Рішення № 7983674, 16.02.2010, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2-347

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2010 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого суді Козирєвої Г.М.

при секретарі Смалюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Покотилівка справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заробітної плати за надурочний час, посилаючись на те, що згідно наказу по ХСХІ, в даний час ХНАУ ім.В.В.Докучаєва, № 279-к від 10.05.1965 року з 01.05.1965 року він працював старшим науковим співробітником кафедри рослинництва вищого навчального закладу, а з 27 листопада 1969 року доцентом кафедри рослинництва за наказом № 270-к від 27 листопада 1969 року. Форма оплати була почасовою, оскільки заробітна плата викладача залежала від його посадового окладу. В різні роки він працював як на повну ставку, так і на 0,75 ставки за строковим договором або за контрактом.

Наказом №690-к від 31 жовтня 2000 року його було звільнено у зв”язку з оформленням наукової пенсії. Після чого, фактично без перерви, він працював за тією ж посадою за контрактами.

Згідно ст.49 Закону України “Про вищу освіту” максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників, до яких належав і він, не може перевищувати 900 годин на навчальний рік при повній ставці та 675 годин при 0,75 ставки.

В період його праці в нього мали місце постійні перевищення наукового навантаження понад встановлені норми часу.

Так, у 1996-1997 навчальних роках з вересня по грудень він працював на повну ставку, а з січня по червень 1997 року на 0,75 ставки. Середня норма навантаження на навчальний рік становила 765 годин. Фактично він виконав 812 навчальних годин, що перевищує норму на 47 годин.

За 1997-1998 навчальний рік при 0,75 ставки та нормі 675 годин він відпрацював 822 години, що перевищує норму на 147 годин.

За 1998-1999 навчальний рік при 0,75 ставки та нормі 675 годин він відпрацював 1063 години, що перевищує норму на 388 годин.

За 1999-2000 навчальний рік при 0,75 ставки та при нормі 675 годин він відпрацював 958 годин, що перевищує норму на 283 години.

За 2003-2004 навчальний рік при 0,75 ставки та нормі 675 годин він відпрацював 885 годин, що перевищує норму на 210 годин.

Таким чином, за вказані вище навчальні роки загальна сума виконаних ним понаднормативно навчальних годин складає 1075 годин.

Станом на 2007-2008 навчальний рік погодинна оплата одної навчальної години доцента ХНАУ складає 25 грн.08 коп. Загальна сума, яка належить стягненню в одинарному розмірі за виконані понаднормативні учбові години складає 26961 грн.

Згідно ст.106 КЗпП України оплата за надурочні часи провадиться в подвійному розмірі, яка йому проведена не була. Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь подвійну суму за позанормативні навчальні години, яка складає за вказані роки 53922 грн.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги, виключив свої позовні вимоги щодо стягнення оплати надурочних годин за 1996-1997 навчальний рік. Просив стягнути у подвійному розмірі оплату за наднормативні години, які за 1997-1998, 1998-1999, 1999-2000, 2003-2004 навчальні роки становили 1032 години, виходячи з того, що за вказані 4 роки він за нормою навантаження 675 годин мав відпрацювати 2700 годин (675 х 4= 2700), а фактично відпрацював за 4 роки 3732 години. Та з урахуванням індексу інфляції просив стягнути загальну суму 41164,50 грн., відповідно до наданого розрахунку, визначеного в таблиці №4.

Крім того, просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 8000 грн. з розрахунку 2000 грн. за кожний зазначений рік, посилаючись на те, що перенавантаження з часом відобразилося на його стані здоровя, у нього періодично став підвищуватись тиск, за період надходження позову до суду він викликався до суду близько 20 разів, відволікався від своїх занять, у 2008-2009 році, працюючи в приватній фірми, змушений був просити, щоб його підміняли, втрачав при цьому свій заробіток, крім того, при заслуховуванні звітів на кафедрі за місцем його праці в Харківському національному аграрному університеті ім.Докучаєва його колеги по роботі поводилися з ним некоректно глузували з нього.

Відповідач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 визнали частково лише в частині, що стосується донарахувань за перепрацьовані години у 2004 році в сумі 790,26 грн. та компенсацію за виплачену суму в грудні 2007 року в сумі 401,54 грн., що в загальній сумі з урахуванням обов”язкових утримань складає 989,88 грн., від отримання якої ОСОБА_2 відмовився і яка знаходиться в даний час на депозиті. Представником позивача у судовому засіданні надана письмова заява щодо застосування строку позовної давності відносно вимог позивача за 1998-2001 роки на підставі вимог ст.233 КЗпП України в редакції, яка існувала до до 11 липня 2001 року, оскільки подальші зміни, внесені в цю статтю, не мають зворотної дії у часі.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, то представник відповідача в судовому засіданні вважає їх надуманими, оскільки відсутні докази наявності самої моральної шкоди, позивач сам зазначав, що він не звертався до лікаря з приводу підвищення тиску, крім одного випадку у 2008 році, коли вже не працював, не надано доказів винності дій та причинного звязку між діями керівництва університету та сумою моральної шкоди, визначеної позивачем. І, крім того, університет не повинен відповідати за некоректні дії його колег, оскільки керівництво університету не допускало таких некоректних дій по відношенню до позивача.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні з наведених вище наказів встановлено, що позивач, дійсно працював у Харківському національному аграрному університеті ім.В.В.Докучаєва і в 1997-1998, 1998-1999, 1999-2000 та 2003-2004 навчальних роках працював доцентом кафедри рослинництва на 0,75 ставки доцента.

Як видно з наданих відповідачем таблиць виконання учбових доручень за 1997-1998, 1998-1999, 1999-2000, 2003-2004 учбові роки (а.с.62-64, 68), а також, як вбачається з Акту перевірки № 20-32-415/2580 від 27 листопада 2007 року територіальної державної інспекції праці у Харківській області (а.с.57-60), за вказані роки мали місце наднормативні навчальні години у 1997-1998р. 147 годин, у 1998-1999 р. 396 годин, у 1999-2000 р. 287 годин, у 2003-2004 р. 202 години, оплата за які не була йому проведена у встановленому законом порядку, заробітна плата позивачу нарахована та виплачена виходячи із встановленої ставки 0,75 ставки доцента, тобто 5,4 години на день.

Згідно ст.49 Закону України «Про вищу освіту», максимальне учбове навантаження науково-педагогічних робітників, до яких відносився позивач ОСОБА_2, не може перевищувати 900 годин на учбовий рік при повній ставці та 675 годин при 0,75 ставки доцента, на якій у зазначені роки працював ОСОБА_2

Ст.ст.94, 106 КЗпП України передбачає порядок проведення оплати праці при погодинній системі оплати праці, де зазначено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Тому, за період 1997-2000 учбових років у відповідача існував безумовний обовязок провести оплату позивачеві наднормативно відпрацьованих годин відповідно до діючого законодавста.

С таттею 233 КЗпП України, в редакції, яка діяла на момент розрахунків по заробітній платі, встановлено, что працівник може звернутися з заявою про розрішення трудового спору беспосередньо до суду в трьохмісячний строк, починаючи з дня, коли йому стало відомо про порушення свого права.

Позивач звернувся до суду з позовом 01.04.2008 року, тобто з пропуском встановленого законом тримісячного строку.

Пропуск строку звернення до суду позивач мотивує тим, що йому було відомо весь час про зазначені наднормативно відпрацьовані години, однак він умисно не піднімав питання про оплату їх, оскільки працював і не мав наміру псувати відносини з керівництвом університету. Таким чином, позивачем не наведено доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду. За таких підстав суд не визнає причину пропущення строку звернення до суду за вказаний період поважною.

Частина друга ст.233 КЗпП України, якою доповнена названа стаття Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 11 липня 2001 року №2620-III і в якій зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком, не має зворотної сили і розповсюджується на відносини, які виникли після введення цієї редакції статті в дію.

Пропуск строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Тому немає підстав для задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_2 в частині вимог, які стосуються 1997-2000 учбових років.

З моменту набрання чинності ч.2 ст.233 КЗпП України, тобто з серпня 2001 року, строк звернення до суду з позовами про стягнення заробітної плати не обмежений. Тому вимоги позивача щодо стягнення оплати відпрацьованих наднормативно навчальних годин за 2003-2004 навчальний рік є законними і обґрунтованими.

Згідно Акту перевірки №20-32-415/2580 від 27 листопада 2007 року територіальної державної інспекції праці у Харківській області, зазначений період було перевірено фахівцями та зроблено висновок, що згідно з табелями обліку використання робочого часу за період січень-червень 2004 року ОСОБА_2 відпрацював: в січні 20 днів по 7,2 години; в лютому 20 днів по 7,2 години; в березні 22 дні по 7,2 години; в квітні 21 день по 5,4 години; в травні 17 днів по 5,4 години; в червні 21 день по 7,2 години. При цьому, як зазначено в цьому акті, згідно з довідкою, розрахунковими листками по заробітній платі ОСОБА_2 заробітна плата нарахована та виплачена виходячи із встановленої ставки 0,75 ставки доцента, тобто за 5,4 години. Виходячи з викладеного, в університеті позивачу не виплачена робота в надурочний час за січень, лютий, березень та червень місяці 2004 року, тобто за 149,4 години, чим порушено вимоги ст..ст.94,106 КЗпП України.

Відповідно до зазначеного акту перевірки відповідачем було проведено перерахунок та за вказаний період проведено донарахування за напрацьовані наднормативно навчальні години у сумі 790,26 грн., а також компенсація за грудень 2007 року 401,54 грн. За вирахуванням обовязкових утримань сума до сплати склала 989,88 грн., про що позивачеві 24.12.2007 року направлено повідомлення з запрошенням зявитися для отримання цієї суми (а.с.47). Однак позивач відмовився від отримання цієї суми (а.с.46), чого сам не заперечував у судовому засіданні. Ця сума зарахована на депозит як не отримана заробітна плата позивача, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2, але без будь-яких індексацій, оскільки позивач умисно відмовився від її отримання.

В зазначеному акті перевірки відсутні будь-які дані за перепрацьовані часи за період вересня-грудня 2003 року. Між тим, відповідно до таблиці виконання навантаження за 2003-2004 учбовий рік, за цей учбовий рік ОСОБА_2 було перепрацьовано 202 години. Залишилося без вирішення питання про оплату 52,6 годин ( 202-149,4= 52,6 годин).

Відповідно до повідомлення Харківського національного аграрного університету ім.Докучаєва (а.с.47), за 149,4 години, відпрацьовані наднормативно, нараховано відповідачем 790,26 грн. За одну наднормативну годину підлягає нарахуванню 5,28 грн (790,26 грн.: 149,4 = 5,28 грн.). За 52,6 годин підлягає нарахуванню 5,28 грн. х 52,6 = 277,73 грн., а з урахуванням індексу інфляції 2,393 відповідно до розрахунку позивача, - 664,61 грн., які і слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Всього необхідно стягнути з відповідача на користь позивача за 2003-2004 навчальний рік загальну суму 1654,49 грн. (989,88 грн.+ 664,61 грн.= 1654,49 грн.).

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів вчинення такої шкоди. З його пояснень в попередніх судових засіданнях вбачається, що він сам умисно не ставив питання про нарахування та сплату йому відпрацьованих наднормативно навчальних годин, не бажаючи псувати відносини з керівництвом і маючи намір і надалі працювати в Харківському національному аграрному університеті ім.Докучаєва, як сам він пояснював у судовому засіданні, на гіпертонічну хворобу він не хворіє, а дії його колег щодо некоректного поводження з ним, не можуть бути підставою для звинувачення керівництва університету у завданні йому моральної шкоди, до того ж ці заяви позивача є голослівними і нічим не підтверджуються. Тому в задоволенні його позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 88, 209,212,214-215,218 ЦПК України, п.1 ст.49 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року №2984-III, ст.ст.94,106, 233 КЗпП України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 11 липня 2001 року № 2620-III ,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Харківського національного аграрного університету ім.Докучаєва, МФО 851011 ЕДРПО 00493764 р/р 35224003000471 УДК Харківського району Харківської області, податковий номер 004937620238 Казначейство, на користь ОСОБА_2 оплату за наднормативні навчальні години у сумі 1654,49 грн. (одну тисячу шістсот пятдесят чотири грн. 49 коп.).

Стягнути з Харківського національного аграрного університету ім.Докучаєва на користь держави судовий збір у сумі 51 грн. (пятдесят одну грн.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення суду 120 грн. ( сто двадцять грн.)

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подано заяву про оскарження, після чого протягом 20 днів може бути подано апеляційну скаргу через Харківський районний суд до Апеляційного суду Харківської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: