Рішення № 79836652, 08.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року Справа № 804/4683/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб” Дніпро” до Дніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб" Дніпро" (далі - ТОВ "Футбольний клуб" Дніпро", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач) №0004484609 від 22.06.2017р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 4837грн.34коп.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за результатами камеральної перевірки з питання своєчасності та повноти сплати узгоджених сум податкових зобовязань за землю за січень-липень 2016 року складено акт від 31.05.2017 року №312/28-10-46-09-32813827 про порушення позивачем пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, а саме виявлено несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобовязань в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 12.09.2016 року № НОМЕР_1 (вид декларації – земельний податок) у сумі 48 373,58 грн.внаслідок чого, за період з 14.09.2016 року по 27.09.2016 року по особовому рахунку Позивача за кодом бюджетної класифікації 18010500 в автоматичному режимі були нараховані санкції у розмірі 4837,34 грн. (10% погашеної суми податкового боргу). На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0004484609 від 22.06.2017 року про застосування штрафу у розмірі 4837,34 грн. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням з підстав того, що підприємством подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, в якій визначено суму заниження податкового зобовязання в розмірі 49 869,82 грн. та суму штрафу в розмірі 1496,11 грн. До подання вказаної уточнюючої декларації суму податкового зобовязання та штраф сплачено своєчасно до бюджету.

Відповідач - Дніпропетровське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проти задоволення позову заперечував, подав до суду відзив на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи та в якому відповідач пояснив, що в ході камеральної перевірки було встановлено порушення пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, внаслідок чого в автоматичному режимі були нараховані штрафні санкції у розмірі 4837,34 грн., а тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно на підставі та у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою суду від 06.08.2018 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 06.09.2018 року у спрощеному порядку. Ухвалою від 27.06.2018 року Позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку з питання своєчасності та повноти сплати узгоджених сум податкових зобовязань за землю за січень-липень 2016 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2017 року №312/28-10-46-09-32813827.

У висновках камеральної перевірки відповідачем встановлено порушення вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, а саме, виявлено несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобовязань в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 12.09.2016 року № НОМЕР_1 (вид декларації – земельний податок) у сумі 48 373,58 грн. внаслідок чого, за період з 14.09.2016 року по 27.09.2016 року по особовому рахунку Позивача за кодом бюджетної класифікації 18010500 в автоматичному режимі були нараховані санкції у розмірі 4837,34 грн. (10% погашеної суми податкового боргу).

Не погоджуючись з висновками вищевказаного акту перевірки, позивач подав заперечення за вих. №156 від 12.06.2017 року.

Листом від 21.06.2017 вих. №34120/10/28-10-46-09-15 Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС вищевказані заперечення відхилені, а висновки акту перевірки залишені без змін.

З посиланням на акт перевірки від 31.05.2017 року №312/28-10-46-09-32813827 Дніпропетровським управлінням офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було винесено податкове повідомлення - рішення №0004484609 від 22.06.2017 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% у сумі 4837,34 грн. за платежем: «орендна плата з юридичних осіб».

В ході адміністративного оскарження Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.08.2017 року №18671/6/99-99-11-03-01-25 у задоволенні скарги було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення №0004484609 від 22.06.2017 року - залишено без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі ПК України) закріплено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 ПК України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом Міністерства фінансів України 16 червня 2015 року №560.

Згідно з алгоритмом складання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

-рядок 5 заповнюється у разі виправлення помилок, що призвели до недоплати земельного податку (орендної плати) до бюджету. У графах 4-15 рядка 5 вказується сума збільшення податкового зобов'язання з земельного податку (орендної плати) в результаті уточнення показників на періоди, за якими не настав термін сплати.

-рядок 7 заповнюється у разі виправлення помилок, що призвели до недоплати плати за землю до бюджету. У графах 4-15 рядка 7 відображається розмір заниження (недоплати) податкового зобов'язання по земельному податку (орендній платі) минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати. У рядку 7 у графах 4-15 наводяться суми тільки тих недоплат щодо податкових зобов'язань, строки сплати яких на момент подання уточнюючої декларації вже минули.

-рядок 9 заповнюється у разі виправлення помилок, що призвели до недоплати податку до бюджету за минулі періоди. У графах 4-15 рядка 9 вказується сума штрафу, самостійно обчислена платником податку відповідно до пункту 50.1 Кодексу.

Дані податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) автоматично заносяться до інтегрованої картки платника.

В силу пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Кодексу), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 статті 50 Податкового Кодексу: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, за умовами абзацу 4 пункту 50.1 статті 50 ПК України, який визначений відповідачем як порушення, у платника податків виникає обов’язок сплатити саме суму недоплати та штраф, обчислений саме від суми недоплати.

Судом встановлено, що позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік від 12.09.2016 року №9165749834, відповідно до якої встановлено розмір занижень податкового зобов’язання з плати за землю за період січень-липень 2016 року у розмірі 49869,82 грн. та визначено суму штрафу (3%) в розмірі 1496,11 грн.

Згідно відзиву відповідача, при заповненні уточнюючого розрахунку (податкової декларації) позивачем допущено методологічну помилку, а саме самостійно нараховано до збільшення податкового зобовязання на 2016 рік на періоди, за якими не настав термін сплати у розмірі 49 869,82 грн., у тому числі за січень-липень 2016 року у розмірі 49 869,82 грн. (щомісячний платіж у сумі 7 124,26 грн.).

Водночас, позивачем згідно з копією платіжного доручення №22777 від 30.08.2016 року сплачено до бюджету 51 365,93 грн. орендної плати за землю за січень-липень 2016 року, в які входить сума у розмірі 49 869,82 грн. заниженого зобовязання та 3% від цієї суми 1496,11 грн.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що відповідно до уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9165749834 від 12.09.2016 року задекларовано ТОВ «ФК «Дніпро» річна сума плати за землю в розмірі 1 786 535,77 грн. (рядок 3, графа 4), а щомісяця –251 739,13 грн. (рядок 3 графи 4-15).

Крім того, позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію за 2016 рік №9177957210 від 12.09.2016 року, якою усувалися неточності, зазначені в уточнюючій податковій декларації №9165749834 від 12.09.2016 року.

Відповідно до пункту 120.2 статтею 120 ПК України, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - пятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вже було донараховано 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання.

Таким чином, зазначена методологічна помилка не є порушенням умов самостійного внесення змін до податкової звітності, що виключає застосування до спірних відносин положень пункту 120.2 статті 120 ПК України.

З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем не обґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень та позивачем фактично не були понесені судові витрати у зв’язку із винесенням ухвали суду про відстрочення його сплати, судовий збір у сумі 1762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб” Дніпро” до Дніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0004484609 від 22.06.2017 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4’837,34 грн. за платежем: «орендна плата з юридичних осіб».

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати в сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова