Рішення № 79836580, 06.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 р. Справа№0540/7805/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 16.11.2018 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якій просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області неправомірними;

- скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 від 15.08.2018 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 19.10.2001 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець. 17.08.2018 року позивачем отримано по пошті від Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області рішення №0103834610 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму штрафу у розмірі 483,44 грн. та пені у розмірі 538,11 грн. на загальну суму 1021,55 грн. за період з 22.10.2013 року по 10.04.2017 року. Також, позивач зазначила, що пунктом 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, звільнено від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, відповідальність, штрафні та фінансові санкції до закінчення антитерористичної операції не застосовуються.

Позивач не погоджується з застосованими штрафними санкціями та вважає, що рішення прийнято відповідачем неправомірно, у зв’язку з чим змушена була звернутися до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 0540/7805/18-а позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунула недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 жовтня 2018 року.

12 жовтня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником відповідача надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що зі змісту пункту 9-4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» достатньо підстав для висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не надає доказів надання відповідної заяви, передбаченої абзацом другим зазначеного пункту. Окрім того, зазначив, що Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни в Закон України №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у зв’язку із прийнятими змінами, також втратив чинність пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI. Зазначає, що з урахуванням внесених змін, платники ЄСВ не звільняються від своїх обов’язків.

У підготовчому засіданні 16 жовтня 2018 року розгляд справи №0540/7805/18-а відкладено до 15 листопада 2018 року.

22 жовтня 2018 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому остання не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, оскільки нею надані докази про сплату внесків.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року призначено розгляд справи 15 листопада 2018 року у режимі відеоконференції.

14 листопада 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником відповідача надані пояснення. В обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що позивачем порушено приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI в частині своєчасної сплати єдиного внеску, що стало підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені, як то передбачено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».Станом на 21.10.2013 року у ІКП позивача обліковувалась переплата у розмірі 359,85 грн. За 3 кв.2013 року, 21.10.2013 року нараховано ЕВ-1194,03 грн, 21.10.2013 року сплачено 398,00 грн. Станом 22.10.2013 року у ІКП платника обліковувалась заборгованість 436,18 грн., на яку застосована штрафна санкція - 43,62 грн. 21.11.2013 року сплачено 436,17грн, 23.12.2013 року сплачено 423,00 грн. Станом на 20.01.2014 року у ІКП платника обліковувалась переплата у сумі 384,84 грн. За 4 кв. 2013 року: 20.01.2014 року нараховано ЕВ - 1218,67 грн., 20.01.2014 року сплачено 423,0 грн. Станом на 21.01.2014 року у ІКП платника обліковувалась заборгованість у сумі 410,83 грн., на яку застосовано штрафну санкцію - 41,08 грн. 10.02.2014 року сплачено 423,00 грн. Переплата на 01.01.2015 року складає 12,17 грн. За 1 кв.2015 року було нараховано ЕВ 20.04.2015 - 1267,95 грн, 20.03.2015 року сплачено 530,0 грн. Станом на 20.04.2015 року у ІКП платника обліковувалась заборгованість у сумі 725,78 грн., на яку застосовано штрафну санкцію- 145,16 грн. За 2 кв.2015 року у термін 20.07.2015 року було нараховано ЕВ - 1267,95грн, 20.03.2015 року сплачено 530,00грн. Станом на 20.07.2014 року у ІКП платника обліковувалась заборгованість у сумі 1993,73 грн., на яку застосовано штрафна санкція - 253,58 грн. Всього нараховано штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску 483,44 грн.

На підставі зазначеного відповідачем було застосовано штрафні санкції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву до 04 грудня 2018 року.

У підготовчому засіданні 04 грудня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 26 грудня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23 січня 2019 року.

Судове засідання, призначене на 23 січня 2019 року відкладено до 06 лютого 2019 р. о 14:00 у зв’язку із перебуванням судді на лікарняному з 14.01.2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання 06 лютого 2019 року о 14:00 год. у режимі відеоконференції в приміщенні Приморського районного суду міста Маріуполя відмовлено у зв’язку з відсутністю вільних залів судових засідань, обладнаних засобами для проведення відеоконференції, у Приморському районному суді міста Маріуполя.

У судове засідання, призначене на 06 лютого 2019 року з’явився повноважний представник відповідача, позивач не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні, повноважний представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві та поясненнях, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, відзиві, поясненнях, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, має зареєстроване місце проживання: 87538, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Лобачевського, б.42, є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 19.10.2001 року за № 2 274 017 0000 003973 виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, перебуває на обліку в Маріупольській об’єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (Іллічівське відділення).

15 серпня 2018 року, в.о. заступника начальника ГУ ДФС – начальника Маріупольського управління, винесено Рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 84,7 грн. за період з 22.10.2013 року до 21.02.2014 року (10% до 01.01.2015), штраф у розмірі 398,74 грн. за період з 21.04.2015 року до 22.05.2017 року (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 538,11 грн., які протягом десяти календарних днів після надходження рішення підлягають (сплаті) на рахунки Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області в загальному розмірі 1021,55 грн.

Отже, сплачуючи щомісячно суму єдиного внеску, позивач не погоджується з застосованими до неї штрафними санкціями за період з 22.10.2013 року по 21.02.2014 року у розмірі 84,7 грн. та за період з 21.04.2015 року по 22.05.2017 року у розмірі 398,74 грн., та нарахування пені у розмірі 538,11 грн., оскільки своєчасно та в повному обсязі сплачувала податкові зобов'язання з єдиного внеску.

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття Маріупольським управлінням ГУ ДФС у Донецькій області Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

За вимогами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв’язку з проведенням адміністративної реформи від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органами доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України » Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2464-VI).

Згідно з частиною 1 статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб’єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частиною 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною 11 статті 25ьЗакону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Як вбачається з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (код класифікації доходів бюджету 71040000 (ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЯКІ ОБРАЛИ СПРОЩЕНУ СИСТЕМУ ОПОДАТКУВАННЯ ТА ОСІБ, ЯКІ ПРОВАДЯТЬ НЕЗАЛЕЖНУ ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ):

станом на 31.12.2012 року переплата складала 359,85 грн.;

станом на 31.01.2013 року переплата складала 359,85 грн.;

станом на 31.02.2013 року переплата складала 359,85 грн.;

станом на 31.03.2013 року переплата складала 359,85 грн.;

станом на 31.04.2013 року переплата складала 359,85 грн.;

станом на 31.05.2013 року переплата складала 359,85 грн.;

станом на 31.06.2013 року переплата складала 359,85 грн.;

станом на 31.07.2013 року переплата складала 359,85 грн.;

станом на 31.08.2013 року переплата складала 359,85 грн.;

станом на 31.09.2013 року переплата складала 359,85 грн., тобто будь-якого руху по особовому рахунку платника податків за період з 01.01.2013 року по 31.09.2013 року не відбувалось.

При цьому, як вбачається з платіжних доручень, доданих позивачем до позовної заяви, останнею було сплачено єдиний внесок платіжним дорученням від 08.02.2013 року через Комерційний банк «Надра» на суму 4 372,42 грн., від 19.02.2013 року через Комерційний банк «Надра» на суму 398,01 грн., від 19.03.2013 року через Комерційний банк «Надра» на суму 398,01 грн., від 19.04.2013 року через Комерційний банк «Надра» на суму 398,01 грн., від 20.05.2013 року через АТ «Ощадбанк» на суму 398,01 грн., 20.06.2013 року через АТ «Ощадбанк» на суму 398,01 грн., від 19.07.2013 року через АТ «Ощадбанк» на суму 398,01 грн., від 20.08.2013 року через АТ «Ощадбанк» на суму 398,01 грн. та від 19.09.2013 року через Комерційний банк «Надра» на суму 398,01 грн.

Між тим, як зазначає відповідач у своїх поясненнях вх.№ 40640/18 від 14.11.2018 року станом на 21.10.2013 року у ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковувалась переплата у сумі 359,85 грн.

Отже, суд зазначає, що вищезазначені платіжні доручення не відображено в інтегрованій картці платника податків, що призвело до неактуального відображення суми переплати станом на 01.10.2013 року та в подальшому стало підставою для притягнення позивача до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Окрім того, докази своєчасної сплати єдиного внеску на рахунок Маріупольської ОДПІ Міндоходів у Донецькій області підтверджуються платіжними дорученнями від 21.10.2013 року на суму 398,01 грн., від 20.11.2013 року на суму 398,01 грн., від 20.12.2013 року на суму 423,00 грн., від 20.01.2014 року на суму 423,00 грн., від 20.02.2014 року на суму 423,00 грн., від 20.03.2014 року на суму 445,79 грн., від 20.04.2014 року на суму 445,79 грн., від 16.04.2014 року (за травень 2014 року) на суму 445,79 грн., від 18.06.2014 року на суму 445,79 грн., від 01.07.2014 року на суму 30,00 грн., від 21.07.2014 року на суму 445,79 грн., від 20.08.2014 року на суму 445,79 грн., від 20.10.2014 року на суму 445,79 грн., від 20.11.2014 року на суму 445,79 грн., від 20.12.2014 року на суму 445,79 грн., від 20.01.2015 року на суму 445,79 грн., від 20.02.2015 року на суму 445,79 грн., від 20.03.2015 року на суму 446,00 грн., від 20.04.2015 року на суму 445,79 грн., від 20.05.2015 року на суму 445,79 грн., від 20.06.2015 року на суму 445,79 грн., від 20.07.2015 року на суму 445,79 грн., від 20.08.2015 року на суму 445,79 грн., від 18.09.2015 року на суму 445,79 грн., від 20.10.2015 року на суму 504,35 грн., від 20.11.2015 року на суму 504,35 грн., якими позивачем сплачено єдиний внесок.

Вищевказані сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи квитанціями.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. квитанцією від 11.09.2018 року № 117 за подання до суду адміністративного позову про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 12, 14, 72, 76, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій – задовольнити.

Визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області неправомірними щодо застосування до ОСОБА_1 (адреса:87538, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лобачевського, буд.42, ІПН- НОМЕР_2) рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 від 15.08.2018 року.

Скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, 114) про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 від 15.08.2018 року до ОСОБА_1 (адреса:87538, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лобачевського, буд.42, ІПН- НОМЕР_2).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь ОСОБА_1 (адреса:87538, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лобачевського, буд.42, ІПН- НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 06 лютого 2019 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.