Рішення № 79836670, 13.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 р. Справа№200/11915/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого, просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії №1277 від 23.07.2018 року та зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 червня 2018 року з урахуванням довідок про заробітну плату №330 від 22.06.2004 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.05.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату призначеної пенсії з врахуванням даних про отриману нею заробітну плату згідно довідки від №330 від 22.06.2004 року. Рішенням № 2177 від 23.07.2018 року відповідач відмовив у проведенні перерахунку, так як управління пенсійного фонду не має можливості здійснити перевірку відповідності змісту довідки первинними документами. Вважає дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії протиправними та такими, що суттєво порушують її право на належне пенсійне забезпечення.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, мотивований тим, що довідки надані позивачем для проведення перерахунку пенсійних виплат не відповідають вимогам абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, а саме за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням в ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано відповідний термін для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням викликом сторін, судове засідання призначено на 16 січня 2019 року. У зв’язку із неявкою сторін судове засідання, призначене на вищезазначену дату, відкладено на 13 лютого 2019 року.

Представники сторін до судового засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи приписи чинного процесуального законодавства, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 31.05.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату призначеної пенсії з врахуванням даних про отриману нею заробітну плату згідно довідок від №330 від 22.06.2004 року.

Рішенням №2177 від 23.07.2018 року відповідач відмовив у проведенні перерахунку, так як управління пенсійного фонду не має можливості здійснити перевірку відповідності змісту довідки первинними документами.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у проведенні перерахунку позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, відмовляючи у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від №330 від 22.06.2004 року, посилається на те, що довідки надані позивачем для проведення перерахунку пенсійних виплат не відповідають вимогам абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, а саме за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням в ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Проте, суд не погоджується з таким рішенням відповідача з огляду на наступне.

Пунктом 2.7 Порядку надання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсії відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв’язку із урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв’язку зі зміною кількості членів сім’ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1 пкнктом 2.6 цього розділу.

Абзацом 2 підпункту 3 пункту 2.1 цього ж порядку визначено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Довідка про заробітну плату видана 22.06.2004 року.Тобто, на дату видачі зазначеної довідки діяв наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України №224/30 від 30.04.2002 року «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, довідка надана для проведенння перерахунку відповідає вимогам додатку 1 вищевказаного наказу, а саме містить інформацію про місцезнаходження підприємства, назву органу, який її видав, суми заробітку із розшифруванням (грн.) видана на підставі особових рахунків за 1982-1987 роки.

Крім того згідно записів трудової книжки (записи №5,6,7) позивач в період з 25.05.1982 року по19.02.1993 рік працювала страховим агентом і інспекції держстраху Іллічівського району.

Згідно довідки про реорганізацію Маріупольської філії відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Орадон» інспекція Держстраху Іллічівського району м. Маріуполя перейменована в Іллічівський відділ Укрдержстраху Донецької області. В подальшому Іллічівське відділення Украдержстраху перейменовано в Іллічівський відділ НАСК №Оранта» наказ Дирекції НАСК «Оранта» по Донецькій області №94 від 29.12.1993 року, згідно постанови КМУ №709 про перейменування Української державної страхової комерційної організації в Національну акціонерну страхову компанію (НАСК) «Оранта». Іллічівське відділення НАСК «Оранта» перейменовано у філію відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія Оранта-Донбас» по м. Маріуполь на підставі наказу Правління відкритого акціонерного товариства СК «Оранта-Донбас» №125 від 30.09.1994 року у відповідності до постанови КМУ №428Р від 14.06.1994 року та Наказу Фонду Держмайна України від 25.08.1994 року №528 про перейменування структурного підрозділу НАСК «Оранта» в структурний підрозділ ВАТ «Страхова компанія «Оранта-Донбас». Філія ВАТ «Страхова компанія «Оранта-Донбас» по Маріуполю перейменована в Маріупольську філію ВАТ Страхова компанія «Орадон» згідно рішення загальних зборів акціонерів ВАТ СК «Оранта-Донбас», протокол №13 від 05.02.2003 року.

Згідно інформації Головного управління статистики у Донецькій області від 18.01.2012 року станом на 18 січня 2012 року в ЄДРПОУ по Донецькій області значиться :Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Орадон», місцезнаходження: 83100, м. Донецьк, Ворошиловський р-н, вул. П’ятидесятиріччя СРСР, 149 ВАТ «Страхова компанія «Орадон» (02306513) створена шляхом реорганізації ВАТ «Страхова компанія «Оранта-Донбас» (02306513).

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За приписами ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.06.2014) у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р м. Донецьк належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Так, статтею 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

При цьому статтею 9 вказаного Закону визначено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595, дають підстави для висновку, про те, що вказаний нормативно-правовий акт і затверджений ним Тимчасовий порядок жодним чином не скасовують, не обмежують і не звужують закріплені Конституцією України гарантії, права чи свободи позивачів стосовно здійснення соціальних виплат, а лише встановлюють особливий порядок (механізм) реалізації державної політики, зокрема в частині забезпечення здійснення соціальних виплат населенню у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Разом з тим, тимчасові заходи у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на територіях, які тимчасово не контролюються органами державної влади, передбачені положеннями Постанови № 595, спрямовані на впорядкування, організацію та забезпечення фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Зазначені тимчасові заходи хоч і створюють додаткові труднощі для певної частини громадян щодо отримання соціальних виплат, але спрямовані на забезпечення реального виконання соціальних та інших виплат взагалі.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Основного Закону України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Статтею 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-IV заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Частинами першою другою статті 43 Закону №1058 передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Відповідно до пункту 2.10 (норма діє на момент звернення за перерахунком пенсії) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про перерахунок та виплату пенсії від 2177 додано довідки від 22.06.2004 року №330, видані Маріупольським філіалом ВАТ «Страхова компанія «Орадон» за період роботи з 1982 року по 1987 рік та з1988 року по 1992рік.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що довідки надані для проведення перерахунку є не відповідають вимогам, оскільки не мають назв первинних документів, не містять місце знаходження та адреси за якою можливо провести перевірку їх достовірності. Так, як на дату видачі спірних документів діяв наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України №224/30 від 30.04.2002 року «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже довідки видані у 2004 році відповідають вимогам додатку 1 вищевказаного наказу, а саме містять інформацію про місцезнаходження підприємства, назву органу, який її видав, суми заробітку із розшифруванням (грн.) видана на підставі особових рахунків за 1982-1987 роки.

Крім того суд вказує на те, що всі документи, на підставі яких позивач отримав право на перерахунок пенсії, були сформовані до проведення АТО і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж роботи а відповідач не має можливості провести перевірку документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем надано відповідачу всі необхідні документи, що визначають його право на перерахунок пенсії.

При цьому, законодавством право на перерахунок пенсії за умови надання позивачем підтверджуючих документів не ставиться в залежність від наявності можливості у пенсійного органу здійснити перевірку відомостей цих документів на підприємстві, а тим більше це не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У пункті 54 Рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення вимог Конституції та Законів України протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії та протиправно не враховано даних про розмір заробітної плати відповідно до довідок від 22.06.2004 року №330, виданих Маріупольським філіалом ВАТ «Страхова компанія «Орадон» за періоди роботи з 1982 року по 1987 рік та з1988 року по 1992рік.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії позивачу.

З огляду на викладене та з метою відновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в розмірі 704, 80 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок суб'єкта владних повноважень понесені ним судові витрати.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (87524, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Металургів, буд. 182/21, РНОКПП НОМЕР_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, ЄДРПОУ 42171861) про визнання рішення протиправним, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об’єднананого управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в перерахунку пенсії №1277 від 23.07.2018 року.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 червня 2018 року з урахуванням довідок про заробітну плату №330 від 22.06.2004 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, 27а, ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 (87524, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Металургів, буд. 182/21, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2019 року.

Суддя Буряк І. В.