Рішення № 79837115, 12.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4082/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання – Карча В.М.,

позивача – ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення від 04.10.2018 та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1А.) до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Старобільське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач просить: визнати протиправними дії щодо відмови відповідача нарахування позивачу пенсії державного службовця; скасувати рішення відповідача від 04 жовтня 2018 року про відмову у призначенні позивачу пенсії державного службовця; зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію державного службовця з часу звернення з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 24 вересня 2018 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 24.09.2018 вона звернулася до Старобільського ОУПФУ Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до закону України «Про державну службу», однак рішенням від 04.10.2018 відповідач відмовив у призначенні пенсії державного службовця, оскільки станом на 01.05.2016 позивач не перебував на посадах, які не відносяться до посад державних службовців.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та незаконними, оскільки відповідно до записів його трудової книжки ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Старобільської митниці, де з 01.04.1997 переведено на посаду головного інспектора канцелярії та прийняла присягу державного службовця.

Позивач вважає, що оскільки вона працювала в Старобільській та Луганській митниці та на час подання заяви мала стаж державної служби 20 років 5 місяців 23 дні, тому має право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.

Ухвалою суду від 10.12.2018 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 25.01.2019 вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.02.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (арк. спр. 51-53), в обґрунтування якого останній послався на таке. 24.09.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Рішенням від 21.11.2018 № 14990/03-01 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, оскільки дія Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII не поширюється на позивача, так як останньому станом на 01.05.2016 (набрання чинності Законом № 889-VIII) присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу», та присвоєння спеціальних звань позивачу відбувалося протягом всієї трудової діяльності в Старобільській та Луганській митниці.

Щодо посилань позивача на положення ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII відповідач зазначив: оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 перебувала на посадах, які не відноситься до посад державного службовця, тому правові підстави для призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VIII відсутні. Тому відповідач просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 50).

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв. ВатутинаАДРЕСА_1, працює в Луганській митниці ДФС на посаді начальника відділу організації документування і роботи з документами управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки серії БТ-І № 1487454 від 23.07.1978 (арк. спр. 16-24, 25-30).

24.09.2018 позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (арк. спр. 11).

Рішенням від 04.10.2018 № б/н Старобільське ОУПФУ Луганської області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 перебувала на посадах, які не відносяться до посад державного службовця, - права на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII ОСОБА_1 не має (арк. спр. 31).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі – Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому для жінок зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_3 і старші після досягнення ними такого віку: […] 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; […] (абзац другий частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

З рішення відповідача від 04.10.2018 № б/н про відмову в призначенні пенсії встановлено, що єдиною підставою відмови позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є перебування на посадах, які не відносяться до посад державного службовця.

З таким твердження органу Пенсійного фонду суд не погоджується, виходячи з наступного.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що позивач на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» перебував на посадах, які відносяться до посад державного службовця та мав достатній стаж державної служби (понад 10 років), з огляду на таке.

З трудової книжки позивача серії БТ-І № 1487454 від 23.07.1978 (арк. спр. 16-24) судом встановлено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком складав 40 років 10 місяців 27 днів.

З 01.04.1997 ОСОБА_1 призначено на посаду головного інспектора канцелярії Старобільської митниці ДМСУ, та згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця (арк. спр. 17). З 01.04.1997, після прийняття присяги державного службовця, по теперішній час ОСОБА_1 безперервно працювала в митних органах на таких посадах:

з 01.04.1997 по 30.06.2000 - головним інспектором канцелярії Старобільської митниці ДМСУ;

з 01.07.2000 по 05.07.2005 - головним інспектором Луганської митниці; інспектором Луганської митниці; інспектором сектору статистики митного поста «Старобільськ»;

з 06.07.2005 по 31.08.2010 - головним інспектором загального сектору Старобільської митниці; начальником загального сектору Старобільської митниці; начальником відділу організаційного та документального забезпечення Старобільської митниці;

з 01.09.2010 по теперішній час - старшим інспектором сектору митного оформлення відділу митного оформлення у пункті пропуску «Лантратівка» митного поста «Старобільськ» Луганської митниці; старшим інспектором відділу митного оформлення у пункті пропуску «Лантратівка» митного поста «Старобільськ» Луганської митниці; головним інспектором митного поста «Старобільськ» Луганської митниці; провідним інспектором сектору митного оформлення митного поста «Дьоміно-Олександрівка» Луганської митниці; провідним інспектором сектору митного оформлення митного поста «Дьоміно-Олександрівка» Луганської митниці Міндоходів; головним державним інспектором сектору митного оформлення митного поста «Дьоміно-Олександрівка» Луганської митниці; завідувачем сектору митного оформлення митного поста «Дьоміно-Олександрівка» Луганської митниці ДФС; головним спеціалістом загального відділу управління інфраструктури Луганської митниці ДФС; начальником загального відділу Луганської митниці ДФС; начальником відділу організації документування і роботи з документами управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Луганської митниці ДФС.

Станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») стаж роботи (служби) позивача на вищезазначених посадах в митних органах складав 19 років 1 місяць 1 день.

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі – Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання, […].

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].

Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до приписів абзаців 1 та 2 статті 9 Митного кодексу України від 12.12.1991 № 1970-XII безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Система митних органів України складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів.. Митні органи України при проведенні в життя митної політики розв'язують такі головні завдання: а) захист економічних інтересів України; б) контроль за додержанням законодавства України про митну справу; в) забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи; г) використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; д) вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; е) комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними операціями; є) здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України; ж) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни; з) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; и) співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи; і) ведення митної статистики.

Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу» (стаття 408 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV).

Також відповідно до статті 588 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VII пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в митних органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 10 липня 2018 року по справі № 591/6970/16-а.

Відтак, доводи відповідача про те, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 перебувала на посадах, які не відносяться до посад державного службовця, є безпідставними.

Враховуючи викладене, період роботи позивача з 01.04.1997 по 24.09.2018 (дата звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу») на вищевказаних посадах зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Оскільки станом на 01 травня 2016 року (день набрання чинності Законом № 889-VIII) ОСОБА_1 займала посаду державної служби та мала понад 10 років стажу (19 років 1 місяць 1 день) на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» мала понад 30 років страхового стажу (40 років 10 місяців 27 днів) та досягла 58 років 6 місяців, вона набула права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а тому відмова відповідача в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими й такими, що належать до задоволення вимоги позивача про скасування рішення відповідача від 04 жовтня 2018 року про відмову у призначенні позивачу пенсії державного службовця.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію державного службовця з часу звернення з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 24 вересня 2018 року, суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 вересня 2018 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 07 березня 2018 року по справі № 233/2084/17.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови нарахування позивачу пенсії державного службовця, суд не знаходить підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Під терміном «дії» слід розуміти певну активну поведінку суб’єкта. Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача правових наслідків. Такі наслідки має акт індивідуальної дії, в даному випадку – рішення Старобільського ОУПФУ Луганської області від 04 жовтня 2018 року № б/н про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Оскільки суд дійшов висновку про скасування вищевказаного рішення відповідача від 04 жовтня 2018 року № б/н, а також зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, що є ефективним, належним і необхідним засобом поновлення порушеного права позивача, суд не знаходить підстав для додаткового визнання протиправними дій відповідача.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1409,60 грн судового збору (арк. спр. 2, 39).

У зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме – в сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв. ВатутинаАДРЕСА_1) до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1А, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання дій протиправними, скасування рішення від 04.10.2018 та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 04 жовтня 2018 року № б/н про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов’язати Старобільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 вересня 2018 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_2