Рішення № 79836638, 15.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 р. Справа№200/14926/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Наріманова, 50В)

до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, площа Соборна, 3)

про зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання відповідача щомісячно з 1 січня 2016 року здійснювати перерахунок пенсії та виплату пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення.

Ухвалою від 27 грудня 2018 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою від 21 січня 2019 року суд відкрив провадження у справі, визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду. Ухвалою від 15 лютого 2018 року суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач у позовній заяві зазначає, що є пенсіонером органів внутрішніх справ України. Проходив службу в Лінійному відділі на станції Волноваха Управління МВС на Донецькій залізниці. Був звільнений з ОВС України на пенсію згідно з «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» в запас Збройних сил України за статтею 64 (через хворобу) при вислузі років - 20 років, з посади помічника начальника лінійного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу лінійного відділу на станції Волноваха Управління МВС на Донецькій залізниці з 30 червня 2010 року, в званні старшого лейтенанта міліції (наказ № 192 о/с від 29 червня 2010 року). З 1 липня 2010 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримую пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ у розмірі - 50 % грошового забезпечення. Позивач також зазначає, відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-УІІІ «Звільнення зі служби в поліції», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Розміри пенсій за вислугу років», Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. В квітні 2018 року позивач отримав перераховану пенсію і дізнався, що пенсія призначена в розмірі 50 % від грошового забезпечення. Зазначає, що з 1 січня 2016 року виникло законне право на включення до розрахунку пенсії за вислугу років 5%, так як був звільнений через хворобу, тобто повинен отримувати пенсію в розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не перерахувало та не виплачує пенсію в розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення, з чим категорично не погоджується.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву управління, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування поданих заперечень відповідач відзначив, що пенсія позивачу призначена 1 липня 2010 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших категорій громадян» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262) в редакції чинній на момент призначення відповідно до документів наданих Міністерством внутрішніх справ України. Статтею 13 Закону №2262 (чинною на момент призначення позивачу) встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. ОСОБА_1 звільнений у відставку відповідно до статті 64 «б» у запас через хворобу, розмір пенсії визначається виходячи з 50 процентів відповідних сум забезпечення. Загальна вислуга позивача складає 20 років, тобто загальний відсотковий розмір пенсії складає 50%. Відповідач зазначає, що у головного управління відсутні підстави для здійснення нарахування пенсії виходячи 55% грошового забезпечення.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВВ № 420963, виданого Волноваським РВ УМВС України в Донецький області 30 квітня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_1, є пенсіонером за віком відповідно до пенсійного посвідчення від 1 вересня 2010 року № 867262.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших категорій громадян» № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року з 1 липня 2010 року.

Матеріалами справи встановлено, що 14 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, яка призначена за вислугою років при звільненні у запас за станом здоров’я через хворобу, в розмірі 55% з дати виникнення права на перерахунок, а саме з дати звільнення відповідно до наказу від 29 червня 2010 року № 192 о/с УМВС України на Донецькій області.

4 грудня 2018 року відповідач за вихідним № 5728-С-01 на адресу позивача направив відповідь на звернення від 14 листопада 2018 року, в якій зазначив, що за даними електронної справи позивача було звільнено у запас через хворобу на підставі пункту 64 «б», вислуга 20 років, тому підстав для збільшення відсотків відповідних сум грошового забезпечення немає.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших категорій громадян» № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року (далі - Закон №2262) (чинною на момент призначення позивачу) встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 звільнений у відставку відповідно до статті 64 «б» у запас через хворобу, розмір пенсії визначається виходячи з 50 процентів відповідних сум забезпечення. Загальна вислуга позивача складає 20 років, тобто загальний відсотковий розмір пенсії складає 50%.

Перерахунок пенсій регулюється статтею 63 Закону №2262, якою встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв’язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що позивач звернувся до головного управління саме стосовно перерахунку пенсії, а не її призначення. Натомість просить під час перерахунку застосовувати положення статті, які регулюють первинне призначення пенсії.

Верховний Суд в своєму рішенні від 24 квітня 2018 року у справі № 686/12623/17, К/9901/849/17 визначив правову позицію стосовно спірних правовідносин зазначивши, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до статті 13 Закону №2262 не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Стосовно застосування пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з пунктом 14 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Структура Міністерства внутрішніх справ України затверджена статтею 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" і не містить такого органу, як Національна поліція України.

З наведеного вбачається, що Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, юридичною особою публічного права і не входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 5 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність. 16 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ". Пунктом 1 вказаної постанови передбачено утворення, як юридичних осіб публічного права, територіальних органів Національної поліції. Пунктом 2 цієї ж постанови передбачена ліквідація, як юридичних осіб публічного права, територіальних органів Міністерства внутрішніх справ. Тобто, Міністерства внутрішніх справ ліквідовано без переходу прав і обов'язків у порядку правонаступництва до іншої юридичної особи. Припинено всі права і обов’язки територіальних органів Міністерства внутрішніх справ без визначення правонаступників.

Як зазначає відповідач у відзиві та не заперечується позивачем, що відповідно до наказу № 192 о/с від 29 червня 2010 року, ОСОБА_1 звільнений за пунктом 64 «б» у запас головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Статтею 56 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що на вакантну посаду поліцейського призначається переможець конкурсу в разі його проведення. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Пунктом 2 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Чинним законодавством України визначено порядок здійснення призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону № 2262, яким встановлено чіткий механізм призначення (перерахунку) пенсій військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1 пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, підготовка і подання документів для призначення (перерахунку) пенсій здійснюється уповноваженим структурним підрозділом відповідного Міністерства. На уповноважений структурний підрозділ міністерств та інших державних органів, в яких колишні військовослужбовці проходили службу покладається визначення розміру та складових грошового забезпечення для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262.

Органи Пенсійного фонду не мають відповідних повноважень щодо визначення розміру та складових грошового забезпечення для обчислення (перерахунку) пенсій. Дане питання належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів, які несуть відповідальність за правильність і достовірність їх встановлення.

Відповідач зазначає, що у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області відсутні будь-які документи, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 на посадах передбачених Законом України "Про Національну поліцію" та факт його звільнення за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Тому суд погоджується з висновками відповідача, що у головного управління відсутні підстави для здійснення нарахування пенсії виходячи 55% грошового забезпечення.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Однак, презумпція винуватості не є абсолютною. Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі та не звільняє суд від обов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії у заявленому позивачем розмірі, суд не вбачає протиправності в діях відповідача, отже, вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню. Судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Наріманова, 50В) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, площа Соборна, 3) про зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області щомісячно з 1 січня 2016 року здійснювати перерахунок пенсії та виплату пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення відмовити повністю.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 15 лютого 2019 року. Повне судове рішення складено 15 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.