Ухвала суду № 79837111, 13.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/1922/18

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові питання щодо закриття провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фармекс” до державного реєстратора Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_2, Мостиської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські заводи автомобілебудування”, товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім ВО ЛЗА” та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного підприємства “МІБУЛ” про визнання протиправними дій, скасування реєстраційного запису, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю “Фармекс” звернулось до суду з позовом до державного реєстратора Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_2, Мостиської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські заводи автомобілебудування”, товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім ВО ЛЗА” та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного підприємства “МІБУЛ”, у якому просить суд:

- визнати протиправними дій, державного реєстратора Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису від 28.02.2018 № 14111270024000687 щодо прийняття засновниками (учасниками) приватного підприємства “Фірма “Галич-Кабель” (код ЄДРПОУ 33359491) рішення щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації;

- скасувати реєстраційний запис від 28.02.2018 № 14111270024000687.

У судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні щодо закриття провадження у справі заперечив.

Відповідач-1 у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Треті особи у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

При постановленні ухвали суд виходить з такого.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, між ТОВ “Фармекс” (продавець) та ПП “Фірма “Галич-кабель” (ПП "Мібул") (покупець) укладено договір купівлі продажу нерухомого майна від 12.01.2016, відповідно до умов якого ТОВ “Фармекс” передає у власність ПП “Фірма “Галич-кабель”, а ПП “Фірма “Галич-кабель” приймає у власність нежитлові приміщення, позначені на плані літ. Е-4, літ -А, які знаходяться за адресою м. Львів. вул. ОСОБА_3 буд 321 та зобов’язується сплатити продавцю за вищевказані нежитлові приміщення гроші згідно домовленістю, встановленою цим договором.

Між ТОВ “Фармекс” (іпотекодержатель) та ПП “Фірма “Галич-кабель” (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 12.01.2016, відповідно до п. 1.1 даного договору, цей договір іпотеки забезпечує виконання зобов'язань Іпотекодавця та вимог Іпотекодержателя, які виникають з договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.01.2016.

Отже у вказаних правовідносинах ТОВ “Фармекс” виступає кредитором а ПП “Фірма “Галич-кабель” (ПП "Мібул") - його боржником.

28.02.2018 державним реєстратором при Мостиській районній державній адміністрації Львівської області ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено рішення засновників (учасників) ПП “Фірма “Галич-кабель” щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації (запис № 14111270024000687) .

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах ОСОБА_4 Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 805/4506/16-а, від 27.06.2018 у справі № 815/6945/16.

ТОВ “Фармекс” оскаржує до адміністративного суду дії суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора, пов'язані з внесенням відомостей щодо прийняття засновниками (учасниками) приватного підприємства “Фірма “Галич-Кабель” (ПП "Мібул") (код ЄДРПОУ 33359491) рішення щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації, посилаючись при цьому на недотримання цим суб'єктом встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Проте згідно матеріалів справи та висловлених представником позивача під час розгляду справи мотивів звернення до суду, спірні правовідносини фактично виникли між ТОВ “Фармекс” (продавець) та ПП “Фірма “Галич-кабель” (ПП "Мібул") стосовно виконання договору іпотеки та у зв`язку з бажанням ТОВ “Фармекс” реалізувати своє право на звернення до суду з вимогою до ПП “Фірма “Галич-кабель” (ПП "Мібул") про стягнення боргу. Отже цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором між позивачем та ПП “Фірма “Галич-кабель” (ПП "Мібул") щодо майна яке перебуває в іпотеці.

Тобто звернення ТОВ “Фармекс” до суду із позовом покликане необхідністю захисту його прав не у сфері публічно-правових відносин, а його майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відносини, пов'язані з виконанням договору іпотеки, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України (далі - ЦПК України), Господарським кодексом України (далі - ГПК України), Законом України «Про іпотеку».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) справи у спорах, що виникають, зокрема, при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, підвідомчі господарським судам.

За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить спір щодо виконання договірних зобов'язань, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.

Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

Намагання сторін вирішити спір про речове право на об'єкти нерухомого майна та виконання договірних зобов'язань, використовуючи систему адміністративних судів, або розгляд адміністративними судами такого спору в порядку КАС України є помилковим.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 823/217/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа «Сокуренко і Стригун проти України» (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом» (Zand v. Austria № 7360/76); фраза «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст.238 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 239 цього ж Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд роз’яснює позивачу, що розгляд даної справи вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Водночас, суд роз’яснює, що відповідно до частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Провадження у адміністративній справі № 813/1922/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фармекс” до державного реєстратора Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_2, Мостиської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські заводи автомобілебудування”, товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім ВО ЛЗА” та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного підприємства “МІБУЛ” про визнання протиправними дій, скасування реєстраційного запису – закрити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Фармекс” судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1762,00 грн, сплачені згідно квитанцій від 04.05.2018 № ПН1741.

Роз’яснити позивачу, що вирішення такого спору здійснюється за правилами господарського судочинства .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 15.02.2019.

Суддя Костецький Н.В.