Рішення № 79836917, 07.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 лютого 2019 року Справа № 808/2475/16 провадження №СН/280/37/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідачів – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 (69014, АДРЕСА_1, РНОКПП1922920150)

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69114, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, кож ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач) до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми “Ф” №67432-13 від 30.06.2016 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2017, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №67432-13 від 30.06.2016 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 апеляційна скарга Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишена без задоволення, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі №808/2475/16 залишена без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 частково задоволено касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017, адміністративну справу №808/2475/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

До Запорізького окружного адміністративного суду справа №808/2475/16 повернулась 05.12.2018.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, адже в 2016 році визначення податкового зобов’язання з транспортного податку є передчасним з огляду на принцип стабільності податкового законодавства. Також оскаржуване рішення було надіслано йому вже після законодавчо встановленого строку для його надіслання, й у рішенніі невірно визначено податковий період. Крім того, відповідачем невірно визначив середньоринкову вартість його автомобіля.

Ухвалою суду від 10.12.2018 прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 09.01.2019.

09.01.2019 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 07.02.2019.

Ухвалою від 07.02.2019 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду в цей же день.

09.01.2019 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача, в якому він заперечує проти задоволення позову та просить відмовити, оскільки об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному сайті.

Відповідно до даних АІС «Податковий блок» встановлено, що у власності позивача є легковий автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 (номерний знак НОМЕР_1) 2013 року випуску. Відповідач вважає, що зазначений автомобіль є об’єктом оподаткування транспортним податком та просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, просила у задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено та наявними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, 2013 року випуску, об’ємом двигуна 4461 куб.см, реєстраційний номер АР1900CD, дата першої реєстрації -27.07.2013, дата реєстрації - 09.12.2015.

30.06.2016 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступником якої є Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) прийнято у відношенні ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №67432-13 про визначення податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 гривень.

Правомірність визначення позивачу податкового зобов’язання з транспортного податку в 2016 році та, як наслідок, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є предметом судового розгляду у даній справі. Надаючи оцінку правомірності обставинам справи, суд виходить з наступного: пунктом 81 Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VIII від 28.12.2014 статтю 267 ПК викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, він набрав чинності з 01.01.2015.

Відповідно до ст. 265 ПК (в редакції від 28.12.2014), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 ПК).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті (пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що Законом №71-VIII введено новий вид податку - транспортний податок. З 01.01.2015 статтею 267 ПК встановлено об'єкт оподаткування, платників транспортного податку, розмір ставки, податковий період, за який підлягає обчисленню та сплаті, його адміністрування податковим органом.

Пунктом 73 Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” № 909-VIII від 24.12.2015 внесено наступні зміни до ст. 267 ПК: зокрема, підпункт 267.2.1 пункту 267.2 викладено в такій редакції: “ 267.2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті”;

Суд зазначає, що за приписами п.4.3 ст.4 ПК, податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

В п.4.4. ст.4 ПК визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з п.6.1 ст.6 ПК, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України (п.6.3 ст.6 ПК).

Відповідно до пп.7.1.1-7.1.8 п.7.1 ст.7 ПК, під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

В п.7.3 ст.7 ПК передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

При цьому одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип стабільності (пп. 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК), згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Суть такого принципу податкового законодавства полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Суд зауважує, що Законом № 909-VIII, на відміну від Закону №71-VIII, внесено зміни до елементів транспортного податку. Водночас Законом №71-VIII було введено новий вид податку - транспортний податок. З 01.01.2015 статтею 267 ПК встановлено об'єкт оподаткування, платників транспортного податку, розмір ставки, податковий період, за який підлягає обчисленню та сплаті, його адміністрування податковим органом, водночас з 01.01.2016 Законом № 909-VIII внесено зміни до створеного нового податку.

Таким чином, оскільки Закон № 909-VIII набув чинності з 01.01.2016 та ним внесено зміни до елементів транспортного податку, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку, з урахуванням приписів пп. 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК, є 2017 рік.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09.02.1999).

Водночас, відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2016 року (рік набрання чинності Законом).

Тому законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та його вартість. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 909-VIII, та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2016.

Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що, згідно з абз. 2 п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК, вартість автомобіля (об’єкта оподаткування) визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Суд зазначає, що законодавцем чітко визначено методику розрахунку вартості об’єкта оподаткування транспортним податком, до складових якої обов’язково входить така складова як пробіг легкового автомобіля. Відповідачем не додано до матеріалів справи доказів того, що ним було у встановленому законом порядку отримано інформацію щодо пробігу автомобіля позивача. Тому суд зазначає, що відповідачем не додано до матеріалів справи жодного доказу, що автомобіль позивача вартує більш ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Напроти, судом встановлено, що станом на 01.08.2016 пробіг автомобіля позивача складав 77512 км, з урахуванням якого представником позивача було самостійно зроблено розрахунок вартості автомобіля за допомогою відповідного сервісу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за наслідками якого вартість авто склала 1015383,60 гривень, що є меншим ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500 гривень). Крім того, за розрахунком відповідача, здійсненими з урахуванням коефіцієнтів коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації та пробігу (Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №403 від 10.04.2013), вартість автомобіля позивача, з визначенням пробігу згідно з Порядком №403, складає 966000 гривень, що також є меншим від 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів отримання законним шляхом інформації щодо пробігу авто позивача, відповідач був зобов’язаний розрахувати його вартість з урахуванням коефіцієнтів, встановлених Порядком №403. Проте, як свідчать матеріали справи, при обчисленні вартості автомобіля позивача відповідачем взагалі не було враховано такого чиннику як пробіг автомобіля.

Окрім того, суд зауважує, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні (а.с. 6) зазначено, що податковий період складає “ 60 днів з дня вручення”. Проте суд не може з цим погодитися та зазначає, що відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. При цьому суд не приймає до уваги покликання відповідача на допущення помилки при складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже Податковим кодексом України встановлено порядок дій для виправлення допущених помилок, а матеріали справи не містять доказів, що контролюючий орган вживав певних дій для усунення цієї помилки – жодних виправлень до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не вносилось й жодних листів позивачу з приводу цього не надсилалось.

Також суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на те, що податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу із затримкою через велике завантаження ДПІ, адже строки надіслання таких податкових повідомлень-рішень чітко визначені законодавчо, та Податковий кодекс не містить жодних виключень з цих правил.

Як було уже зазначено вище механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб встановлений Порядком визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженою 10 квітня 2013 року постановою Кабінету Міністрів України №403 (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів).

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Пунктом 11, 12 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів передбачено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Пунктом 13 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів передбачено, що середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку).

При вирішенні спорів суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як встановлено судом контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було здійснено розрахунок середньоринкової вартості автомобіля, який зареєстровано за позивачем, яка визначається відповідно до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженою 10 квітня 2013 року постановою Кабінету Міністрів України №403 (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а лише взято інформацію з сайту Мінекономрозвитку, тобто відповідачем оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято не на підставі інформації Мінекономрозвитку про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Представником відповідача на вимогу суду не було надано відповідний розрахунок, відповідач лише в своїх додаткових поясненнях послався на те, що межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об’єктом оподаткування транспортним податком.

Підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація щодо транспортних засобів, які в силу підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

У свою чергу, віднесення транспортного засобу до об'єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік обумовлено встановленням наявності двох обставин: використання легкового автомобіля з року випуску якого минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість такого автомобіля повинна становити понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, зважаючи на відсутність доведення відповідачем вказаних обставин, які є визначальними для віднесення транспортного засобу до об'єкту оподаткування, суд вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу транспортного податку за 2016 рік.

Податковий орган також не надав до суду інформацію про підтвердження отримання від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які відносяться до об'єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році, та чи згідно такої, відноситься автомобіль позивача марки TOYOTA LAND CRUISER 200, 2013 року випуску, об’ємом двигуна 4461 куб.см, реєстраційний номер АР1900CD, дата першої реєстрації -27.07.2013, дата реєстрації - 09.12.2015, до об'єкту оподаткування.

Відтак, для встановлення фактичних обставин справи, відповідач не довів належність транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік шляхом встановлення його середньоринкової вартості на підставі інформації Мінекономрозвитку, які в силу підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №67432-13 від 30.06.2016 року, винесене Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області, на суму 25000 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №67432-13 від 30.06.2016 року, винесене Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15.02.2019.

Суддя А.В. Сіпака