнення з позивача військового збору в сумі 571,51 грн при нарахуванні та виплаті донарахованої одноразової грошової допомоги в сумі 38100,60 грн при звільненні зі служби; стягнути з відповідача незаконно стягнутий військовий збір в сумі 571,51 грн при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в сумі 38100,60 грн. Позовні вимоги мотивовано таким.

З 01.09.1993 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України. З 07.11.2015 по 30.11.2017 – в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області (далі – ГУНП в Луганській області).

З 01.09.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.11.2017 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Луганській області від 28.11.2017 № 835 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 30.11.2017, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 26 років 00 місяців 21 день, у пільговому обчисленні – 32 роки 06 місяців 17 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, та стаж служби в поліції для її виплати складає 10 років 10 місяців 19 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 26 діб.

Позивач, розуміючи, що відповідач у наказі від 28.11.2017 № 835 о/с з власної вини неправильно вказав стаж служби позивача в поліції для здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні – 10 років 10 місяців 19 днів, а належало вказати 26 років 00 місяців 21 день, звернувся до відповідача щодо роз’яснень невідповідності вказаного стажу служби для виплати одноразової грошової допомоги в наказі № 835 о/с.

22.01.2018 за № 37/111/22-2018 було надано відповідь, в якій зазначалося, що при наданні довідки з інформацією з попереднього місця служби щодо відсутності нарахувань та виплати вказаної допомоги ОСОБА_3 буде клопотати щодо проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

У подальшому на адресу відповідача було направлено адвокатський запит з вимогою внести зміни до наказу від 28.11.2017 № 835 о/с в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні щодо стажу служби.

20.02.2018 за № 577/111/19-2018 позивач отримав відповідь, в якій вимоги щодо внесення змін до наказу задоволено не було.

Представником позивача було направлено повторний адвокатський запит з метою надання роз’яснень щодо виплати одноразової грошової допомоги.

19.03.2018 за № 861/111/19-2018 позивач отримав відповідь, в якій повідомлялося, що відповідач прийняв рішення про внесення змін до наказу від 28.11.2017 № 835 о/с з зазначенням стажу служби в поліції, необхідної для виплати одноразової грошової допомоги, 26 років 00 місяців 21 день.

Відповідно до наказу від 25.05.2018 № 228 о/с «В часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Луганській області від 28.11.2017 № 835 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції: вважати встановленим стаж служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні старшому сержанту поліції ОСОБА_2 поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області – 26 років 00 місяців 21 день».

05.07.2018 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит з проханням надати довідку з інформацією, коли та в якій сумі була виплачена різниця між виплаченою при звільненні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги на підставі витягу з наказу від 25.06.2018 № 228 о/с. У відповідь надано довідку від 12.07.2018 за № 705/111/22-2018, згідно з якою ОСОБА_2 було донараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з ГУНП в Луганській області в сумі 38100,60 грн, а після відрахування військового збору в сумі 571,51 грн, виплачено 25.06.2018 в сумі 37529,09 грн.

Таким чином, остаточний розрахунок із позивачем було здійснено лише 25.06.2018.

Позивач вважає, що відповідач повинен був у день звільнення здійснити з ним повний розрахунок грошового забезпечення, до якого входить одноразова грошова допомога при звільненні зі служби. Не здійснивши вказану виплату своєчасно, відповідач, на думку позивача, порушив вимоги закону.

Крім того, позивач вважає незаконним утримання суми військового збору в розмірі 571,51 грн при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вважаючи, що відповідач несвоєчасно здійснив з ним повний розрахунок та безпідставно відрахував з суми грошової допомоги військовий збір, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 30.07.2018 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 13.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

29.08.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на таке.

Наказом МВС України № 1235 від 23.11.2016 затверджено «Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції». Пунктом 10 зазначеного порядку передбачено, що у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенси (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати.

У зв’язку із захопленням адміністративної будівлі архіву ГУМВСУ у Луганській області незаконними озброєними формуваннями самопроголошеної «Луганської народної республіки» разом з усією наявною службовою документацію, єдина інформація, яка є у розпорядженні ГУНП в луганській області у м. Сєвєродонецьку стосовно колишніх співробітників міліції, це електронні обліки особового складу.

При підготовці наказу про звільнення позивача відповідно до електронних обліків особового складу встановлено, що ОСОБА_2 у період часу з 01.09.1993 по 11.01.2017 проходив службу на посадах атестованого складу УДСО при ГУМВСУ у Луганській області. У період часу з 11.01.2007 по 12.01.2007 відповідно до наказу УДСО від 18.01.2007 № 4 ОСОБА_2 був відряджений до УМВСУ Луганської області. Відповідно до наказу УМВСУ у Луганській області від 12.01.2007 № 7 ОСОБА_2 призначений на посаду міліціонера роти окремого спеціального батальйону судової міліції «Грифон» при УМВСУ у Луганській області.

У зв’язку з тим, що призначення на посаду ОСОБА_2 відбулося у зв’язку з переміщенням (переведенням) з іншого відомства підпорядкованого МВС України через звільнення, на час видання наказу УДСО від 18.01.2007 № 4 мав вислугу років більш ніж 10 років, а тому ще у 2007 році мав право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 10 Постанови, яка повинна була сплачуватись за рахунок коштів, передбачених на утримання УДСО при ГУМВСУ у Луганській області.

У відповідача під час звільнення ОСОБА_2 були відсутні документи, а саме – наказ про звільнення ОСОБА_2 з УДСО та грошовий атестат останнього, який повинен був виданий йому при звільненні з УДСО, які б підтверджували або спростовували факт отримання ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 10 Постанови.

З урахуванням вищезазначених обставин, з метою недопущення порушень норм передбачених ч. 5 ст. 9 Закону № 2262 та п. 10 Порядку, було прийнято рішення про видання наказу ГУНП в Луганській області № 835 о/с від 28.11.2017 про звільнення позивача, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, та стаж служби для її виплати складає 10 років 10 місяців 19 днів.

Пунктом 14 Постанови передбачено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання.

В свою чергу наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (далі - Порядок № 260).

Пунктом 23 Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій установлених на день звільнення.

Відповідач вважає, що одноразова грошова допомога при звільнені, яка передбачена пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, надстрокової служби та військової служби за контрактом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі Постанова № 393) не входить до складу грошового забезпечення, а одноразова грошова допомога при звільненні яка передбачена пунктом 10 Постанови № 393, нараховується та сплачується відповідно до умов, встановлених Порядком № 260, за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті на утримання Національної поліції України.

Наказом ГУНП в Луганській області від 25.05.2018 228 о/с було внесено часткову зміну пунктів наказу ГУНП від 28.11.2017 № 835 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги, яким ОСОБА_2 встановлено стаж служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні – 26 років 00 місяців 21 день.

25.06.2018 ОСОБА_2 на підставі наказу ГУНП від 25.05.2018 № 228 о/с було додатково перераховано одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 37529,09 грн.

Відповідач вважає, що при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивача він діяв виключно в межах діючого законодавства, а вимоги позивача необґрунтовані та такі, що не належать до задоволення.

Щодо стягнення військового збору у сумі 571,51 грн відповідач зазначив, що відповідно до норм Податкового кодексу тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення в тому числі і працівників правоохоронних органів, на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції. Позивач на час виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні вже вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО, у зв’язку з чим втратив пільги з оподаткування військовим збором.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог (арк. спр. 56-64).

Також 29.08.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (арк. спр. 88-91).

Ухвалою суду від 29.08.2018 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/928/16.

10.09.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягав на задоволенні адміністративного позову (арк. спр. 101-109).

Ухвалою суду від 10.12.2018 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.12.2018 у задоволення клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 27.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання позивач не прибув, по дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 28.11.2017 - в підрозділах Головного управління Національної поліції в Луганській області (арк. спр. 20).

Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 12.02.2018 № А-11762 в період з 01.09.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.11.2017 ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (арк. спр. 18).

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.11.2017 № 835 о/с звільнено зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області, за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням), з 30.11.2017, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 26 років 00 місяців 21 день, у пільговому обчисленні: 32 роки 06 місяців 17 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 10 років 10 місяців 19 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 26 діб (арк. спр. 16).

Відповідно до витягу з наказу від 25.05.2018 № 228 о/с «В часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Луганській області від 28.11.2017 № 835 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції: вважати встановленим стаж служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні старшому сержанту поліції ОСОБА_2 поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області – 26 років 00 місяців 21 день» (арк. спр. 17).

05.07.2018 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит з проханням надати довідку з інформацією, коли та в якій сумі була виплачена різниця між виплаченою при звільненні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги на підставі витягу з наказу від 25.06.2018 № 228 о/с (арк. спр. 33).

У відповідь на вказаний адвокатський запит надано довідку від 12.07.2018 за № 705/111/22-2018, згідно з якою ОСОБА_2 було донараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з ГУНП в Луганській області в сумі 38100,60 грн, а після відрахування військового збору в сумі 571,51 грн, виплачено 25.06.2018 в сумі 37529,09 грн (арк. спр. 46).

Фактично донараховану суму грошової допомоги при звільненні ОСОБА_2 перераховано 25.06.2018, що підтверджено зведеною відомістю про зарахування коштів на картрахунки (арк. спр. 83).

Зазначені обставини не заперечуються сторонами.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення сторін, суд виходить з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580-VIII), який набрав чинності 07.11.2015.

Частиною першою статті 94 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно з частиною другою статті 94 Закону № 580-VIII порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі – Постанова № 988) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» (далі – Порядок № 260).

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Порядку № 260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 23 Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що керівники бюджетних установ утримують численність працівників, військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ кошторисах.

Аналогічна норма закріплена у пункті 7 Розділу І Порядку № 260 відповідно до якого грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 13 Розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць.

Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з частиною четвертою статті 9 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі – Порядок № 393).

Пунктом 10 Порядку № 393 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейські, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналізуючи положення вказаних норм суд доходить висновку, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, передбачена пунктом 10 Постанови КМУ № 393 та статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проводиться Національною поліцією України після звільнення особи зі служби.

При цьому, враховуючи, що одноразова грошова допомога при звільненні зі служби не входить до складу грошового забезпечення поліцейських, діюче законодавство не містить приписів щодо обов’язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Однак, положення статей 116 та 117 КЗпП України є загальними нормами.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, оскільки належна позивачу виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється Національною поліцією України, чинним законодавством не встановлено конкретних строків її виплати (одночасно з виплатою належних при звільненні сум), суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних відносин положень статті 117 КЗпП України.

За таких обставин суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача середньоденного грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 30.11.2017 по 25.06.2018, оскільки відповідач не допускав затримки розрахунку з позивачем при звільненні останнього.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 820/1134/17.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо стягнення військового збору в розмірі 571,51 грн при нарахуванні та виплаті донарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та стягнення вказаної суми військового збору на користь позивача суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу першого пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України військовий збір встановлений тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором» установлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.

Як зазначалось вище, згідно з довідкою від 12.02.2018 № А-11762 в період з 01.09.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.11.2017 ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (арк. спр. 18).

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в поліції фактично сплачена позивачу 25 червня 2018 року, коли він вже не брав безпосередньої участі в проведенні антитерористичної операції, а тому на нього не розповсюджувались пільги, встановлені підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати військового збору.

Таким чином, виплачуючи позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні з поліції у червні 2018 року, відповідач, як податковий агент, зобов’язаний був утримати з нарахованої суми військовий збір у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, а тому у задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо стягнення військового збору в розмірі 571,51 грн із суми донарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та стягнення вказаної суми військового збору на користь позивача суд вважає за необхідне відмовити.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дій, стягнення незаконно утриманого військового збору та середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_4