Рішення № 79836855, 30.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2019 року м. Ужгород№ 0740/832/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача:

ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідачів:

Державний кадастровий реєстратор Головного управління держгеокадастру у м. Києві

ОСОБА_3, представник - не з'явився,

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, представник - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у м. Києві ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 лютого 2019 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у м. Києві ОСОБА_3, Головного управління держгеокадастру у м.Києві, яким просить суд визнати дії Державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у м. Києві ОСОБА_3 та скасувати Рішення №РВ-8000135182018 від 03.07.2017 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та зобов’язати відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Піхотній, 4в у Подільському районі міста Києва площею 0,0227 га, яка відводиться ОСОБА_1

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем неправомірно було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на підставі того, що із заявою звернулася особа, яка не може бути заявником відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру, тобто відсутні повноваження представляти інтереси в Головному управлінні Держгеокадастру у м. Києві щодо реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі.

Позивач вважає, що відмова відповідача, яка обґрунтована відсутністю повноважень у його представника, є незаконною, так як у повіреного були всі повноваження для звернення у будь-яке підприємство, установу чи організацію, незалежно від назви та форми власності для реєстрації земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовільнити.

Відповідачами до суду було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким не погоджується із позовними вимогами та вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволенню.

Відповідач 2 зазначив, що довіреність, яка була подана представником позивача, надає право довіреній особі розпоряджатися всім нерухомим та рухомим майном та подавати заяви щодо нерухомого майна, яке перебуває у власності позивача, однак, вищезгадана довіреність, яка була подана представником позивача щодо реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яка не є сформованою та право власності на яку у позивача не набуто.

Відповідач 1 надавав суду аналогічні пояснення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

19 червня 2018 року, ОСОБА_5, представник за довіреністю, в інтересах ОСОБА_1, на підставі довіреності від 16 грудня 2015 року (посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованої в реєстрі за № 1843) звернувся до Головного управління держгеокадастру у м. Києві із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-8000750622017) для державної реєстрації земельної ділянки.

До заяви було подано оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, електронний документ та вищевказану довіреність.

03 липня 2018 року відповідачем 1 було прийнято рішення № РВ-8000135182018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав, що із заявою звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Ч.2 ст. 79-1 Земельного кодексу встановлено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. З ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч. б - 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлені Законом України "Про Державний земельний кадастр" .

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №3613 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Ч. 2 ст. 24 Закону №3613 встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №3613 державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону №3613 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява; оригінал документації із землеустрою; документація із землеустрою у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Ч.5 ст.24 Закону №3613 передбачено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; а результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені також; Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відповідно до п.70 якого Державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у п.69 цього Порядку, перевіряє в т.ч. повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій, зокрема, приймає рішення про реєстрацію або відмову у державній реєстрації земельної ділянки.

Подана позивачем документація для проведення державної реєстрації земельної ділянки відповідає вимогам закону.

У разі подання повного пакету документів, які належним чином оформлені реєстратор зобов'язаний здійснити державну реєстрацію земельної ділянки. В разі , якщо наявні підстави, передбачені ч.6 ст.24 Закону №3613 - надати мотивовану відмову.

Законодавством не передбачено право державного реєстратора або державного органу у разі подання заявником документів, оформлених належним чином та відсутності підстав у відмові в їх державній реєстрації, діяти з певною свободою розсуду чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Такий реєстратор зобов'язаний здійснити державну реєстрацію земельної ділянки.

В судовому засіданні було встановлено та підтверджено представником позивача, що позивач ОСОБА_1 звертався особисто (без дручення іншим особам по довіреності) до Головного управління держгеокадастру у м. Києві із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру для державної реєстрації земельної ділянки з повним пакетом документів (таким самим, який було подано представником позивача із заявою від 19.06.2018 р.), але незважаючи на те, що документи вже навіть було подано безпосередньо заявником все одно відповідачем було відмовлено в реєстрації.

Додатково представник позивача наголосив, що у позивача вже є в т.ч. за період розгляду справи декілька відмов, які обґрунтовані сумнівними по своїй правоті аргументами.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави", а статтею 8 Конституції України закріплено що "в Україні визнається і діє принцип верховенство права". Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від б вересня 1978 року у справі "Класе та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

В даному випадку відповідач не має можливості діяти за власним розсудом, так як позивачем подається повний пакет документів для проведення державної реєстрації земельної ділянки, який відповідає вимогам закону, а тому зобов'язаний здійснити державну реєстрацію земельної ділянки.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи дану норму, стягненню з відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 704,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

З огляду на вищеперераховане відповідачем не доведено законність та правомірність прийняття оскаржуваного рішення, в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, а позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у м. Києві ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати дії Державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у м. Києві ОСОБА_3 незаконними та скасувати рішення №РВ-8000135182018 від 03.07.2017 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру.

Зобов'язати відповідачів внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Піхотній, 4-в у Подільському районі міста Києва площею 0,0227 га, яка відводиться ОСОБА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88000, РНОКПП - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (вул. Велика Васильківська, буд. 69, м. Київ, код ЄДРПОУ - 39802366) судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_7