Рішення № 79836704, 15.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м. Житомир справа № 806/2095/18

категорія 3.6

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" до комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" звернулось до суду з позовом в якому просить визнати протиправною бездіяльність комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського" Житомирської обласної ради, яка полягає у ненаданні інформації згідно Додатку № 1 постанови КМУ від 30.11.2011 № 1232 та п.9 "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 у листі №93/11 від 23.04.2018.

В обгрунтування позову зазначено, що 22 квітня 2018 року на товаристві з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" близько 21 години стався нещасний випадок на виробництві. 23 квітня 2018 року позивач письмово звернувся до Комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради з проханням надати довідку про характер травми та про наявність алкоголю в крові потерпілого. Листом від 23.04.2018 відповідач вказав, що відповідно до чинного законодавства інформація, яка становить лікарську таємницю, може бути надана лише за ухвалою слідчого судді, суду або за письмовою згодою особи, щодо якої запитується інформація. Позивач посилається на те, що відповідач ігнорує норми закону, які носять імперативний характер та застосовує інші норми, які не мають нічого спільного з ситуацією, яка сталась на підприємстві.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" у відкритті провадження у справі.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" задоволено частково, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 скасовано. Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою 17 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та зобов'язано позивача надати до суду оригінал адміністративного позову з додатками та копії для відповідача.

26 грудня 2018 року разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи за його участі у загальному порядку.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду відзив на адміністративний позов не надіслав.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач 23.04.2018 звернувся до головного лікаря комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради із заявою про надання довідки про характер травми та про наявність алкоголю в крові потерпілого для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 22.04.2018 (а.с.60).

Листом від 23.04.2018 №01/1046 відповідач повідомив, що запитувана інформація та медична документація не може бути видана працівниками лікарні, в зв'язку із тим, що запитувана інформація та документація становить лікарську таємницю. Вказано, що за розголошення лікарської таємниці передбачена кримінальна відповідальність, зокрема за ст. ст. 132 та 145 КК України. Крім того, статтею 286 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Таким чином, вказана інформація може бути надана лише за ухвалою слідчого судді суду або за письмового згодою особи, щодо якої запитується інформація (а.с.61).

Вважаючи що відмова відповідача є протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 40 Конституції України визначено, що держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Даною статтею також надано тлумачення зазначених термінів.

Зокрема, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно з ст.1 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною 2 статті 36 Закону № 1105-XIV встановлено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Норми ч.3 ст.36 Закону № 1105-XIV визначають, що підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Приписами статті 22 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

Згідно з п.9 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011№1232 лікувально-профілактичний заклад повинен передати протягом доби з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1: 1) підприємству, де працює потерпілий; 2) робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно; 3) територіальному органові Держпраці за місцем настання нещасного випадку; 4) закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, де працює потерпілий, або такому закладові за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно, у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Лікувально-профілактичний заклад обов'язково проводить у порядку, встановленому МОЗ, необхідні дослідження і складає протокол про наявність в організмі потерпілого алкоголю (наркотичних засобів чи отруйних речовин) та визначає ступінь його сп'яніння. Відповідний висновок чи витяг з протоколу, а також висновок про ступінь тяжкості травми (із зазначенням коду діагнозу згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я (МКХ-10) подаються на запит роботодавця, Фонду до утворення комісії з проведення розслідування нещасного випадку (далі - комісія) або голови комісії після її утворення протягом однієї доби з моменту одержання запиту.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на імперативний характер норм права та співставлення юридичної сили постанови КМУ, Конституції України та інших законів.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Однак, саме Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затвердженим постановою КМУ від 30.11.2011№1232 регулюються взаємовідносини у випадку настання нещасного випадку з працівником на виробництві.

Як встановлено зі спірних правовідносин, на підставі Порядку № 1232 у позивача існує законом встановлене право на отримання інформації з приводу особи, що отримала травму внаслідок нещаснового випадку на виробництві.

Поняття лікарської таємниці у випадку наявністі ознак виробничої травми у вказаних правовідносинах не може бути застосовано. Крім того, Законом України "Про охорону праці" передбачено обов'язок роботодавця організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, бездіяльність комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради щодо надання інформації має протиправний характер і не надає можливості позивачу виконати свої обов'язки.

Відповідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд зауважує, що комунальна установа "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради, відзив на позовну заяву та будь-які докази, які б підтверджували правомірність висновків відповідача, викладених в листі від 23.04.2018 №01/1046 не надала.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн про, що свідчить платіжне доручення №169 від 04.05.2018 (а.с.56).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" , суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача сплаченого судового збору у сумі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради щодо ненадання у листі №01/1046 від 23.04.2018 інформації згідно Додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232 та п.9 "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232.

Стягнути з комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради (вул. Червоно Хреста, 3, Житомир, 10002, ЄДРПОУ 01991406) на користь ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" (вул. Промислова, 1/154, а/с 55, Житомир, 10025, ЄДРПОУ 20428705) судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва