Рішення № 79836634, 15.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 р. Справа№0540/8031/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (Донецька область, м. Макіївка, вул. Ольховського, буд. 50 пров. 11, РНОКПП НОМЕР_1)

до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ 41247274)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсійних виплат, зобов’язання зарахувати до пільгового стажу певних періодів роботи та здійснити нарахування та виплату суми не отриманої пенсії за період з 7 грудня 2016 року по 20 вересня 2016 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2018 року вказану позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою від 25 вересня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії та відкрити провадження в адміністративній справі № 0540/8031/18-а, ухвалив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 22 жовтня 2018 року суд заяву Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задовольнив та призначив підготовче засідання на 13 листопада 2018 року, яке було відкладено до 20 грудня 2018 року.

Ухвалою від 20 грудня 2018 року суд продовжив строк підготовчого провадження в адміністративній справі №0540/8031/18-а на тридцять днів, здійснив відкладення підготовчого судове засідання по адміністративній справі № 0540/8031/18-а до 21 січня 2019 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями був здійснений повторний автоматичний розподіл справи, у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ушенко С.В. та справа передана на розгляд до головуючого судді Смагар С.В.

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року справу було прийнято до провадження судді Смагар С.В. та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

У позовній заяві позивач зазначає, що у 2016 році звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську Запорізької області, де йому призначено пенсію на пільгових умовах. У серпні 2017 року позивач, у зв’язку зі зміною місця проживання на ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до відповідача із заявою про запит його пенсійної справи. Проте, відповідач відмовив йому у призначенні пенсії, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його конституційні права. Крім того, позивач зауважив, що припинення виплати його пенсії з 7 грудня 2016 року (з дня призначення пенсії) є протиправним, оскільки було здійснено не з підстав, визначених нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Також, позивач відзначив, що зміна його місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме отримання пенсії.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав, аналогічних в оскаржуваному рішенні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВС № 096231, виданого Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 5 січня 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Згідно довідки від 14 серпня 2017 року № НОМЕР_2 позивача взято на облік внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування: вул. Мічуріна, 53, м. Новогродівка Донецької області, 85483.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, позивач 7 грудня 2016 року звернувся до Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області із заявою про призначення пенсії за віком. Дана заява була прийнята зазначеним управлінням 7 грудня 2016 року та зареєстрована за № 5227/8.

На підставі вищевказаної заяви позивача та наданих документів згідно протоколу Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області від 12 грудня 2016 року № 5227 позивачу призначено пенсію за віком (робота за списком № 1) з 7 грудня 2016 року. При цьому, зарахований стаж позивача загальний (повний) склав 24 роки 11 місяців 4 роки (30 червня 2011 року), з них: військова служба – 1 рік 11 місяців 28 днів, список 1 (шахтарі) – 15 років 3 місяці 25 днів, страховий стаж з 1 липня 2000 року – 9 років 3 місяці 14 днів, загальний стаж (після 2004 року) – 5 років 10 місяців 1 день, стаж на підземних роботах (авто) – 15 років 3 місяців 25 днів.

Згідно витягу з рішення Комісії № 40 Бердянської міської ради ОСОБА_1 відмовлено у призначенні/відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.

Відповідно до розпорядження Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області від 18 січня 2017 року № 821633 позивачеві було проведено перерахунок пенсії через зміну надбавки.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 14 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, згідно якої просив запросити його пенсійну справу з управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області.

Судом встановлено, що після отримання зазначеної заяви відповідачем було сформовано запит пенсійної справи позивача на ім’я начальника Бердянського ОУ ПФУ Запорізької області.

Згідно супровідного листа Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області від 23 серпня 2017 року № 11824/03 про надсилання пенсійної справи позивача до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області вбачається, що пенсійна справа позивача надійшла до відповідача 1 вересня 2017 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції. Також, зі змісту зазначеного документу вбачається, що виплата пенсії позивачеві не проводилась з дати призначення 7 грудня 2016 року.

Крім того, атестатом від 14 серпня 2017 року підтверджено, що ОСОБА_1 виплата пенсії не проводилась з дати призначення – 7 грудня 2016 року, що дає підстави вважати, що після призначення пенсії, її виплата не проводилась на підставі витягу з рішення комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам через не підтвердження фактичного місця проживання позивача.

Розпорядженням відповідача від 28 листопада 2017 року № 650 позивача взято на облік управління як отримувача пенсії за віком (робота за списком 1). Зарахований загальний (повний) стаж позивача згідно зазначеного розпорядження склав 24 роки 11 місяців 4 роки (30 червня 2011 року), з них: військова служба – 1 рік 11 місяців 28 днів, страховий стаж з 1 липня 2000 року – 9 років 3 місяці 14 днів, загальний стаж (після 2004 року) – 5 років 10 місяців 1 день. При цьому, стаж позивача за списком 1 (шахтарі) та стаж на підземних роботах (авто) склав вже 13 років 7 місяців 14 днів, замість 15 років 3 місяці 25 днів, обрахованого при призначенні пенсії.

Одночасно, відповідачем було прийнято рішення «Про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії». У даному рішенні було зазначено, що ОСОБА_1 було призначено пенсію згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в Бердянському ОУПУ в Запорізькій області згідно наданих документів: заяви; копії паспорту і ІНН; копії трудової книжки, копії військового квитка, копії диплома серії, довідки про пільговий характер роботи № 125-1 від 16 червня 2014 року та копії наказу про атестацію робочих місць за умовами праці № 600 від 22 вересня 1997 року з підприємства ВП «Шахта імені ОСОБА_2» ДП «Макіїввугілля», довідки про пільговий характер роботи з ВП «Шахта імені ОСОБА_3» ДП «Макіїввугілля» віт 21 травня 2014 року № 117, довідки про пільговий характер роботи з ВП «Шахта Бутівська» ДП «Макіїввугілля» від 18 серпня 2014 року. Пільговий стаж роботи заявника за Списком № 1 шахтарі складав 15 років 3 місяці 25 днів.

Водночас, яз вбачається зі змісту спірного рішення, відповідачем було зроблено перегляд матеріалів пенсійної справи позивача та за результатами такого перегляду, відповідачем було вирішено за не можливе взяти до зарахування до пільгового стажу наступні періоди роботи:

з 25 вересня 1987 року по 31 жовтня 1994 року на ВП «Шахта імені ОСОБА_2» ДП «Макіїввугілля», оскільки підприємство не здійснювало реєстрації на території, підконтрольній українській владі та перевірити достовірність наданої довідки не має можливості;

з 2 квітня 2001 року по 27 квітня 2001 року на підприємстві ВП «Шахта імені ОСОБА_3» ДП «Макіїввугілля», так як на підприємстві атестація робочих місць за умовами праці була проведена тільки 28 квітня 2001 року;

з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року, з 1 вересня 2003 року по 31 грудня 2003 року на підприємстві ВП «Шахта імені В.М ОСОБА_3» ДП « Макіїввугілля», тому що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про спеціальний стаж;

з 2 березня 2011 року по 16 червня 2011 року на підприємстві ВП «Шахта Бутівська» ДП «Макіїввугілля», так як чергова атестація на підприємстві повинна була проведена 2 березня 2011 року.

За таких обставин, відповідачем було вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за нормами пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розпорядженням відповідача від 22 січня 2018 року відмовлено у поновленні пенсії по о/р 155940 ОСОБА_1 згідно заяви від 14 серпня 2017 року у зв’язку з відсутністю пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та припинено виплату пенсії за допомогою функції «макетний ввод» з 7 грудня 2016 року.

Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин суд не надає правової оцінки щодо існування права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки право позивача на пільгову пенсії встановлено згідно протоколу Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області від 12 грудня 2016 року № 5227. Отже спірним питанням у справі та предметом доказування по даній справі є визначення правомірності прийняття відповідачем спірного рішення та розпорядження про відмову позивачу в призначенні пенсії, за умови, коли така пенсія позивачу призначена іншим територіальним органом Пенсійного фонду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як встановлено нормами статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_3 і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», (надалі – Порядок № 22-1).

Згідно пункту 1.1 зазначеного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Заява на запит пенсійної справи, відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до норм пункту 1.6 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії, відповідно до умов пункту 1.7 зазначеного Порядку, вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Нормами пункту 4.1 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

У матеріалах справи наявна як розписка-повідомлення, що підтверджує надання позивачем для призначення пенсії всіх необхідних документів, так і пам’ятка пенсіонера.

Згідно вимог пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як встановлено судом раніше, на підставі протоколу від 12 грудня 2016 року № 5227 Бердянським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Запорізької області позивачу призначено пенсії за віком (робота за списком № 1).

Відповідно до положень пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з вимогами положень пункту 4.8 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера.

Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

За умовами пункту 4.12 даного Порядку при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п’яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Суд зазначає, що згідно заяви позивача про запит його пенсійної справи за новим місцем фактичного проживання згідно довідки про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи, відповідачем зроблено запит пенсійної справи позивача з органу призначення пенсії – Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області.

При цьому, з аналізу норм чинного законодавства, суд не вбачає, що відповідач наділений правом перегляду прийнятого іншим територіальним органом його рішення про призначення пенсії. Натомість, як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про запит пенсійної справи, тому відповідач зобов’язаний був розглянути цю заяву в межах поставлених питань.

Щодо існування підстав для не виплати позивачеві пенсії з 7 грудня 2016 року, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV. Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.

В супереч зазначеному після призначення пенсії, її виплата не здійснювалась на підставі рішення Комісії з питань призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб.

Слід підкреслити пріоритетність застосування положень статті 49 Закону № 1058-IV, отже, невиплата позивачеві належної пенсії, починаючи з 7 грудня 2016 року на підставі акту обстеження у зв’язку з не проживанням позивача за фактичною адресою проживання, є протиправною.

Окрім того, суд зауважує, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

На підставі чого, суд доходить висновку про необхідність поновлення нарахування та виплати пенсії з виплатою заборгованості, що склалась з 7 грудня 2016 року.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у такому випадку відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій. Суд, відповідно до норм статті 6 КАС України вирішує дану справу, зокрема, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні «Сук проти України» зазначив: «державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (див., з-поміж інших судових рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), згадане вище, пункт 35). Тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі».

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження існування прав/повноважень на перегляд рішення про призначення пенсії, в чому суд розцінює неприпустимість зловживання своїми обов’язками як суб’єкта владних повноважень та вбачає протиправність його дій.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред’явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Засіб захисту, що вимагається повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб’єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Отже, з урахуванням зазначених вимог чинного законодавства, у зв’язку з тим, що Бердянським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Запорізької області було призначено пенсію із врахуванням спірних періодів роботи, зараховувати ці періоди та зобов’язувати відповідача повторно призначити позивачу пенсії підстав немає. За таких обставин, належним способом захисту порушеного відповідачем права позивача на пенсійне забезпечення суд вважає скасування рішення та розпорядження відповідача про відмову у призначенні пенсії та зобов’язання відповідача відновити нарахування та виплату, призначеної з 7 грудня 2016 року пенсії згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та сплатити заборгованість з пенсії за весь період, починаючи з 7 грудня 2016 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. Отже, відповідно до вимог статті 139 КАС України, судовий збір у зазначеному розмірі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (Донецька область, м. Макіївка, вул. Ольховського, буд. 50 пров. 11, РНОКПП НОМЕР_1) до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28 листопада 2017 року про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та розпорядження від 22 січня 2018 року про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) відновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплату, призначеної з 7 грудня 2016 року пенсії згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та сплатити заборгованість з пенсії за весь період, починаючи з 7 грудня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (Донецька область, м. Макіївка, вул. Ольховського, буд. 50 пров. 11, РНОКПП НОМЕР_1).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 15 лютого 2019 року. Повне судове рішення складено 15 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.